ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.11                                                                          Справа №  4/5009/3234/11

Суддя    Зінченко  Н.Г.

за позовом Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК”, (юридична адреса: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3; адреса для листування: 69001, м. Запоріжжя,               бул. Шевченка, буд. 24)

до відповідача Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1)

про стягнення 305 471,45 грн. заборгованості за кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р.

                                                                                суддя   Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

від позивача –ОСОБА_3, довіреність № 323 від 25.03.2011 р.;

                          ОСОБА_4, довіреність № 927 від 14.09.2010 р.;

від відповідача – ОСОБА_5, довіреність б/н від 11.08.2010 р. (бланк серія ВМХ                         № 345786);

СУТЬ СПОРУ:

09.06.2011 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК”, м. Київ (ПАТ “РОДОВІД БАНК”) до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, смт. Сонячний Запорізького району Запорізької області (ФОП ОСОБА_2) про стягнення 305 471,45 грн. заборгованості за кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р., що складається з простроченої заборгованості за кредитом в сумі 192 000,00 грн., заборгованості по відсотками за користування кредитом в сумі 89 625,87 грн., пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту в сумі                     15 292,00 грн. та пені за прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 8 553,58 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.06.2011 р. порушено провадження у справі № 4/5009/3234/11, справа призначена до розгляду на 11.07.2011 р., у сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 11.07.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено, на підставі ст. 85 ГПК України, вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 11.07.2011 р. до початку судового розгляду спору представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням, в порядку ст. 79 ГПК України, про зупинення провадження у справі № 4/5009/3234/11 до набрання законної сили рішенням Запорізького районного суду м. Запоріжжя у справі № 2-290/11 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 за участю третьої особи –ПАТ “РОДОВІД БАНК” про визнання недійсною додаткової угоди від 26.09.2008 р. до кредитного договору                          № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р. та визнання недійсним додаткового договору від           30.09.2008 р. до договору іпотеки № 34/14-3-08 від 04.03.2008 р.

Подане клопотання мотивовано тим, що предметом розгляду у справі № 4/5009/3234/11 є стягнення заборгованості за кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р., укладеним ПАТ “РОДОВІД БАНК” з ФОП ОСОБА_2 Додатковою угодою від 26.09.2008 р. до кредитного договору № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р. було збільшено проценту ставку за користування кредитними коштами до 24,5 %. Таким чином, умови додаткової угоди від 26.09.2008 р. безпосередньо впливають на розрахунок суми заборгованості, заявленої до стягнення у справі № 4/5009/3234/11. Отже, результати розгляду Запорізьким районним судом м. Запоріжжя справи № 2-290/11 можуть суттєвим чином вплинути на правовідносини сторін у справі № 4/5009/3234/11.   

Представники позивача проти заявленого клопотання заперечили, подане клопотання вважають безпідставним та необґрунтованим.

Дослідивши заявлене клопотання про зупинення провадження у справі, розглянувши матеріали справи № 4/5009/3234/11 та заслухавши думку представників сторін з цього приводу, суд дійшов висновку, що клопотання про зупинення провадження у справі не підлягає задоволенню як безпідставне та таке, що не спрямоване на захист прав і охоронюваних законом інтересів сторін, виходячи з наступного.

Приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з'ясовує як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов’язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення і унеможливлюють розгляд спору до вирішення справи іншим судом через те, що не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, певної черговості розгляду вимог.

Предметом розгляду у справі № 4/5009/3234/11 є стягнення заборгованості за кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р. Таким чином, питання щодо обґрунтованості розрахунку позивачем суми боргу і всіх його складових буде вирішуватися судом у даній справі і результати розгляду Запорізьким районним судом м. Запоріжжя справи № 2-290/11 не матимуть для суду преюдиціального значення.

Отже, рішення по справі № 2-290/11 ніяким чином не вплине на обґрунтованість та законність рішення по справі № 4/5009/3234/11. У випадку, якщо рішенням у справі № 2-290/11 Запорізького районного суду м. Запоріжжя будуть встановлені істотні для господарської справи № 4/5009/3234/11 обставини, що не були і не могли бути відомі сторонам під час розгляду даної господарської справи, то сторони не позбавлені можливості звернутися до господарського суду Запорізької області із відповідною заявою про перегляд даного рішення за нововиявленими обставинами, в порядку ст. ст. 112 –113 ГПК України.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 193, 216, 218, 224, 225 ГК України, ст., ст. 22, 96, 526, 550, 610, 629 ЦК України і полягають в тому, що 04.03.2008 р. сторонами у справі  був укладений кредитний договір № 34/14-КЛН-08, за умовами якого позивач відкрив відповідачу невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 400 000,00 грн., а відповідач прийняв на себе зобов’язання повернути кредит не пізніше 25.02.2011 р. та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, передбачених договором. Пунктом 3.4.4 договору сторони узгодили графік, за яким відповідач зобов’язався повністю погасити заборгованість за кредитом у строк, визначений п. 1.1 договору. Згідно з п. 2.5 договору в редакції додаткової угоди № 1 від 26.09.2008 р. з 26.09.2008 р. відсоткова ставки за користування кредитом встановлюється в розмірі 24,5 % річних. Свої зобов’язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, а відповідач скористався наданим кредитом. Починаючи з 27.04.2009 р. відповідач перестав виконувати взяті на себе зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами. У зв’язку із цим, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2010 р. у справі № 5/106/10 з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по кредиту за кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 у розмірі 206 700,27 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 25 618,68 грн., пеню в розмірі 15 141,50 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки                     № 34/14-3-08 від 04.03.2008 р., укладеними сторонами у справі. Рішенням суду у зазначеній справі стягнуто заборгованість станом на травень 2010 року. Термін дії кредитного договору          № 34/14-КЛН-08 сплинув 25.02.2011 р. Однак відповідачем заборгованість за кредитом погашена не була. Станом на 20.05.2011 р. заборгованість відповідача по кредиту становить      192 000,00 грн. за період з 27.05.2010 р. по 25.02.2011 р., а заборгованість по відсотками за користування кредитними коштами –89 625,87 грн. за період з 26.04.2010 р. по 28.02.2011 р. 25.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист-претензія № 132-11/304 з вимогою про погашення заборгованості за кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р. в загальній сумі 296 214,26 грн., з яких 192 000,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 89 625,87 грн. заборгованість за відсотками та 14 588,39 грн. сума нарахованої пені. Відповідачем вказаний лист залишений без відповіді та задоволення. Відповідно до п. 3.4.8 кредитного договору позичальник зобов’язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування. Оскільки з боку відповідача не відбулося повного погашення кредиту у передбачений умовами кредитного договору строк –25.02.2011 р. і повної сплати відсотків за користування кредитом, чим було порушено взяті грошові зобов’язання та право позивача на повернення кредитних коштів і отримання відсотків, за неналежне виконання грошових зобов’язань по сплаті відсотків та погашенню кредиту позивачем відповідачу нарахована пеня за несвоєчасне погашення відсотків у розмірі                     8 553,58 грн. та пеня за прострочення сплати (погашення) кредиту у розмірі 15 292,00 грн. З урахуванням викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю.

Відповідач проти позову заперечив, просить суд в позові відмовити повністю. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що розрахунок пені, яка заявлена до стягнення, позивачем здійснений за період з 27.05.2010 р. по 20.05.2011 р., тобто без додержання вимог           ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, зі змісту позову є незрозумілим чи врахована позивачем при розрахунку суми позову у даній справі сума боргу в розмірі 247 560,45 грн., щодо якої вже винесено рішення господарського суду Запорізької області від 21.08.2010 р. у справі                         № 5/106/10.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

04.03.2008 р. ВАТ “РОДОВІД БАНК” та ФОП ОСОБА_2  (відповідачем у справі) був укладений кредитний договір № 34/14-КЛН-08 зі змінами, внесеними відповідними додатковими угодами, (надалі за текстом –Кредитний договір).

Згідно з п. 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК”, затвердженого наказом тимчасового адміністратора АТ “РОДОВІД БАНК” № 536 від 06.10.2010 р. і зареєстрованого 01.11.2010 р. за № 10711050030000325, правонаступником всіх прав та зобов’язань ВАТ “РОДОВІД БАНК” є Публічне акціонерне товариство “РОДОВІД БАНК” (позивач у справі).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору позивач  (Банк) відкрив відповідачу (Позичальнику) невідновлювальну кредитну лінію на загальну суму 400 000,00 грн., а відповідач прийняв на себе зобов’язання повернути кредит не пізніше 25.02.2011 р. та сплатити відсотки за користування кредитом на умовах, передбачених Договором.

Згідно з п. 2.2. Кредитного договору кредити надаються з метою поповнення оборотних коштів та на інші господарські потреби, пов’язані з веденням господарської діяльності відповідача.

Пунктом 2.1 Кредитного договору передбачено, що Банк надає відповідачу кредити на підставі письмових заяв відповідача про отримання коштів в межах цього Договору на умовах забезпеченості, цільового використання, строковості повернення та платності наданих грошових коштів.

Згідно з п. 2.3 Кредитного договору  датою надання кредитів вважається день зарахування грошових коштів на позичковий рахунок, відкритий Банком для обліку заборгованості відповідача за кредитами, наданими згідно з цим Договором.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем зобов’язання щодо надання відповідачу кредиту виконані належним чином та в повному обсязі відповідно до умов Кредитного договору, факт надання відповідачу кредиту в сумі 400 000,00 грн. підтверджується випискою по особовому рахунку № 20634007000017.980 з 04.03.2008 р. по 07.06.2011 р.

У відповідності до п. 2.5 Кредитного договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 26.09.2008 р. сторони погодили, що процентна ставка за користування кредитами за цим Договором з 26.09.2008 р. встановлюється у розмірі 24,5 % річних. Процентна ставка підлягає коригуванню в односторонньому порядку Банком при збільшенні офіційного курсу Національного банку України більше 5 гривень 10 копійок за 1 долар США під час дії цього Договору на кратність такого збільшення. Курс гривні до долара США розраховується як середньозважений за поточний період, вказаний в п. 2.7.2 цього Договору. При цьому скоригована процентна ставка застосовується при нарахуванні та сплаті процентів за поточний звітний період.

Порядок нарахування та сплати процентів сторонами визначений в п. 2.6 Кредитного договору. Так, розрахунок суми процентів за користування кредитами починається з дня зарахування грошових сум кредитів на позичковий рахунок, відкритий, Банком для обліку заборгованості відповідача за кредитами, наданими згідно з цим Договором (пп. 2.6.1).

Проценти за користування кредитами, наданими за цим Договором, нараховуються банком щомісячно 25 числа (за період з 26-го числа місяця, що передує звітному, до 25 числа звітного місяця включно –“звітний період”), а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення), але не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в п. 1.1. цього Договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в п. 2.5. цього Договору. У разі якщо день нарахування процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, проценти нараховуються в робочий день, що йому передує. У разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами у строк, встановлений цим Договором, останнє нарахування процентів за користування кредитами здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у п. 1.1. цього Договору, в подальшому проценти за користування кредитами не нараховуються (пп. 2.6.2).

Сплата нарахованих процентів за користування кредитами, протягом дії цього Договору, здійснюється позичальником щомісячно, в період з 26 числа звітного календарного місяця до останнього робочого дня звітного календарного місяця включно (надалі –“період сплати процентів”).

У разі повного погашення заборгованості за кредитами, для закриття цього Договору, сплата процентів відбувається в день погашення цієї заборгованості на рахунок банку, що вказаний в п. 3.4.3 цього Договору (пп. 2.6.3).

При розрахунку суми процентів береться фактична кількість календарних днів користування кредитами у розрахунковому періоді та фактична кількість днів у році (за методом “факт/факт”) (пп. 2.6.4).

При погашенні заборгованості перед Банком за кредитами та процентами за користування ними, кошти відповідача спрямовуються у першу чергу для оплати простроченої заборгованості за нарахованими процентами та кредитами, а потім для погашення строкової заборгованості за нарахованими процентами та кредитами. В останню чергу сплачується пеня, розмір якої визначається відповідно до п. 3.4.8 цього Договору (пп. 2.6.5.).

За день, у який позичальник проводить погашення кредитів, проценти на суму повернених кредитів не нараховуються (пп. 2.6.6).

Згідно пп. 3.4.4 п. 3.4 Кредитного договору заборгованість за кредитами погашається згідно графіка.

Відповідно до умов пп. 3.4.3 та 3.4.4 Кредитного договору відповідач взяв на себе зобов’язання сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитами щомісячно, в період сплати процентів, вказаний в п. 2.6.3 Договору, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору, а також повністю погасити заборгованість за кредитам  у строк, встановлений в п. 1.1 цього Договору згідно узгодженого сторонами графіку.

Як свідчать матеріали справи, починаючи з 27.04.2009 р. відповідач перестав виконувати взяті на себе за умовами Кредитного договору № 34/14-КЛН-08 від 4.03.2008 р. зобов’язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами.

У зв’язку із цим, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2010 р. у справі № 5/106/10 з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість по кредиту за Кредитним договором № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 у розмірі 206 700,27 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 25 618,68 грн. і пеня в розмірі 15 141,50 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № 34/14-3-08 від 04.03.2008 р., укладеними сторонами у справі. Зі змісту рішення від 21.08.2010 р. у справі № 5/106/10 вбачається, що від рішенням суду у зазначеній справі стягнуто заборгованість, яка виникла станом на травень 2010 року.

Виходячи з умов п. 1.1 термін дії Кредитного договору № 34/14-КЛН-08 сплинув 25.02.2011 р. Однак, відповідачем заборгованість за кредитом, у передбачений умовами Кредитного договору строк, погашена не була.

25.03.2011 р. позивачем на адресу відповідача був направлений лист-претензія за                 вих. № 132-11/304 з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором                            № 34/14-КЛН-08 від 04.03.2008 р. в загальній сумі 296 214,26 грн., з яких 192 000,00 грн. сума заборгованості за кредитом, 89 625,87 грн. заборгованість за відсотками та 14 588,39 грн. сума нарахованої пені.

Відповідачем вказаний лист був отриманий 06.04.2011 р., про що свідчить особистий підпис ОСОБА_2 на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 21 на звороті), але залишений без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на  20.05.2011 р. заборгованість відповідача по кредиту становить      192 000,00 грн. за період з 27.05.2010 р. по 25.02.2011 р., а заборгованість по відсотками за користування кредитними коштами –89 625,87 грн. за період з 26.04.2010 р. по 28.02.2011 р.

Наведеним спростовується твердження відповідача, що зі змісту позову є незрозумілим чи врахована позивачем при розрахунку суми позову у даній справі сума боргу в розмірі                  247 560,45 грн., яка стягнута за рішенням господарського суду Запорізької області від 21.08.2010 р. у справі № 5/106/10.

Як вбачається з наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку суми заборгованості при розрахунку заборгованості по відсотками за користування кредитними коштами позивач керувався умовами п. 2.5 Кредитного договору в редакції додаткової угоди          № 1 від 26.09.2008 р. та виходив з того, що середньозважений курс долара США за період з 26.10.2008 р. по 25.11.2008 р. становить 5,78 грн., розрахований з офіційно встановленого курсу НБУ. При цьому коефіцієнт коригування становить 1,13 (5,78/5,10). Отже, скоригована процентна ставка приймає значення діючої процентної ставки помноженої на коефіцієнт коригування та складає: 24,5 % х 1,13 = 27,68 %.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 345 ГК України передбачено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, укладеного в письмовій формі між кредитором та позичальником, в якому обов’язково повинно бути передбачено мета, сума і строк кредиту, умови та порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов’язань позичальника, відсоткова ставка, порядок плати за кредит, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно із ст. 1054 ЦК України за  кредитним  договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець)  зобов'язується  надати  грошові  кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах,  встановлених договором,  а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення  параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний  повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Глава  50  ЦК  України  передбачає  підстави  та  умови  припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктом 5.1 Кредитного договору встановлено, що Договір набуває чинності в момент нотаріального посвідчення договору іпотеки, що є забезпеченням за цим Договором, і діє до повного виконання відповідачем своїх зобов’язань за цим Договором та припиняється належним виконання його умов.  

Отже, зобов'язання відповідача по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами не припинено.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.   

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач доказів належного і повного виконання зобов’язань по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування кредитними коштами суду не довів.

Враховуючи викладене, матеріалами справи доведено, що за відповідачем рахується заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 192 000,00 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 89 625,87 грн., факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем за основною сумою кредиту в розмірі 192 000,00 грн. та за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 89 625,87 грн. підтверджується фактичними обставинами справи.  

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 192 000,00 грн. заборгованості за основною сумою кредиту та 89 625,87 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами пред’явлена до стягнення обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту в розмірі 15 292,00 грн. та пені за прострочені відсотки за користування кредитом в сумі 8 553,58 грн.  

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 2 ст. 193 ГК України, встановлено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.4.8 Кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитами та/або процентами за користування ними, сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, за умови її нарахування.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту за загальний період з 27.05.2010 р. по 20.05.2011 р. складає 15 292,00 грн., а сума пені за прострочені відсотки за користування кредитом за загальний період з 27.05.2010 р. по 20.05.2011 р. складає 8 553,58 грн.

Даний розрахунок судом перевірений та встановлено, що розрахунок пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту та пені за прострочені відсотки за користування кредитом позивачем виконаний не вірно, оскільки в порушення вимог ч. 6 ст. 232 ГК України пеня розрахована за загальний період, що перевищує шість місяців (кількість днів прострочення 283, замість правильного 182 дня).

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі                               11 235,67 грн. та вимога про стягнення  пені за прострочені відсотки за користування кредитом є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково в сумі 6 327,04 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту та пені за прострочені відсотки за користування кредитом судом відмовляється в задоволенні позову.    

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, наведені в обґрунтування заперечень на позов,  судом відхиляються як безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст., ст. 525, 526, 530, 549, 599, 611, 1049, 1054 ЦК України, ст., ст. 174, 175, 193, 230-232, 345 ГК України, ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “РОДОВІД БАНК”, (04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, буд. 1-3, код ЄДРПОУ 14349442, кор/р № 32008171201 в ГУ НБУ по Києву та Київській області, МФО 321712) 192 000 (сто дев’яносто дві тисячі) грн.               00 коп. заборгованості за кредитом, 89 625 (вісімдесят дев’ять тисяч шістсот двадцять п’ять) грн. 87 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 11 235 (одинадцять тисяч двісті тридцять п’ять) грн. 67 коп. пені за несвоєчасне погашення основної суми кредиту, 6 327 (шість тисяч триста двадцять сім) грн. 04 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 2 991 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто одну) грн. 88 коп. державного мита і  231 (двісті тридцять оду) грн. 15 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Суддя                                                                  Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84,  85 ГПК України  “13” липня 2011  р.