Справа № 2-а-2229/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

30 травня 2011 року,  Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі:

                    головуючого –судді  В.М.

                    при секретарі –Кіняк Т.Ю.

з участю: позивача – ОСОБА_1

                представника відповідача КРУ в Дніпропетровській області – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

          У квітні 2011 року до Жовтоводського міського суду ОСОБА_1 було подано адміністративний позов, у якому він просить визнати незаконною та скасувати постанову першого заступника контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 14 квітня 2011 року про накладення на нього за порушення законодавства з фінансових питань і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн.

          При цьому у своїй заяві позивач посилається на те, що працює на посаді головного інженера державного підприємства „Науково-виробничий комплекс „Автоматика та машинобудування” (далі – ДП „НВК „АтаМ”), і за своїми посадовами обов”язками не є посадовою особою підприємства, відповідальною за правильність ведення бухгалтерського обліку на підприємства, й яка може нести відповідальність за недотримання на підприємстві

установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, однак саме за це на нього й було незаконно (як він це вважає) накладено адміністративне стягнення.

          Позивач також вважає, що на виготовлення 3 одиниць виробу „Зарядник УЗП-2А” згіднолокально-затратного кошторису фактично списано матеріалів на загальну суму 5 096 грн. 84 коп. (про що свідчить розвернута розшифровка фактичної собівартості продукції). При загальній вартості 15 584 грн. 36 коп. решту (10 723 грн. 76 коп.) складають загальновиробничі витрати, які за допомогою програмного забезпечення перерозподіляються із внутрішніх разових замовлень, які не є об”єктами калькування. Таким чином, ніякої матеріальної шкоди підприємству завдано не було, і взагалі не можна стверджувати, що начебто б підприємством було допущено понаднормативне списання матеріалів на суму 10 723 грн. 76 коп.

Окрім того, позивач посилається на те, що з дня вчинення порушення, яке ставиться йому в провину (лютий-липень 2010 року) до дня накладення на нього стягнення минув визначений у ст. 38 КУпАП двохмісячний строк давності для накладення стягнення. З цих підстав він також вважає, що стягнення на нього накладено незаконно.

          У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, і підтвердив викладені у позовній заяві доводи.

          Повноважний представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнала, і вважає, що стягнення на ОСОБА_1 було накладено правомірно. Вона зазначила, що з 12 січня 2011 року по 15 лютого 2011 року контрольно-ревізійним відділом у м. Жовті Води було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП „НВК „АтаМ” за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року. Зарезультатами цієї ревізії 15 лютого 2011 року було складено акт, у якому зазначені виявлені на підприємстві фінансові порушення. Окрім іншого, було встановлено понаднормативне списання матеріальних цінностей підприємства на виготовлення виробу „Зарядник УЗП-2” по замовленню №8466066 у лютому-липні 2010 року на суму 10 723 грн. 76 коп.             Відповідно це призвело до ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку. За своєю ж посадовою інструкцією саме ОСОБА_1 є особою, відповідальною за правильність списання матеріальних цінностей підприємства, і тому саме його і було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 164-2 КУпАП.

          Преджставник відповідача ОСОБА_2 також зазначила, що двохмісячний же строк для накладення стягнення слід обчислювати з дня складання і підписання акту ревізії (тобто з 15 лютого 2011 року), і на день накладення стягнення (14 квітня 2011 року) цей строк не минув.

          Однак суд вважає, що доводи відповідача є необгрунтованими, а, натомість, позовні вимоги та твердження позивача ОСОБА_1 грунтуються на законі, й тому позов підлягає задоволенню.

          Так, у відповідності зі ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв”язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров”я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов”язків. Зокрема, суб”єктами адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, і яке полягає саме у веденні бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку (а не інших різновидів порушення законодавствуа з фінансових питань, зазначених у цій же нормі) можуть бути лише такі посадові особи підприємств, установ та організацій, до кола службових обов”язків яких входить саме ведення (чи забезпечення правильного ведення) бухгалтерського обліку.

Згідно ж протоколу про адміністративне правопорушення від 30 березня 2011 року (а.с. 9) та постанови про накладення адміністративного стягнення від 14 квітня 2011 року (а.с. 10) вчинене головним інженером ДП „НВК „АтаМ” ОСОБА_1 порушення законодавства з фінансових питань полягає в наступному (дослівно): „понаднормативне списання матеріальних цінностей підприємстьва на виготовлення виробу „Зарядник УЗП-2” по замовленню №8466066 у лютому-липні 2010 року на суму 10723,76 грн., що як наслідок призвело до ведення бухгалтерського обліку з порушенням установленого порядку. Порушення призвело до матеріальної шкоди на сумму 10723,76 грн. Порушення триваючі станом на 15.02.2011”.

          Однак ОСОБА_1 працює на посаді головного інженера підприємства, і за його посадовою інструкцією, затвердженою 16 квітня 2009 року (а.с. 13-26), на нього не покладено ведення бухгалтерського обліку. Тому саме за порушення порядку ведення бухгалтерського обліку ОСОБА_1 нести відповідальність за ч.1 ст. 164-2 КУпАП не може, бо не є суб”єктом цього правопорушення, і у даному випадку відсутня ця обов”язкова складова (суб”єкт) правопорушення.

          Відповідно ж до п.1 ст. 247 КУпАП, у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпачато, а розпочате підлягає закриттю.

          Окрім того, у відповідності з п.7 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпачато, а розпочате підлягає закриттю також і у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП (згідно якої адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення з дня вчинення правопорушення, а при триваючому порушенні – два місяці з дня його виявлення).

          У даному ж випадку у самій постанові  про накладення адміністративного стягнення від 14 квітня 2011 року зазначено, що порушення було вчинено протягом лютого-липня 2010 року.

Таким чином, з дня закінчення вчинення правопорушення (липень 2010 року), по день розгляду справипершим  заступником КРУ в Дніпропетровській області ОСОБА_3 (14 квітня 2011 року) минуло понад 2 місяці, й тому і з цих підстав адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з порушенням вимог закону.

Доводи ж представника відповідача у цій частині є необгрунтованими і у даному випадку правопорушення не може бути визнано триваючим, бо триваючі порушення характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння до дня його виявлення й присічення, а такого нема у даному випадку: як в акті ревізії та у протоколі про адміністративне правопорушення, так і в постанові зазначено, що порушення було вчинено і воно тривало  протягом лютого-липня 2010 року, й після цього його вчинення вже не продовжувалося, було припинено.

За таких обставин нема підстав вважати, що начебто порушення тривало й після липня 2010 року, і що воно начебто б було присічено лише 15 лютого 2011 року, коли було складено акт ревізії.

На підставі викладеного, керуючись ст. 9, 14, 38, 247 п.1, 247 п.7 КУпАП, у відповідності зі т.ст. 6-11, 69-71, 159, 160, 163, 171-2 КАС України, та у порядку, визначеному ч.3 ст. 160 КАС України, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов –задовольнити.

          Постанову першого заступника контрольно-ревізійного управління в Дніпропетровській області ОСОБА_3 від 14 квітня 2011 року про накладення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164-2 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 170 грн. –скасувати, і провадження по цій справі –закрити.

          У відповідності з ч.2 ст. 171-2 КАС України це рішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Суддя: