465/1511/22

                       1-кп/465/595/24

У Х В А Л А

судового засідання

14.11.2024 року                                                                         м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_2

прокурора: ОСОБА_3

особи, стосовно якої передбачається застосування 

примусових заходів медичного характеру: ОСОБА_4

захисника особи, стосовно якої передбачається застосування 

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_4

адвоката - ОСОБА_5

законного представника обвинуваченого

ОСОБА_4 - ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

захисника обвинуваченого

ОСОБА_7 – адвоката: ОСОБА_8 ,

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_9 ,

захисника неповнолітнього обвинуваченого

ОСОБА_9 – адвоката ОСОБА_10 ,

неповнолітньої обвинуваченої ОСОБА_11 ,

законного представника неповнолітньої обвинуваченої

ОСОБА_11 – ОСОБА_12 ,

захисника неповнолітньої обвинуваченої – ОСОБА_13

представника потерпілих ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021140000000869 від 14 жовтня 2021 року про обвинувачення:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021140000000869 від 14 жовтня 2021 року, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.146, ч.2 ст.189, ч.1 ст.304 КК України та ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 у вчиненні ними кримінальних правопорушень, передбачених за ч.2 ст.146, ч.2 ст.189 КК України.

Прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, оскільки ризики, що існували на момент обрання і продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому не відпали.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 просив змінити запобіжний захід на альтернативний.

Обвинувачений ОСОБА_7 просив змінити йому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт.

Представник потерпілих підтримала клопотання прокурора.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного висновку. 

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись суворістю можливого покарання.

Як встановлено судом, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146 КК України, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі строком до п`яти років та ч. 2 ст. 189 КК України, яке відносяться до тяжких злочинів, за вчинення якого передбачена можливість застосування покарання у виді позбавлення волі на строк до семи років.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів.

Крім цього, у своєму рішенні у справі "W проти Швейцарії" від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд наголошує, що сама по собі тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів, не є єдиним критерієм, який враховується при прийнятті рішення про необхідність продовження ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заслуговують також на увагу доводи прокурора про те, що оцінюючи особу обвинуваченого ОСОБА_7 та вчинення ним тяжких кримінальних правопорушень, є підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших обвинувачених у даному кримінальному провадженні, вчинити інші кримінальні правопорушення, в тому числі і пов`язані з незаконним впливом на свідків, експертів та інших учасників кримінального провадження, що може утворювати склад окремого кримінального правопорушення, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Тому з урахуванням цих обставин в сукупності із тяжкістю злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 слід вважати доведеною прокурором наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з огляду на вищенаведене, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, тобто, застосування більш м`яких запобіжних заходів до обвинуваченого ОСОБА_7 на даний час неможливе, ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, не зменшилися.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_15 запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177,178, 183, 197, 314, 315, 331 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задоволити.

Продовжити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 189 КК України, дію запобіжного заходу у 12 січня 2025 року включно.

В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_7 , про зміну запобіжного заходу – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_7 , захиснику, прокурору та направити начальнику Львівської установи виконання покарання (№19).

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Львівського апеляційного суду.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя   ОСОБА_1