Справа № 369/16637/24

Провадження № 3/369/8300/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11.11.2024 року м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Патієвич А.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 134632 від 22.09.2024 року, складеного посадовою особою органу поліції, 22.09.2024 року, о 15 год. 45 хв, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Audi 80 д.н.з.  НОМЕР_1 , по вул. Соборна, 51 в с. Софіївська Борщагівка, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 проводився зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820» (тест № 442), за результатами якого, в повітрі, видихнутому водієм ОСОБА_1 , зафіксовано 0.83 ‰  етилового спирту.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив пп. «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху і вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

У судовому засіданні водій ОСОБА_1 вину у порушенні вимог пп. «а» п. 2.9 ПДР України не визнав.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, суддя дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Згідно з ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено відповідальність за такі порушення: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто, об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, складає одне з вказаних вище альтернативних діянь, зокрема, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Пунктом 2.9 «а» ПДР України передбачено, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначено у ст. 266 КУпАП та в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 (далі – Інструкція № 1452/735), Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі – Інструкція № 1395).

Згідно з п. 2 розділу 1 Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду,» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Згідно з Інструкцією № 1452/735 огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Результати огляду на стан сп`яніння водія транспортного засобу, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. У випадку установлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду.

Відповідно до п. 7 розділу 11 Інструкції № 1452/735 у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров`я).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним (ч. 5 цієї статті).

За правилами частин 2 – 5 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським під відеозапис або у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

З аналізу наведеного вище слідує, що до адміністративної відповідальності може бути притягнуто особу тоді, коли вона пройшла огляд на стан сп`яніння лише у встановленому чинним законодавством порядку, який визначений ст. 266 КУпАП та який відсилає до інших нормативно-правових актів, оскільки норма є бланкетною, а саме: постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, якою затверджено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та Наказу МВС України, Міністерства охорони здоров`я України про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

При складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП поліцейський не звільняється від обов`язку дотримуватись відповідного алгоритму дій (процедури) при проведенні огляду та оформленні його результатів.

Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.

Як вбачається з матеріалів справи № 369/16637/24, водій ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу «Alcotest Drager 6820», за результатами якого в повітрі, видихнутому водієм ОСОБА_1 , зафіксовано 0.83 ‰  етилового спирту.

Під час дослідження DVD-диску, суддя встановив, що на ньому відсутня будь-яка інформація.

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 134632 від 22.09.2024 року не вбачається, що працівниками поліції під час складання матеріалів здійснювався відеозапис.

Крім того, з роздруківки спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820» не вбачається, до якого саме протоколу він відноситься.

Таким чином, за даних конкретних обставин, під час складення матеріалів за результатами огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння поліцейський не дотримався відповідного алгоритму дій (процедури) при складенні протоколу про адміністративне правопорушення.

Тому, суддя дійшов висновку, що даний огляд водія ОСОБА_1 було проведено з порушенням ст. 266 КУпАП.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, вважається недійсним (ч. 5 цієї статті).

У даному випадку огляд проведено за відсутності свідків та відсутній відеозапис з нагрудної бодікамери, тобто огляд проведено з порушенням, а відтак відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП, такий огляд є недійсним.  

При цьому, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. the United Kingdom), m. 161, Series А заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23 рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає правовим позиції ЄСПЛ.

У рішенні «Маліга проти Франції» від 23.09.1998, ЄСПЛ визначив кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у виді позбавлення права керування транспортним засобом.

Також у рішенні ЄСПЛ «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 зазначено, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширша, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

За таких обставин, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, серед яких протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 134632 від 22.09.2024, роздруківка з спеціального технічного приладу «Drager Alcotest 6820» (прилад № ARLJ-0464, принтер  № ARLJ-0565, тест № 442) від 22.09.2024, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, акт огляду та тимчасового затримання ТЗ від 22.09.2024, направлення на огляд водія ОСОБА_1 від 22.09.2024 та DVD-диск, який не містить будь-якої інформації, суддя дійшов висновку, що провадження у справі щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки усіх доказів по справі.

Частиною 5 ст. 266 КУпАП чітко передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

З огляду на положення ст. 7 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури.

Суддя зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведених обставин, суддя дійшов висновку, що матеріали адміністративної справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діянні ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Ураховуючи вищевикладене слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, викладене вище дає судді обґрунтовані підстави дійти висновку про недоведеність матеріалами справи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке ставлять у вину ОСОБА_1 , оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 7, ст. 9, ст. 130 ч. 1, ст. 245, ст. 247 ч. 1 п. 1, ст. 251, ст. 252, ст. 266, ст. 280, ст. 283, ст. 284, ст. 294, ст. 299, ст. 300 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя         Андрій ПАТІЄВИЧ