САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/1458/24

Провадження №1-кс/726/625/24

Категорія

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

слідчого судді: ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області щодо неповернення майна,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із скаргою на бездіяльність детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області у якій вказує, що в ході санкціонованих обшуків, які проведено 15.06.2024 року у його будинку по АДРЕСА_1 у нього було вилучено грошові кошти у розмірі 1 915876 гривень, 1610 доларів США, 1100 Євро.

Також в ході проведення обшуку в складському приміщенні по АДРЕСА_2 в нього було вилучено 190502,00 гривень та 1800 доларів США.

Зазначає, що на вилучені грошові кошти не було накладено арешт у рамках кримінального провадження. 01.11.2024 року він звернувся до детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області клопотання про повернення грошових коштів, вилучених під час обшуків. У відповідь, детектив ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_4 повідомила про неможливість повернення вказаних грошових коштів, оскільки вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Заявник вважає, що бездіяльність детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області є незаконною, не відповідає критеріям розумності, співмірності, необхідності, а також справедливої рівноваги між суспільними інтересами та гарантованим правом власності особи на майно. Враховуючи відсутність будь-яких законних підстав утримувати належні йому грошові кошти, оскільки арешт на них не накладено, просить суд зобов`язати детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області повернути йому вилучені під час санкціонованого обшуку грошові кошти.

В судове засідання скаржник не зявився, однак надіслав до суду заяву з проханням скаргу розглянути без його участі. Просить повернути йому вказані грошові кошти з метою сплати штрафу та відшкодування збитків у даному кримінальному провадженні.

В судове засідання для розгляду скарги детектив ТУ БЕБ у Чернівецькій області Казимір А а також прокурор не зявились, про причини неявки не повідомили.

Встановлено, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №72023260000000027, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.04.2023 року.

Ухвалами слідчого судді Садгірського районного суду м. Чернівці від 14.06.2024 та 15.06.2024 року, було надано дозвіл на проведення обшуку у будинку по АДРЕСА_1 та в сладському приміщенні по АДРЕСА_2 .

Встановлено, що в ході санкціонованого обшуку, проведеного 15.06.2024 року, у будинку по АДРЕСА_1 було вилучено грошові кошти у розмірі 1 915876 гривень, 1610 доларів США, 1100 Євро, які належать ОСОБА_5 .

Також в ході проведення обшуку в складському приміщенні по АДРЕСА_2 було вилучено 190502,00 гривень та 1800 доларів США, які належать ОСОБА_3 .

Встановлено, що 04.11.2024 року скаржник звернувся до детектива ТУ БЕБ у Чернівецькій області клопотання про повернення грошових коштів, вилучених під час обшуків, однак детектив ТУ БЕБ у Чернівецькій області ОСОБА_4 повідомила про неможливість повернення вказаних грошових коштів, оскільки вони визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.

Вирішуючи питання, яке поставлене перед слідчим суддею у скарзі на бездіяльність детектива, вважаю необхідне вказати про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача прокурора, яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

За загальним правилом статус тимчасового вилученого майно набуває з моменту фактичного позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких воно перебуває, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення (ч. 1 ст. 167 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку.

Частиною 5 ст. 236 КПК України визначено, що обшук на підставі відповідного судового рішення, повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети такого обшуку.

При обшуку слідчий має право оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном (ч. 7 ст. 236 КПК України).

Виходячи із цих положень, можна зробити висновок про два види тимчасово вилученого майна: (1) майно, яке відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України, і (2) вилучені під час обшуку речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України.

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

З іншого боку, речі і документи, які вилучаються під час обшуку, в залежності від зазначення їх в ухвалі на обшук, можуть мати різний статус. Це обумовлює різницю в його подальшому процесуальному оформленні у кримінальному провадженні і, відповідно, відмінність в питанні повернення власнику. Майно, щодо якого ставиться питання про повернення, прямо заначено в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку.

Отже, таке майно не має правового статусу тимчасово вилученого майна і, на перший погляд, щодо нього не має ставитися питання про арешт.

Разом з тим, у відповідності до ст. 16 КПК України обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

На підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом, допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення.

Очевидно, що ухвала, якою надається дозвіл на обшук, таким судовим рішенням, спрямованим на обмеження права власності, не є, адже відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України обшук проводиться з метою: виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Положення ст. 235 КПК України встановлюють вимоги до ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи. В такій ухвалі, серед іншого, мають зазначатися речі, документи або осіб, для виявлення (а не вилучення) яких проводиться обшук.

Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз. В свою чергу, тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном можливе внаслідок арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження (ч. 1 ст. 170 КПК України).

Арешт може застосовуватися до майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Отже, норми КПК України передбачають єдиний вид судового рішення, спрямованого на обмеження права власності особи під час досудового розслідування, - ухвалу про арешт майна (ч. 5 ст. 173 КПК України).

Так, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підстави застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб. За таких обставин судовий контроль під час розгляду клопотання про дозвіл на проведення обшуку не може одночасно поширюватися і на вирішення питання про обмеження права власності особи, у якої цей обшук буде проведений. Адже предметом судового контролю в першому випадку є легітимність, необхідність і пропорційність втручання у право особи на приватність (в першу чергу, недоторканність житла чи іншого володіння особи), в той час як обмеження права власності потребує окремого судового вмотивованого рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

Більше того, сам по собі факт надання дозволу на проведення обшуку з метою виявлення та вилучення певних речей та документів, предметів і грошових коштів ще не вказує на те, що вилучені речі, предмети та документи відповідають критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України. Зазначене також обґрунтовується тим, що у випадку вилучення майна, яке, за переконанням органу досудового розслідування, містить відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення чи здобуте злочинним шляхом, тощо, він не пізніше наступного робочого дня зобов`язаний звернутись до слідчого судді з клопотанням в порядку ч. 5 ст. 171 КПК України про його арешт, довівши наявність обставин, визначених ст. 98, ч. 2 ст. 167, ст. 170 КПК України.

Будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися на умовах, передбачених законом, має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є їй пропорційними. Водночас, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. До цього слід додати правовий вакуум, в якому опиняється власник майна, вилученого під час обшуку, якщо дозвіл на відшукання відповідних речей і документів прямо наданий слідчим суддею в ухвалі. Адже КПК України містить лише три процесуальні механізми, за допомогою яких володілець може ставити перед слідчим суддею питання про обґрунтованість обмеження права власності: 1)заперечення арешту майна при розгляді відповідного клопотання і обґрунтування своєї позиції в судовому засіданні; 2)звернення з клопотанням про скасування арешту майна з доведенням того, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано; 3)оскарження бездіяльності щодо повернення тимчасово вилученого майна. Отже, якщо прийняти нормативно запропоновану концепцію, що речі, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі слідчого судді, не є тимчасово вилученим майном, і для подальшого утримання їх органом досудового розслідування не потрібне застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження, власник цих речей залишається без належної правової процедури для захисту свого права власності в межах кримінального провадження. Очевидно, це суперечить завданням кримінального провадження. Крім того, досудове розслідування є динамічним процесом, в рамках якого актуальність та необхідність перебування вилученого на законних підставах майна може змінюватись. Враховуючи викладене, на вилучене під час обшуку майно, дозвіл на відшукання якого прямо наданий слідчим суддею, необхідно поширювати режим тимчасово вилученого майна з відповідними наслідками - накладення арешту або повернення особі, у якій воно було вилучене.

Враховуючи викладене можна виснувати, що статус тимчасово вилученого майна набуває усе майно, вилучене під час обшуку, незалежно від того чи надавався слідчим суддею дозвіл на його відшукання, оскільки фактично відбувається обмеження права особи щодо можливості володіти, користуватися та розпоряджатися усім майном, яке вилучається. Крім того, задля запобігання непомірного втручання у право власності особи законодавцем передбачено строк, протягом якого слідчий чи прокурор має звернутися із клопотанням про застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна відносно тимчасово вилученого під час обшуку майна, інакше таке майно негайно повертається особі, в якої воно вилучалося.

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено. При цьому, саме під час розгляду клопотання про арешт майна, підлягають доказуванню обставини, які обґрунтовують належність майна до такого, яке має значення для кримінального провадження (є предметом чи знаряддям злочину, доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації чи необхідне для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, відшкодування шкоди, обґрунтовують їх походження, а необхідність їхнього утримання, обґрунтовують потреби провадження, тощо). За відсутності такого обґрунтування з боку органу досудового розслідування, яке перевірено та підтверджено в ухвалі слідчого судді про арешт майна, воно не може вважатись таким, яке утримується на достатній правовій підставі, а продовження його утримання буде свавільним та необґрунтованим.

Таким чином, оскільки детектив не спростував в суді доводи заявника, на грошові кошти, у встановлені строки, не було накладено арешт, вказане майно не було повернуто власнику за його клопотанням, відповідно до ст.171 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що вилучені грошові кошти утримуються без достатньої на те правової підстави, а уповноважений детектив у даному кримінальному провадженні допустив бездіяльність, тому існують підстави для задоволення скарги та повернення грошових коштів їх власнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 24, 7, 16, 167-168, 170, 173, 234-236, 171, 303-310, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ :

Скаргу задовольнити.

Зобов`язати детектива Територіального управління БЕБ у Чернівецькій області у кримінальному провадженні №72023260000000027, від 13.04.2023 року повернути ОСОБА_3 :

-грошові кошти у розмірі 1 915 876,00 гривень, 1 610,00 доларів США, 1 100,00 Євро, вилучені в ході обшуку у будинку по АДРЕСА_1 ;

-грошові кошти у розмірі 190 502,00 гривень та 1 800,00 доларів США, вилучені в ході обшуку в складському приміщенні по АДРЕСА_2 .

Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддяОСОБА_1