490/4770/19 08.11.2024

нп 1-кп/490/144/2020

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4770/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2024 року м.Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150020001275 від 06.04.2019 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Кіровськ Луганської області, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, одружений, офіційно не працює, є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимий, востаннє:

– 26.05.2015 року Вознесенським міськрайонним судом Миколаївської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.304, ч.3 ст.357, ч.1 ст.70 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, 14.11.2018 року звільнений умовно-достроково строком на 1 рік 10 місяців 23 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150020001275 від 06.04.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України.

Так, ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що 06.04.2019 року близько 10:00 години, він разом з потерпілою ОСОБА_6 , перебував неподалік будинку АДРЕСА_3 . В цей час, потерпіла ОСОБА_6 , відійшла від ОСОБА_3 на кілька метрів за власною потребою та передала останньому свій гаманець, в середині якого знаходились: мобільний телефон марки DOOGEE X50 imei: НОМЕР_2 ; imei: НОМЕР_3 , з влаштованою карткою мобільного оператора Водафон: НОМЕР_4 , чорного кольору, вартістю 593,33 грн, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 та грошові кошти в розмірі 7 гривень.

У час коли ОСОБА_3 тримав у руках передане потерпілою майно, у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення вказаного майна повторно.

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_3 06.04.2019 року близько 10:00 години, точного часу в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим, вирішив покинути місце очікування потерпілої, розташоване неподалік будинку АДРЕСА_3 . Утримуючи в руках гаманець, в середині якого знаходились: мобільний телефон марки DOOGEE X50 imei: НОМЕР_2 ; imei: НОМЕР_3 , з влаштованою карткою мобільного оператора Водафон: НОМЕР_4 , чорного кольору, вартістю 593,33 грн, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 та грошові кошти в розмірі 7 гривень, ОСОБА_3 направився в бік свого будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , викравши вказане майно потерпілої.

Своїми діями ОСОБА_7 спричинив потерпілій ОСОБА_6 матеріальний збиток на загальну суму 600,33 гривень.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

20.09.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України та звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності.

В судовому засіданні захисник подане клопотання підтримала та просила задовольнити.

Обвинувачений подане клопотання захисника підтримав та зазначив, що правові наслідки закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України йому зрозумілі.

Прокурор проти задоволення клопотання захисника не заперечував.

Потерпіла ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлялась належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У своєму Рішенні від 24 грудня 1997 року №8-зп/1997 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абзаци другий, третій пункту 2 мотивувальної частини).

Разом із тим, у Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 7 квітня 2021 року №1-р(ІІ)/2021 зазначено, що в розумінні приписів статей 3, 8, 28, 55, 58, 62, пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України у їх взаємозв`язку держава має позитивний обов`язок створювати належні національні організаційно-правові механізми притягнення особи до кримінальної відповідальності, які здатні гарантувати всебічну охорону людської гідності, зокрема забезпечувати функціонування та завершення кримінального провадження таким чином, щоб було дотримано найважливіших конституційних гарантій захисту особи від необґрунтованого кримінального переслідування, а саме базового принципу верховенства права і пов`язаних із ним принципів.

У відповідності до вимог ч.1 ст.5 КК України, закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

При цьому, як зазначив у постанові Верховний Суд від 09 вересня 2019 року в справі №591/6379/16-ц, передбачені частиною 1 статті 5 КК України підстави для закриття кримінальної справи не пов`язані із встановленням фактичних обставин справи, що свідчать про відсутність в діянні особи складу злочину, а пов`язані зі змінами законодавства про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

За змістом Закону №3886-IX "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів" від 18 липня 2024 року, який набрав чинності 09 серпня 2024 року, статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції.

Так, відповідальність за частиною 1 статті 51 КУпАП настає за вчинення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частина 2 статті 51 КУпАП встановлює відповідальність за дію, передбачену частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з ч.5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п.п.169.1.1 п.169.1 ст.169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленого законом на 1 січня звітного податкового року.

Як вбачається з формулювання обвинувачення, кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.185 КК України, ОСОБА_3 вчинив 06.04.2019 року.

Станом на 1 січня 2019 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1921 гривень, а 50% від його розміру становили 960,50 гривень.

Отже, з огляду на зміст положень Податкового кодексу України та Закону №3886-IX, на момент вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, розмір вартості викраденого майна, з якого настає кримінальна відповідальність за ст.185 КК України, становить 1921 гривень (960,50 гривень х 2).

Згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні №12019150020001275 від 06.04.2019 року, діями обвинуваченого ОСОБА_3 було заподіяно матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_6 на суму 600,33 гривень, тобто менше мінімального розміру вартості майна для кваліфікації діяння за ст.185 КК України за Законом №3886-IX.

Декриміналізація – це юридична перекваліфікація частини кримінально караних діянь і переведення їх в розряд адміністративних, дисциплінарних та інших правопорушень або правомірних дій. Декриміналізацією також визнається скасування раніше діючої кримінально-правової заборони, якою поведінка певного виду визнавалася як злочин; переведення діянь із категорії злочинних у категорію не злочинів. Практична реалізація декриміналізації допомагає підтримувати кримінальне законодавство в "актуальному" стані, швидко реагувати на зміни у суспільстві та державі.

Під скасуванням кримінальної відповідальності за діяння слід розуміти його декриміналізацію (повну або часткову), яка може бути досягнута, зокрема, шляхом скасування норм Особливої частини КК України; внесення змін до них – включення до диспозицій додаткових ознак або виключення ознак, які були у попередній редакції норми; нового офіційного тлумачення кримінально-правової норми, яке змінює обсяг забороненої цією нормою поведінки без зміни її змісту (аналогічна позиція міститься у постанові ККС ВС від 24 липня 2018 року у справі №569/4061/17).

Відповідно до п.1-2 ч.2 ст.284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої цієї статті, якщо підозрюваний, обвинувачений заперечує проти закриття за цією підставою.

За змістом п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у редакції від 01.12.2022 року, яка діє на час розгляду справи, кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння. Підставами для закриття кримінального провадження у випадку втрати чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння є згода на це підозрюваного, обвинуваченого.

Згідно абзацу 5 частини 7 ст.284 КПК України, ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

У новій главі 36-1 КПК України визначено особливості здійснення кримінального провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.479-2 КПК України, суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.

Рішення про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України констатує відсутність караності діяння за змістом нового кримінального закону і, відповідно, не тягне для особи будь-яких кримінально-правових наслідків, навпаки, спрямоване на захист прав цієї особи, а тому, враховуючи, що питання про кримінальну відповідальність за діяння, яке втратило якість злочинності, виключається в принципі, то й кримінальне переслідування відносно підозрюваного, обвинуваченого підлягає припиненню. А тому суд у судовому провадженні не може не відреагувати на зміну державою оцінки певного діяння, і має у процесуальному порядку відреагувати на скасування кримінальної відповідальності за діяння. Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11 грудня 2019 року в справі №153/1289/18.

Частиною 1 статті 61 Закону України "Про правотворчу діяльність" від 24 серпня 2023 року визначено перелік способів, за яких нормативно-правовий акт або окремий його структурний елемент вважається таким, що втратив чинність. Серед інших способів законодавець також визначив, втрату чинності нормою, зокрема, якщо суб`єкт правотворчої діяльності прийняв (видав) у встановленому цим Законом порядку рішення про визнання прийнятого (виданого) ним нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента таким, що втратив чинність та в інших випадках, визначених законом.

За таких обставин, враховуючи імперативність вимог ч.3 ст.479-2 КПК України та позицію обвинуваченого ОСОБА_3 , який надав згоду на закриття кримінального провадження щодо нього з підстави, передбаченої п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України, кримінальне провадження №12019150020001275 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України, підлягає закриттю на підставі п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Процесуальні витрати на залучення експерта слід віднести на рахунок держави.

Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст.5 КК України, ст.ст.284, 372, 395, 479-2 КПК України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання захисника про закриття кримінального провадження – задовольнити.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019150020001275 від 06.04.2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України – закрити на підставі пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК України, у зв`язку із втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Процесуальні витрати, пов`язані із залученням експерта при проведенні товарознавчої експертизи №282 від 14.05.2019 року на суму 1256,08 гривень – віднести на рахунок держави.

Речовий доказ:

– мобільний телефон марки DOOGEE, Model: X50 IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 , S/N: НОМЕР_5 , переданий на зберігання потерпілій ОСОБА_6 – вважати повернутим за належністю.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом семи днів з дня її проголошення.

Головуючий                                                                                                 ОСОБА_1