ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2011 року                                    Справа №  33/126-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф.  (доповідача)          

суддів: Науменка І.М., Голяшкіна О.В.

при секретарі: Колесник Д.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №109-Д  від 23.12.10;

від відповідача представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу дочірнього підприємства з іноземними  інвестиціями Компанія "Євро-Нафта-АЗС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  07.04.11 у справі №33/126-10

за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий",  м. Дніпропетровськ    

до дочірнього підприємства з іноземними  інвестиціями Компанія "Євро-Нафта-АЗС",                   м. Дніпропетровськ   

про стягнення боргу

та за зустрічним позовом дочірнього підприємства з іноземними інвестиціями Компанія "Євро-Нафта-АЗС", м. Дніпропетровськ

до публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий",                          м. Дніпропетровськ

про визнання недійсною додаткової угоди

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.04.2011 р. (суддя Рудовська І.А.) задоволено первісний позов про стягнення з відповідача за укладеним між сторонами кредитним договором №16079 від 24.12.2001 р. 750 000,00 дол. США боргу, 27 975, 00 дол. США інфляційних втрат; 19 238,90 дол. США заборгованості по процентам; 35 383, 56 дол. США пені за прострочення повернення кредиту та 587,74 дол. США пені за прострочення сплати відсотків. Відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсною додаткової угоди від 15.01.2007 р. до кредитного договору  №16079 від 24.12.2001 р. Судові витрати по справі покладено на відповідача.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу про його скасування та прийняття нового рішення про задоволення зустрічного позову та відмову у задоволенні первісного. Апеляційна скарга мотивована неправильним застосування норм матеріального та процесуального права. Відповідач зокрема вказує на те, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки його доводам щодо укладення додаткової угоди директором відповідача з перевищенням повноважень, визначених статутом, за відсутності попереднього погодження засновником підприємства.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає обґрунтованим та законним, просить залишити його без змін.

Відповідачем подано клопотання про призначення судової економічної експертизи, на вирішення якої просить поставити питання щодо документального підтвердження  відповідності  вимогам законодавства  оформлення кредитного договору та додаткової угоди до нього, операцій  банку з надання кредиту, повноти нарахування та сплати процентів за користування кредитом, визначення суми процентів  та пені за затримку повернення кредиту, процентів з урахуванням відсоткової ставки у 5 %, яка була встановлена договором до внесення до нього змін додатковою угодою від 15.01.2007 р.

 Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції між акціонерним комерційним банком “Новий”, в подальшому перейменованим на виконання вимог Закону України “Про акціонерні товариства” у публічне  акціонерне товариство “Акціонерний  комерційний банк “Новий” та відповідачем укладено кредитний договір  №16079 від 24 грудня 2001 р., відповідно до умов якого останньому позивачем надається кредит шляхом відкриття відновлюваної кредитної лінії у сумі 1 300 000 дол. США строком до 24 грудня 2009 р. зі сплатою 5% річних.

Відповідно до п.4.1. договору відповідач має право використати всю суму кредиту як одноразово, так і частинами. При цьому видача кожної суми оформлюється за письмовою заявою позичальника.

На підставі листа відповідача від 25.12.2001 р. № 192-01 і Додаткової угоди до кредитного договору від 25.12.2001р. були надані кошти в розмірі 550 000,00 до ларів США на строк з 25.12.2001р. по 24.12.2009р. Відповідно до листа від 10.01.2002р. № 02/2002 і Додаткової угоди до кредитного договору від 10.01.2002р. відпові дачу надані кошти в розмірі 500 000,00 доларів США на строк з 10.01.2002р. по 24.12.2009р. Відповідно до листа від 30.01.2002р. № 011/2002 і Додаткової угоди до кредитного договору від 31.01.2002р. надані кошти в розмірі 150 000,00 доларів США на строк з 31.01.2002р. по 24.12.2009р. На підставі листа від 11.04.2002р. № 81-02 і Додаткової угоди до кредитного договору від 11.04.2002р. відповідачу надані кошти в розмірі 90 000,00 доларів США на строк з 11.04.2002р. по 24.12.2009р. відповідно до листа від 06.06.2002р. № 130/02 і Додаткової угоди до кредитного договору від 07.06.2002р. відповідачу надані кошти в розмірі 15 000,00 доларів США на строк з 10.01.2002р. по 24.12.2009р.

Згідно додаткової угоди від 15.01.2007 року до кредитного договору з 15.01.2007 розмір процентів сторонами змінено до 6% річних.

Нарахування процентів за користування кредитом відповідно до п. 1.3 кредитного договору в редакції додаткової угоди від 15.01.2007 р.  проводиться щомісячно за фактичне користування грошовими коштами на кожний останній робочий день місяця за поточний звітний місяць. Сплата нарахований процентів  за користування кредитом  здійснюється  щоквартально, не пізніше останнього робочого дня кожного кварталу. Кінцевий розрахунок  по процентам відбувається при повному погашенні кредитних зобов’язань.

Відповідно до п. 5.4 та п. 5.5. кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, сплати процентів позичальник сплачує  пеню  у розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня  від неповернутої суми кредиту чи процентів.

Сума неповернутого кредиту, яка заявлена банком до стягнення складає 750 000 доларів США.

Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується фактичне надання відповідачу кредитних коштів згідно кредитного договору  №16079 від 24 грудня 2001 р. та зважаючи на відсутність доказів своєчасного та у повному обсязі повернення кредиту та сплати процентів, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо  стягнення 750 000 доларів США боргу за кредитом та 19 238, 90 доларів США процентів, а також нарахованої на підставі умов договору (п. 5.4 та п. 5.5.) пені у розмірі 35 383,56 доларів США за прострочення повернення кредиту та у розмірі 587,74 доларів США за прострочення сплати процентів відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

Одночасно помилковим є висновок суду першої інстанції про стягнення на підставі ст. 625 ЦК України 27 975 доларів США інфляційних втрат, нарахованих на суму неповернутого кредиту. Оскільки індекс інфляції це індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України, що відображає знецінення гривні, його застосування до іноземної валюти є необґрунтованим. У цій частині позовних вимог слід відмовити.

Судова колегія вважає правомірною відмову у зустрічному позові про визнання недійсною додаткової угоди до кредитного договору № 16079 від 24.12.2001 року, укладеної 15.01.2007 року.

Оспорювана додаткова угода від відповідача підписана директором та скріплена печаткою підприємства.

Відповідно до  статті 15 статуту відповідача директор без довіреності здійснює дії від імені підприємства та самостійно вирішує всі питання його діяльності за виключенням віднесених до компетенції засновників.

Відповідно до статті 14 статуту до компетенції засновників віднесено зокрема попереднє погодження договорів, що укладаються директором про відчуження майна на суму більше 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки додаткова угода від 15.01.2007 року до кредитного договору щодо збільшення процентної ставки за характером не може бути віднесена до договорів відчуження майна, необґрунтованим є посилання відповідача на її укладення директором  з перевищенням повноважень без попереднього погодження засновників. Відтак оспорювана угода укладена директором в межах повноважень, визначених статутом, передбачені ст. 203, 215 ЦК України підстави для визнання її недійсною відсутні.

Також відсутні підстави, передбачені ст. 41 ГПК України для задоволення клопотання відповідача щодо призначення судової експертизи, оскільки запропоновані для роз’яснення відповідачем питання не є такими, що потребують спеціальних не правових знань.

За викладеного судова колегія вбачає підстави для зміни прийнятого судом першої інстанції рішення з відмовою у задоволенні позову щодо стягнення 27 975 доларів США інфляційних втрат. В іншій частині оскаржуване рішення має бути залишене без змін.

Судові витрати по справі підлягають перерозподілу на підставі ст. 49 ГПК України пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі вищевикладеного та  керуючись ст. ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу  України, суд, -    

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу дочірнього підприємства з іноземними  інвестиціями Компанія "Євро-Нафта-АЗС"  задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  07.04.11 у справі №33/126-10 змінити, замість першого та другого абзацу резолютивної частини зазначити:

“Стягнути з Дочірнього підприємства з інозем ними інвестиціями Компанія "Євро-Нафта-АЗС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 160, корп. 1, код ЄДРПОУ 31270972) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93, код ЄДРПОУ 19361982) 750 000,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом, 19 238, 90 доларів США  простроченої заборгованості по відсотках, 35 383,56 доларів США  пені за прострочку заборгованості, 587,74  доларів США  пені за прострочку сплати відсотків, 3089, 75 дол. США державного мита та 228 грн. 08 коп. -  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Новий" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 93, код ЄДРПОУ 19361982) на користь Дочірнього підприємства з інозем ними інвестиціями Компанія "Євро-Нафта-АЗС" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 160, корп. 1, код ЄДРПОУ 31270972) 428,09 грн. витрат на сплату держмита за подання апеляційної скарги.

В частині  первісного позову щодо стягнення 27 975 доларів США інфляційних втрат в позові відмовити.”

В іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  07.04.11 у справі №33/126-10 залишити без змін

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної  сили з моменту проголошення і може бути оскаржена  в касаційному порядку  до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                      В.Ф.Мороз

Суддя   І.М.Науменко

Суддя  

 О.В.Голяшкін