Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8456/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Шимко Н.В.,
за участю
представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю),
відповідача - ОСОБА_2 (особисто),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення необгрунтовано сплачених сум грошової допомоги по безробіттю в розмірі 3944,77 грн., -
ВСТАНОВИВ:
Горлівський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 необгрунтовано сплачені суми грошової допомоги по безробіттю в розмірі 3944,77 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 23.09.2004року ОСОБА_2 звернувся за сприянням у працевлаштуванні до Горлівського міського центру зайнятості, де був зареєстрований як шукаючий роботу на підставі наданої заяви від 30.09.2004р. Горлівським міським центром зайнятості було проведено перевірку обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в порядку розслідування страхових випадків, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.02.2009 року № 60/62, якою встановлено, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний з 01.07.2003 року по теперішній час працює на посаді голови автокооперативу «Алмаз», про що внесено запис у трудовій книжці, чим порушив вимоги п. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». У відповідності до вимог діючого законодавства відповідачеві було направлено листа-претензію з пропозицією добровільно сплатити зазначену суму необгрунтовано сплаченої допомоги по безробіттю, але кошти повернуті не були.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі, надала пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, зазначив, що до вересня 2004 року працював в Державному відкритому акціонерному товаристві „Шахтобудівельне управління № 1” – дочірньому підприємстві відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Трест „Горлівськвуглебуд”, після чого був звільнений і направлений до центру зайнятості для постановки на облік в якості безробітного. При цьому, з 01.07.2003р. по теперішній час працює головою автокооперативу „Алмаз”. Обраний на цю посаду загальними зборами членів автокооперативу, про що складено відповідний протокол. У встановленому законом порядку із суми отримуваної заробітної плати сплачував і сплачує внески до фондів пенсійного і соціального страхування. Працюючи на цій посаді отримує дуже маленьку заробітну плату, якої йому не вистачає для прожиття, у зв”язку з чим вважає, що відноситься до категорії незайнятого населення і йому повинна виплачуватися допомога по безробіттю. Просить у задоволенні позову із зазначених підстав відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача і відповідача, дослідивши в судовому засіданні обставини справи та перевіривши їх наявними доказами в межах позовних вимог, суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості, які в цих правовідносинах виступають як суб”єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Фонд зобов’язаний виплачувати забезпечення та надавати соціальні послуги, передбачені цим Законом; вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення фінансової стабільності Фонду; контролювати правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань страхування на випадок безробіття, правильність призначення роботодавцем та виплати застрахованим особам допомоги по частковому безробіттю, тощо.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні, до вересня 2004 року відповідач працював в Державному відкритому акціонерному товаристві „Шахтобудівельне управління № 1” – дочірньому підприємстві відкритого акціонерного товариства „Державна холдінгова компанія „Трест „Горлівськвуглебуд”, після чого був звільнений. З 01.07.2003р. по теперішній час працює головою автокооперативу „Алмаз”, про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці (копія трудової книжки наявна в матеріалах справи). Відповідач обраний на цю посаду загальними зборами членів автокооперативу, отримує заробітну плату з якої сплачує внески до фондів пенсійного і соціального страхування.
Відповідач з 23.09.2004р. зареєстрований у позивача як безробітний. 30.09.2004р. подав заяву до Горлівського міського центру зайнятості з проханням надати йому статус безробітного з виплатою допомоги по безробіттю, в якій власноруч зазначив, що він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі - Закон), застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачували страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу.
Статтею 7 Закону передбачено, що видом забезпечення за цим Законом є, зокрема, допомога по безробіттю.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 22 Закону, допомога по безробіттю виплачується з 8 дня після реєстрації застрахованої особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років.
Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону, застрахованим особам, зазначеним у ч. 1 ст. 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу.
Згідно поданої заяви, відповідачу наказом від 30.09.2004 р. № НТ040930 наданий статус безробітного, розпочата виплата допомоги по безробіттю у розмірі, встановленому законодавством.
У відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (далі Порядок), затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13 лютого 2009 р. № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 р. № 7-1, позивачем проведено перевірку достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітного та виплати йому матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час його реєстрації та протягом періоду перебування на обліку як безробітного.
Під час перевірки достовірності даних, виявлених в ході звірки бази обміну даних з Управлінням Пенсійного фонду України в Микитівському районі м. Горлівки Донецької області встановлено, що під час перебування на обліку в центрі зайнятості в якості безробітного ОСОБА_2 в період з 30.09.2004р. по 27.07.2006р. працював на посаді голови автокооперативу «Алмаз», що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці, про що складено акт № 24 від 17.03.2010 року.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 36 Закону, застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов’язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Відповідно до запису у трудовій книжці ОСОБА_2, відповідач з 01.07.2003 р. по теперішній час працює головою автокооперативу «Алмаз» на підставі протоколу загальних зборів № 3 від 01.07.2003 р.
Згідно до наявної в матеріалах справи заяви відповідача про надання статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю від 30.09.2004р., відповідачем самостійно зазначено, що на час подання зазначеної заяви він не зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності, не займається трудовою діяльністю та пенсії не отримує.
Про вказані обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, відповідач центр зайнятості не повідомляв.
Сума допомоги по безробіттю, яка сплачена відповідачу за період знаходження на обліку у Горлівському міському центрі зайнятості складає 3944,77 грн.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення», безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.
Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний працював, тобто належав до зайнятого населення, що виключало можливість виплати йому допомоги по безробіттю.
Відповідно до п. 6, 7 Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
ОСОБА_2 було запропоновано в добровільному порядку повернути отримані ним кошти у розмірі 3944,77 грн., про що був надісланий лист-претензія про відшкодування зазначеної суми коштів від 02.04.2010р. № 01/1114. Однак, у встановлений п. 7 Порядку 15-денний строк з дня отримання повідомлення відповідач зазначені кошти не повернув.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону, сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання ним своїх обов’язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Статтею 39 вказаного Закону визначено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом, вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту відсутності обставин, що вказують на порушення ним вимог ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», тобто, які не спростовують факт невиконання ним, як застрахованою особою, що зареєстрований як безробітний, обов’язку щодо своєчасного подання відомостей про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення незаконно сплаченої суми допомоги по безробіттю є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні (ст. 86 цього Кодексу).
На підтвердження позовних вимог позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості у відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується, так як позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 року та при поданні заяви не сплачував судовий збір.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 122-143, 151-154, 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення необгрунтовано сплаченої суми грошової допомоги по безробіттю в розмірі 3944,77 грн. – задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1) на користь Горлівського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття суму необгрунтовано сплаченої грошової допомоги по безробіттю в розмірі 3944 (три тисячі дев’ятсот сорок чотири) грн. 77 коп.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 05.07.2011р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 30.06.2011р. в присутності представника позивача і відповідача та приєднано до матеріалів справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.