Судове рішення #16585942

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

        

ПОСТАНОВА

Іменем України


08 липня 2011 р. (12:26) Справа №2а-5916/11/0170/22


   Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Радчука А.А., суддів Шкляр Т.О., Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Щепанській А.В., за участю представників сторін:

позивач – не з’явився,

                    від відповідача - ДСА України, а також третьої особи - ТУ ДСА України в АР Крим Потапова О.О.,

                    від відповідачів Міністерства фінансів України та Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України – не з’явились   

від третьої особи -  Сакського міськрайонного суду – не з’явився

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3     

до Державної судової адміністрації України,  Міністерства фінансів України,  Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України     

про визнання незаконною бездіяльності та стягнення,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Автономній Республіці Крим, Сакський міськрайонний суд, 

про визнання незаконною бездіяльності, стягнення заробітної платні, спонукання до виконання певних дій

 Обставини справи: ОСОБА_3 (далі позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про визнання незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації України, зобов'язання Державного казначейства України (далі відповідач 1) провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" для виплати йому частини не отриманого посадового окладу; стягнення з Державної судової адміністрації України (далі відповідач 2) на користь позивача недоплачений посадовий оклад за період з 31 липня 2009 року по 01 травня 2011 року включно.

Під час розгляду справи позивачем було уточнено позовні вимоги та остаточно позивач просив суд: визнати незаконною бездіяльність Державної судової адміністрації, щодо нарахування посадового окладу у відповідності до мінімальної заробітної плати, встановленої законодавчими актами України; зобов'язати Державне казначейство України провести видатки з Державного бюджету України, передбачені Державною судовою адміністрацією України за бюджетною програмою "Виконання рішень судів на користь суддів" для виплати йому частини не отриманого посадового окладу в розмірі 81607,17 грн.; стягнення з Державної судової адміністрації України на користь позивача недоплачений посадовий оклад за період з 31 липня 2009 року по 01 травня 2011 року включно в розмірі 81607,17 грн.  

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач працює на посаді судді Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим з 31.07.2009 року. Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, ДСА України ігнорують постанову Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007р., залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р. та Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 р., і незаконно нараховують позивачу посадовий оклад, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332грн., а не з розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлена законодавчими актами України. У зв'язку з цим, як зазначає позивач, він вимушений звертатися до суду для захисту свого права на отримання посадового окладу у розмірі, встановленому законом, шляхом стягнення з Державної судової адміністрації України на свою користь недоплаченого посадового окладу, який згідно з розрахунком станом на 01 травня 2011 року становить 81 607,17 грн.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 26.05.2011р. було відкрито провадження у справі, залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів- Територіальне управління державної судової адміністрації в АР Крим; Сакський міськрайонний суд АР Крим, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідачів - ДСА України та ТУ ДСА України в АР Крим Потапова О.О. у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі з підстав, викладених у письмових запереченнях. Згідно останніх зазначила, що відповідач вчинив всі можливі заходи щодо збільшення витрат з Державного бюджету на відповідні роки, щодо проведення повного фінансування витрат на виплату в повному обсязі всіх виплат суддям, але кошти не надійшли, у зв’язку з чим останні виплачувались в межах сум фінансування.  

Представники відповідачів - Головного управління Державного казначейства України при Міністерстві фінансів України та Міністерства фінансів України, в судове засідання не з’явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали письмові заперечення, згідно яких позов не визнали у повному обсязі, просили розглянути справу за їх відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів – Сакський міськрайонний суд, в судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомив.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з’ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за відсутності не з’явившихся сторін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 15 частини 1  статті 3 КАС України  дано визначення публічної служби, до якої відноситься діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Таким чином, правовідносини, що виникають між сторонами у справі, з приводу виконання всіх передбачених законодавством гарантій соціального та правового захисту суддів, відносяться до публічної служби, спір належить розглядати за правилами, встановленими КАС України.

ОСОБА_3 призначений на посаду судді Сакського міськрайонного суду АР Крим наказом ТУ ДСА в АР Крим №322/04-1 від 31.07.2009 року на підставі Указу Президента України №500/2009 від 02.07.2009 року.

Відповідно до наданих Територіальним управлінням ДСА в АР Крим копій штатного розкладу Центрального районного суду АР Крим щомісячний посадовий оклад позивача, з липня 2009 р. по 01.05.2011 року за повний робочий місяць складав 2490 грн.

Відповідно довідок про заробітну плату ОСОБА_3 наданих Територіальним управлінням ДСА в АР Крим, загальна сума заробітної плати з урахуванням надбавок за класність, вислугу, відповідних процентів, премій за період з липня 2009 року по грудень 2010 року, складає 79 683,74 грн., з січня по квітень 2011 року – 18 360,91 грн. (а.с.36-37).

У ст. 130 Конституції  України визначено, що  держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів при здійсненні ними своїх повноважень, закріпленої  у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією  незалежності  працюючих  суддів.  

Отже гарантована Конституцією України незалежність суддів забезпечується, в тому числі, фінансуванням державою належних умов функціонування судів та діяльності суддів.

Відповідно до ст. 14 Закону “Про судоустрій України”№ 3018 від 07.02.02 р., який діяв у період роботи позивача до дати набрання законої сили Законом України "Про судоустрій і статус суддів", однією з гарантій самостійності і незалежності суддів було належне матеріальне та соціальне забезпечення суддів. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускалось  звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій самостійності судів, незалежності та правової захищеності суддів.

Незалежність суддів - фундаментальний принцип функціонування судової влади, зміст якого є універсальним і практично не змінюється під впливом тієї чи іншої національної правової системи. Поряд із загальними конституційними гарантіями права кожної людини на особисту недоторканність національне законодавство надає суддям додатковий імунітет, що зумовлено здійсненням ними публічних функцій –насамперед, щодо захисту прав, свобод та законних інтересів людини.

Відповідно до ст. 11 Закону  України “Про статус суддів” (чинного до дати набрання законної сили Законом України "Про судоустрій і статус суддів") гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, що були передбачені цим Законом, поширювались на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами України і Автономної Республіки Крим.

З дати набрання чинності Законом України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453 від 07.07.2010 р.  втратив силу Закон України “Про судоустрій України”.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" незалежність суддів забезпечується, в тому числі, окремим порядком фінансування судів.

Конституційний суд України неодноразово висловлював правову позицію щодо гарантій незалежності суддів у своїх рішеннях, зокрема, від 24.06.1999 р. у справі №6-рп/99, від 20.03.2002 р. у справі № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 01.12.2004 р. у справі № 19рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 01.12.2004 р. у справі №  20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11.10.2005 р. у справі
№ 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання), від 18.06.2007 р. у справі № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів).

У вказаних рішеннях зазначено, що за змістом ст. 126 Конституції України положення частини третьої ст. 11 Закону України "Про статус суддів" у взаємозв’язку з частиною восьмою ст.14 Закону України "Про судоустрій України" треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 “Про оплату праці суддів” затверджено схеми посадових окладів керівників та суддів Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Апеляційного суду України, апеляційних та місцевих судів згідно з додатками 1-6, виходячи з кількісного розміру мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.12.2005р. № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865”доповнено Постанову Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865, зокрема, пунктом 4-1, яким встановлено, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 грн. і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не проводиться.

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007 р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007р., визнано протиправним та  скасовано п. 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03 .09.2005р. №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.

Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 29.10.2009 р. в даній частині вказані судові рішення залишено без змін.

На час судового розгляду Постанова Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007р. не скасована.

За таких обставин пункт 4-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 є протиправним та скасованим з дня набрання законної сили судовим рішенням Печерського районного суду міста Києва від 19.03.2007р., а саме  з 03.12.2007 р.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” є спеціальним нормативним актом стосовно Постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1243.

Неопублікування резолютивної частини постанови Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2007 р. відповідно до п. 11 ст. 171 КАС України не пов’язане з набранням рішенням законної сили.

Відтак при здійснені  розрахунку  посадового окладу позивача  повинен  застосовуватися  розмір  мінімальної заробітної плати, який встановлюється кожний рік у Законі України про Державний бюджет України.

Позивачу виплачувалась заробітна плата згідно вимог п. 4-1 Постанови КМУ
№ 865 від 03.09.2005р.

Здійснення  виплат недоотриманого окладу та щомісячного грошового утримання позивачу має відбуватись  за бюджетною програмою  “Виконання рішень судів на користь суддів”.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетна програма - систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Пунктами 8), 10) частини 1 статті 126 Закону України "Про судоустрій України", який був чинним та підлягав застосуванню до набрання чинності Законом України "Про судоустрій та статус суддів", було визначено, що Державна судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Державна судова адміністрація України виконує функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України та Державної судової адміністрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє плани діяльності на плановий та наступні за плановим два бюджетні періоди (включаючи заходи щодо реалізації інвестиційних програм (проектів));

2) організовує та забезпечує на підставі плану діяльності та індикативних прогнозних показників бюджету на наступні за плановим два бюджетні періоди складання проекту кошторису та бюджетного запиту і подає їх Міністерству фінансів України (місцевому фінансовому органу);

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

5) розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

6) розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання, здійснює аналіз показників виконання бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі);

7) здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень та оцінку ефективності бюджетних програм, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі;

8) здійснює контроль за своєчасним поверненням у повному обсязі до бюджету коштів, наданих за операціями з кредитування бюджету, а також кредитів (позик), отриманих державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста), та коштів, наданих під державні (місцеві) гарантії;

9) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів;

10) забезпечує організацію та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової і бюджетної звітності у порядку, встановленому законодавством;

11) забезпечує доступність інформації про бюджет відповідно до законодавства та цього Кодексу.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 14.12.2001 № 574, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.01.2002 за № 3/6291 відповідальними виконавцями можуть бути головний розпорядник - за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом та розпорядники бюджетних коштів державного бюджету нижчого рівня (далі - розпорядники коштів нижчого рівня), які виконують бюджетні програми у системі головного розпорядника, що разом в процесі виконання бюджетних програм забезпечують цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень (п. 1.4).

Статус Державної судової адміністрації України як головного розпорядника бюджетних коштів на виконання бюджетних програм, зокрема, “Виконання рішень судів на користь суддів”, а саме здійснення матеріального та соціального забезпечення суддів, в тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів,  під час виникнення спірних правовідносин регулювався Положенням про ДСА України, затвердженим Указом Президента України № 182 від 03.03.2003 р., згідно п.п. 13, 14 п. 4 якого на виконання одного з основних завдань, а саме здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів та працівників апаратів судів, Державна судова адміністрація України набула повноважень щодо виконання функцій головного розпорядника бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції та діяльності кваліфікаційних комісій суддів усіх рівнів, органів суддівського самоврядування, інших органів і установ судової системи та ДСА України; здійснення матеріального і соціального забезпечення суддів, у тому числі суддів у відставці, а також працівників апаратів судів.

Зазначене Положення втратило законну силу 26.06.2009 р. на підставі Указу Президента України № 477 від 23.06.2009 р. “Про визнання такими, що втратили чинність, деяких Указів Президента України”у зв’язку із набранням чинності 27.06.2009 р. Положення про Державну судову адміністрацію України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 14 від 14.01.2009 р., відповідно до п. 3 якого Державна судова адміністрація України здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів та працівників апарату судів шляхом участі у розробленні проектів Державного бюджету та Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік, Програми діяльності Кабінету Міністрів України та державних цільових програм у відповідній сфері, забезпечення їх виконання у межах своїх повноважень; розроблення і затвердження за погодженням з Радою суддів України єдиних нормативів фінансового забезпечення судів та перегляду їх не рідше ніж один раз на три роки; виконання функцій головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, кваліфікаційних комісій суддів, органів суддівського самоврядування, територіальних управлінь державної судової адміністрації (далі - територіальні управління) та ДСА.

Згідно з підпунктом 1  пункту 4 Положення про територіальні управління державної судової адміністрації, затвердженого наказом Державної судової  адміністрації України   від 16.11.2004  № 205/04, основним завданням територіальних управлінь є організаційне забезпечення діяльності загальних місцевих судів, яке становлять заходи фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного та організаційно-технічного характеру, спрямовані на створення умов для повного і незалежного здійснення правосуддя.

Положення Кабінету Міністрів України № 14 від 14.01.2009 р. втратило чинність відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 1097 від 01.12.2010 р. з 01.01.2011 р.

На час розгляду справи статус ДСА України з 01.01.11 р. визначається Положенням про Державну судову адміністрацію України, затвердженим Рішенням Ради суддів України № 12 від 22.10.2010 р. згідно вимог ч. 6 ст. 145 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.

Державною судовою адміністрацією України під час судового розгляду справи були надані докази, які свідчать про прийняття останньою відповідних заходів щодо збільшення видатків Державного бюджету України на фінансування судової гілки влади, зокрема, надіслання запитів до Міністерства фінансів України, Комітетів Верховної ради України, Державного казначейства України.

Так, ДСА України подавало до Міністерства фінансів України, комітету ВР України з питань бюджету, комітету ВР України з питань правосуддя відповідні бюджетні запити щодо забезпечення функціонування судової влади в частині видатків на фінансування судів за бюджетними програмами ДСА України на 2009 рік, в тому числі –щодо перерахунку заробітної плати суддів у зв’язку із набранням чинності постанови Печерського районного суду м. Києва за п. 4-1 Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 р., про що свідчить супровідний лист № 17-5317/08 від 15.08.2008 р. “Щодо подання бюджетних запитів” із додатками. ДСА України на сприяння самостійності і незалежності суддів у матеріальному та соціальному аспекті, реалізації виконання рекомендацій GRECO в частині боротьби із корупцією був розроблений проект постанови КМУ “Про внесення змін до деяких постанов КМУ”, зокрема до п. 4-1 Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 р., а саме - встановити розмір посадового окладу в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка встановлюється законом про Державний бюджет на відповідний рік. Вказаний проект постанови був направлений листом № 17-6396/08 від 01.10.08 р. на погодження Міністерству фінансів України, листом № 17-6398/08 від 01.10.08 р. Міністерству праці та соціальної політики України, листом № 17-6397/08 від 01.10.08 р. Міністерству економіки України, на який були отримані відповіді зазначених суб’єктів владних повноважень про неможливість збільшення видатків з Державного бюджету у зв’язку із кризовим становищем економіки України із зазначенням думок про необхідність одночасного розгляду питань про впорядкування оплати праці  на єдиних засадах посадовців всіх гілок влади.

13.01.11 р. на адресу Ради суддів України листом № 03-01/312 надійшло повідомлення Адміністрації Президента України про те, що звернення Ради суддів № 12рсу-374/10-вих. щодо перерахунку заробітної плати суддям усіх судів України за період 2005-2010 роки надіслано для детального опрацювання до Кабінету Міністрів України. Міністерство фінансів України листом № 31-18020-1-3/796 від 09.02.11 р. повідомило Раду суддів, Адміністрацію Президента України, Кабінет Міністрів України про неможливість збільшення видатків на виконання рішень судів з виплати заробітної плати суддям, оскільки останні повинні здійснюватись за рахунок і в межах бюджетних асигнувань, встановлених на утримання цієї установи (суду).

З наведених підстав, суд вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача, щодо визнання бездіяльності відповідача ДСА України протиправними і відповідно з задоволенні позову в цій частині вимог відмовляє.

Згідно з п. 1.4 розділу 1 Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу, затвердженого наказом  Міністерства фінансів України  від 30.05.2007  № 662, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.06.2007 за № 673/13940 до системи головного розпорядника  коштів, крім центрального апарату Міністерства фінансів України, входять також наступні  відповідальні виконавці, зокрема, Державне казначейство України.

Державне казначейство України згідно п. 3.6, п. 3.9 Інструкції про статус відповідальних виконавців бюджетних програм та особливості їх участі у бюджетному процесі від 14.12.2001 р. № 574 в розрізі відповідальних виконавців доводить витяги з розпису державного бюджету до головних розпорядників за всіма бюджетними програмами.

Відповідно до Положення про  Державне казначейство України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року № 1232 (яке діяло на час виникнення спірних правовідносин), Державне казначейство України є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується.

Згідно з  п. 3, 4  Постанови КМУ № 1232 від 21.12.2005 року Державне казначейство України відповідно до покладених на нього завдань в тому числі здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами АР Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю; веде базу даних про зведену мережу розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, розподіл бюджетних показників зведених кошторисів та зведених планів асигнувань у розрізі розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; подає розпорядникам і одержувачам бюджетних коштів витяг з розпису державного бюджету і зміни до нього.

Положення про Державне Казначейство України втратило чинність з 21 квітня 2011 року у зв’язку із набранням чинності Указом Президента України  від 13 квітня 2011 року N 460/2011 “Про Положення про Державну казначейську службу України”, відповідно до якого Державна казначейська служба України, утворена відповідно до Указу Президента України “Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади”від 09.12.2010р. №1085, є правонаступником прав та обов'язків Державного казначейства України. Відповідно до п. 2 Постанови КМУ № 346 від 28.03.2011 р. встановлено, що урядові органи, які ліквідуються, продовжують виконувати свої повноваження до передачі таких повноважень відповідним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади.

Відповідно   до пункту 9.1 статті 9  Наказу    Міністерства    фінансів   України    від  30.05.2007 року № 662 “Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу”, Державне казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оплату праці”№ 108 від 24.03.95 р. мінімальна заробітна плата - законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитись оплата працівникові місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України № 108 мінімальна заробітна плата встановлюється у розмірі не нижчому від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір мінімальної заробітної плати не може бути зменшено в разі зменшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зміни розміру мінімальної заробітної плати іншими законами України та нормативно-правовими актами є чинними виключно після внесення змін до закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Мінімальний розмір заробітної плати визначений в Законі України про державний бюджет на відповідний рік та за спірний період складає:

- з 01.10.2007р. –31.12.2007р. –460,00 грн.;

- з 01.01.2008р. –31.03.2008р. –515,00 грн.;

- з 01.04.2008р. –30.09.2008р. –525,00 грн.;

- з 01.10.2008р. –30.11.2008р. –545,00 грн.;

- з 01.12.2008р. –31.12.2008р. –605,00 грн.;

- з 01.01.2009р. –31.03.2009р. –605,00 грн.;

- з 01.04.2009р. –30.06.2009р. –625,00 грн.;

- з 01.07.2009р. –30.09.2009р. –630,00грн.;

- з 01.10.2009р. –31.10.2009р. –650,00грн.;

- з 01.11.2009р. –31.12.2009р. –744,00грн.;

- з 01.01.2010р. –31.03.2010р. –869,00грн.;

- з 01.04.2010р. –30.06.2010р. –884,00грн.;

- з 01.07.2010р. –30.09.2010р. –888,00 грн.;

- з 01.10.2010р. –30.11.2010р. –907,00 грн.;

- з 01.12.2010р. –31.12.2010р. – 922,00 грн;

- з 01.01.2011р. – 31.04.2011р. – 941,00 грн;

- з 01.04.2011 року – 960,00грн.

Позивачем наданий розрахунок, згідно якому сума недоотриманого ним посадового окладу за спірний період становить 81 607,17 грн.

Представник відповідача Державної судової адміністрації України та третьої особи Територіального управління ДСА в АР Крим проти правильності наданого позивачем розрахунку в частині недоотриманих позивачем сум посадового окладу за період з 31.07.2009р. по 01.05.2011 р. не заперечував.

Частиною 1 статті 44 Закону України "Про статус суддів" в редакції на час виникнення спірних правовідносин встановлено, що заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, загальний строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ч. 1 ст. 99 КАС України, до даних правовідносин не застосовується.

Здійснення ДСА України фінансування судів із виплатою заробітної плати та щомісячного грошового забезпечення суддів виключно в межах видатків, передбачених Державним бюджетом України на відповідний рік на кожен окремий складовий судової гілки влади, не позбавляє її обов’язку щодо виплати заробітної плати та довічного грошового забезпечення суддям відповідно до Постанови КМУ № 865 від 03.09.2005 р., оскільки невиконання вимог останньої є звуженням конституційних гарантій незалежності судової влади в частині забезпечення належного рівня матеріального та соціального становища суддів, що, в свою чергу, є недопустимим з огляду на принципи верховенства права, непорушності громадянських прав і свобод та, зокрема, стабільності неупередженої та об’єктивної  системи правосуддя.    

Отже, враховуючи, що видатки за відповідною бюджетною програмою за спірний період не були зараховані з Державного бюджету України на рахунок Державної судової адміністрації України, вони не могли сплачуватись на користь позивача. Отже, право позивача підлягає відновленню шляхом зобов’язання Державного казначейства України провести фінансування видатків з Державного бюджету України, передбачених Державній судовій адміністрації України за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів” та стягнення суми недоплати з ДСА України.

У судовому засіданні 08.07.2011року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову складено 13.07.2011 року.

Керуючись  ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

          1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов’язати Державне казначейство України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 20055032) провести фінансування  видатків з Державного бюджету України, передбачені Державній судовій адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) за бюджетною програмою “Виконання рішень судів на користь суддів”  у сумі 81 607,17 гривень для виплати коштів судді Сакського міськрайонного суду Асанову Ельміру Нарімановичу.

          3. Стягнути з Державної судової адміністрації України (01021, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 09744400) на користь судді Сакського міськрайонного суду ОСОБА_3 несплачену частину заробітної плати за період з 31 липня 2009 р. по 1 травня 2011 року в розмірі 81 607,17 гривень (з подальшим відрахуванням податків та обов’язкових платежів).    

          4. В задоволенні іншої частини позовних вимог, відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

 

Судді                                                                          Радчук А.А.

          Шкляр Т.О.

                                                                                                    Циганова Г.Ю.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація