ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1543/24Головуючий по 1 інстанції

Справа №712/8783/21 Категорія: 301030400 Пироженко (В.Д.) В. Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       13 листопада 2024 року                                                                                           м. Черкаси  

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л.

суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.

секретар Івануса А.Д.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача адвоката Рижова С.Є. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.07.2024 (повний текст складено 05.08.2024, суддя в суді першої інстанції Пироженко В.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

у с т а н о в и в :

у вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просила витребувати з незаконного володіння відповідача автомобіль марки LEXUS LS430, сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , та передати його їй як власнику.

В обґрунтування вказує на те, що вона є власником автомобіля марки LEXUS LS430, сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 номерний знак НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 , видане 22.01.2016 ТСЦ № 5941 м. Глухів.

Позивач звернулася до Шосткинського відділу поліції ГУ Національної поліції в Сумській області із заявою про вчинення злочину від 12.12.2017, повідомивши, що в жовтні 2017 знайома їй особа ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу незаконно заволоділа належним їй на праві приватної власності автомобілем LEXUS. Позивач дозволяла користуватись ОСОБА_3 своїм автомобілем, тому передала йому ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

Відділом поліції було розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12018200110000223 від 17.02.2018 за фактом незаконного заволодіння автомобілем, що належить позивачу.

03.04.2018 в ході досудового розслідування кримінального провадження па підставі ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 , а саме у квартирі АДРЕСА_1 , а також у дворі, господарчих будівлях, сараях або гаражах, призначених для обслуговування даної квартири, під час якого у гаражі було виявлено вказаний автомобіль. У подальшому 28.08.2018 автомобіль LEXUS LS430, д.н.з. НОМЕР_4 , вилучено та доставлено на спецмайданчик Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області

Крім того, слідством встановлено, що даний автомобіль ніби - то належить ОСОБА_4 .

Позивач вказує, що автомобіль їй не повернуто, до кримінальної відповідальності особу, що вчинила злочин не притягнуто, матеріали досудового розслідування до суду не передано.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області від 10.03.2021 № 31/18-Р-18аз за обліковими даними ЄДР МВС станом на 05.03.2021 транспортний засіб LEXUS LS430, 2001 року випуску, сірого кольору, VIN та кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 (номерний знак НОМЕР_4 при реєстрації був змінений) зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 5941/2019/1800198 від 30.11.2019, укладеного в ТСЦ № 5941 (на правах відділу м. Глухів) РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області.

Також позивач зверталася із заявою про вчинення злочину співробітниками органу досудового розслідування до ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, у провадженні якого перебувало кримінальне провадження № 62020170000001052 від 17.07.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за її заявою щодо можливих неправомірних дій працівників Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області.

З цих підстав позивач вважає, що відповідач незаконно володіє автомобілем. У зв`язку з неефективністю досудового розслідування кримінального провадження, в результаті чого не було захищено її право власності на автомобіль існує необхідність у визнанні поважними причини пропуску позовної давності для звернення до суду з позовом у цій справі.

       Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.07.2024 позовні вимоги у справі залишено без задоволення з посиланням на те, що позивачем не доведено, що спірний автомобіль вибув з її володіння поза волею, а також те, що відповідач заволодів ним незаконно.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 16.08.2024 через відділення поштового зв`язку представник позивача адвокат Рижов С.Є. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та позов задовольнити. Зазначає, що позивач не вчиняла правочинів, спрямованих на відчуження автомобіля. Суд не дослідив зміст договору, за яким відповідач отримала у власність спірний транспортний засіб. Після порушення права власності позивача на автомобіль вона негайно звернулася до правоохоронних органів. У справі відсутні докази законності набуття ОСОБА_4 права власності на авто. Перереєстрація спірного автомобіля на ОСОБА_4 не підтверджує безспірність виникненні в нього права власності на майно.

Крім того, судом ухвалою від 21.07.2023 протиправно поновлено відповідачу строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення у даній справі від 26.07.2022, адже вона не довела неналежне повідомлення її судом про розгляд справи.

Також суд у даній справі ухвалою від 24.09.2021 безпідставно залишив позовну заяву без руху у зв`язку з несплатою судового збору, при цьому не визначивши його розмір.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції вважає законним та належним чином обґрунтованим, тому просить залишити його без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 22.01.2016 між ОСОБА_5 та позивачем ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №46 автомобіля LEXUS LS430, номерний знак НОМЕР_4 , сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 . Ціна даного автомобіля становить 49 000 гривень.

Згідно довідки регіонального сервісного центру МВС України в Сумській області № 31/185945-6-95 від 01.11.2017, станом на 01.11.2017, за ОСОБА_1 був зареєстрований автомобіль марки LEXUS LS430, номерний знак НОМЕР_4 , сірого кольору, 2001 року випуску, кузов № НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , видане 22.01.2016 ТСЦ № 5941 м. Глухів.

01.12.2017 автомобіль перереєстровано за ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6575/17/000099 від 23.11.2017, укладеного суб`єктом господарювання ПП «Автотрейдінг-Волинь.

Відповідно до відповіді Головного сервісного центру МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області від 19.06.2023 № 31/18-42АЗ надати копію документів, які стали підставою набуття у власність транспортного засобу LEXUS LS430 ОСОБА_4 не має можливим у зв`язку з закінченням терміну зберігання матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 12.12.2017 зверталася до Шостинського відділу поліції ГУ Національної поліції в Сумській області із заявою про вчинення злочину, повідомивши, що в жовтні 2017 знайома їй особа ОСОБА_3 , шляхом вільного доступу незаконно заволоділа належним їй на праві приватної власності автомобілем LEXUS LS430, д.н.з. НОМЕР_4 .

Згідно витягу з ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 12018200110000223 внесені 17.02.2018 за фабулою: «16.02.20018 до Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області надійшла ухвала слідчого судді про внесення відомостей до ЄРДР за фактом незаконного заволодіння автомобілем, що належить ОСОБА_1 » - правова кваліфікація ч. 1 ст. 289 КК України.

Позивач зазначає, що дозволяла користуватись ОСОБА_3 своїм автомобілем, тому передала йому ключі від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , видане 22.01.2016 ТСЦ№ 5941 м. Глухів.

З листа Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області від 31.08.2018 встановлено, що 28.08.2018 на стаціонарному посту поліції «Глухів» (що знаходиться на 208 км автомобільної дороги М-02 «Кіпті-Глухів-Бачівськ»), відбулося спрацювання системи «ВІДЕОКОНТРОЛЬ-Рубіж відео-фіксації номерного знаку НОМЕР_4 , транспортного засобу НОМЕР_8 , що належить ОСОБА_4 . Під час перевірки було встановлено, що даний автомобіль розшукується Шостинським ВП ГУНП в Сумській області. Автомобіль було затримано та доставлено на спецмайданчик Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області, (Глухівський пост поліції, 208 км автомобільної дороги М-02 Кіпті-Глухів-Бачівськ») де він перебуває на теперішній час.

Відповідно до висновку оперуповноваженого Глухівського відділу поліції ГУНП в Сумській області ОСОБА_6 , 30.08.2018 дане кримінальне провадження було перекваліфіковане на ст.356 КК України і слідчим Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області було знято з баз «Угон» та «Рубіж» автомобіль LEXUS LS430, номерний знак НОМЕР_4 .

На запит Глухівського ВП НУНП в Сумській області отримано відповідь, що даний автомобіль станом на 04.09.2018 в облікових даних ЄДР МВС та відео контроль «Рубіж» не значиться.

Автомобіль LEXUS LS430 повернутий власнику ОСОБА_4 .

Згідно витягу з ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення у кримінальному провадженні № 620201700000052 від 18.05.2020: «до ТУ ДБР в м. Полтава надійшла ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 26.06.2020, якою зобов`язано внести в ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_1 від 12.05.2020 щодо можливих неправомірних дій працівників Шосткинського ВП ГУНП в Сумській області» - правова кваліфікація ч. 1 ст. 367 КК України.

У той же час, згідно відповіді Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Сумській області від 10.03.2021 № 31/18-Р-18аз, згідно з обліковими даними ЄДР МВС станом на 05.03.2021 транспортний засіб LEXUS LS430, 2001 року випуску, сірого кольору, VIN та кузов № НОМЕР_1 , державний номерний знак НОМЕР_3 (номерний знак НОМЕР_4 при реєстрації був змінений), зареєстровано за відповідачем у справі ОСОБА_2 .

Перереєстрацію транспортного засобу здійснено на підставі договору купівлі-продажу № 5941/2019/1800198 від 30.11.2019, укладеного в ТСЦ № 5941 (на правах відділу м. Глухів) РСЦ ГСЦ МВС в Сумській області.

Так у матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу транспортного засобу №5941/2019/1800198, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 30.11.2019 в РСЦ МВС в Сумській області м. Глухів. Ціна автомобіля зазначено 200 000 гривень.

Даний договір купівлі-продажу наданий на запит суду від 25.05.2022.

Як доказ права власності на автомобіль позивач подає довідку РСЦ ТСЦ МВС в Сумській області від 01.11.2017, яка підтверджує таке право власності станом на 01.11.2017.

Також з матеріалів справи вбачається, що перехід права власності до ОСОБА_4 відбувся 01.12.2017 на підставі договору купівлі-продажу.

Позивач у справі стверджує про те, що спірний автомобіль вибув з її власності поза волею, відтак, наявні підстави для його витребування у незаконного володільця, яким є відповідач, на користь власника.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин, регламентуються такими правовими нормами.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 41 Конституції України також закріплено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Також згідно ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 76-82 ЦПК.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже добросовісне придбання, згідно зі ст. 388 ЦК України можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала право відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.11.2017 позивач була власником спірного автомобіля. Потім 01.12.2017 автомобіль перереєстровано за ОСОБА_4 відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу № 6575/17/000099 від 23.11.2017, укладеного суб`єктом господарювання ПП «Автотрейдінг-Волинь. На даний час автомобіль придбаний відповідачем на підставі договору купівлі-продажу від 30.11.2019.

Указані договори купівлі-продажу є чинними та недійсними не визнавалися.

За зверненнями позивача до правоохоронних органів щодо незаконності вибуття з її власності спірного транспортного засобу здійснюються кримінальні провадження, які на даний час не завершені, винних осіб у вчиненні протиправних діянь слідством не встановлено.

Суд першої інстанції вірно зауважив, що добросовісним набувачем є особа яка не знала і не могла знати за обставин які склалися, знати про те, що вона придбала річ у особи, яка не мала права її відчужувати, тобто не знала, що вона не стала власником речі. Добросовісний набувач зобов`язаний повернути набуте ним майно лише в передбачених законом випадках, а саме ч.1 ст. 388 ЦК України.

Постановою ПВССУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що, вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд має враховувати, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тлумачення ст. 330 ЦК України свідчить, що виникнення права власності в добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач; відповідно до ст.388 ЦК України майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване в добросовісного набувача.

Крім того, стаття 1 Першого протоколу до конвенції містить 3 окремі норми: перша, що виражається в 1-му реченні абз.1 та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в 2-му реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в абз.2, визнає право договірних держав серед іншого контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків утручання в право мирного володіння майном, повинні тлумачитись у світлі загального принципу, закладеного 1-ю нормою.

Перша та найбільш важлива вимога ст.1 Першого протоколу до конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання державного органу в право на мирне володіння майном повинне бути законним. Вимога щодо законності в розумінні конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

Конструкція, за якої добросовісний набувач утрачає майно й сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю інших осіб в рамках процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном тощо.

Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

Відповідна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду від 13.11.2019 року у справі №645/4220/16-ц.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене правове регулювання та надані сторонами справи докази, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції у даній справі про те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про вибуття спірного автомобіля з її власності усупереч її волі, адже, як вона сама стверджує, спершу авто, ключі від нього та свідоцтво про реєстрацію були передано зі згоди власника іншій особі - ОСОБА_3 та, в послідуючому за договорами купівлі продажу автомобіль переходив у власність до ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_2 .

На даний час доказів щодо вчинення кримінальних правопорушень стосовно автомобіля позивача суду не надано – відповідних рішень у кримінальних провадженнях за заявою позивача не прийнято.

Відтак стверджувати про незаконність заволодіння відповідачем спірним майном та наявність з цих підстав у позивача права на його витребування у суду підстав не має.

У аспекті викладеного апеляційний суд відхиляє аргументи скаржника про те, що позивач не вчиняла правочинів, спрямованих на відчуження автомобіля та про те, що суд не дослідив зміст договору, за яким відповідач отримала у власність спірний транспортний засіб, адже у матеріалах справи наявний договір купівлі-продажу транспортного засобу №5941/2019/1800198, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 30.11.2019 в РСЦ МВС в Сумській області м. Глухів. При цьому за твердженнями позивача вона з власної волі передала майно та правовстановлюючі документи на нього іншій особі ОСОБА_3 , стосовно якої на даний час відсутні рішення про притягнення до кримінальної відповідальності за незаконні дії з автомобілем позивача.

Доводи скаржника про те, що у справі відсутні докази законності набуття ОСОБА_4 права власності на авто апеляційним судом відхиляються, адже відповідні права у останнього виникли за чинним договором купівлі-продажу № 6575/17/000099 від 23.11.2017.

Посилання скаржника у справі на те, що ухвалою від 21.07.2023 протиправно поновлено відповідачу строк звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення у даній справі, а також про те, що ухвалою від 24.09.2021 безпідставно залишено позовну заяву без руху у зв`язку з несплатою судового збору, на правильність вирішення спору у справі судом не впливають та не є підставами для скасування судового рішення, яке є законним та обґрунтованим.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.07.2024 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача – без задоволення.

На підставі положень ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – залишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 26.07.2024 у даній цивільній справі– залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.11.2024.

Суддя-доповідач                

Судді