ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 травня 2011 р. Справа №2а-3341/11/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарі Габрись П.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
Представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, довіреність № 882 від 17.02.2011 року;
Представників відповідача – ОСОБА_4, довіреність № 484\9\10-0; ОСОБА_5, довіреність № 2578\9\05-0 від 13.08.2010 року; ОСОБА_6, довіреність № 2346\9\10-0 від 30.07.2010 року
адміністративну справу
за позовом ОСОБА_7 до Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та суми індексації,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з позовом, уточнивши позовні вимоги якого, просить суд стягнути з Державної податкової адміністрації в АР Крим на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 66564,24 гривень, суму індексації у розмірі 10128,25 гривень, а всього, - 76692,49 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що Наказом ДПА в АР Крим від 13 грудня 2007 року її було звільнено з посади начальника управління оподаткування фізичних осіб ДПА в АРК Цей наказ був нею оскаржений до суду та постановою Окружного адміністративного суду АРК від 28 квітня 2009 року, яка набрала законної сили, він був визнаний протиправним і скасований, а її поновлено на роботі. Зазначена постанова не була пред’явлена нею до виконання, оскільки 21 квітня 2009 року вона працевлаштувалась на іншу роботу, - до Кримського регіонального відділу аудиту управління аудиту регіонів Департаменту внутрішнього аудиту ВАТ «Ощадбанк», зв’язку з чим просить стягнути з відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 13 грудня 2007 року по 21 квітня 2009 року, тобто за 337 робочих днів, розмір якого виходячи з її середньодобового заробітку в сумі 197,52 гривень складає 66564,24 гривень. Також вважає, що ці кошти підлягають індексації, розмір якої за весь час прострочення складає 10128,25 гривень.
Представники відповідача позовні вимоги в повному обсязі не визнали з тих підстав, що позивачка навмисно затягувала вирішення питання щодо її поновлення на роботі, а саме: звернулась з позовом про її поновлення на роботі спочатку до місцевого загального суду, в порядку цивільного судочинства. У зв’язку з тим, що справа не підлягала розгляду за правилами цивільного судочинства, ухвалою суду від 11 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду АРК від 19 листопада 2008 року провадження було закрито. Тільки після цього ОСОБА_7 звернулась з позовом про поновлення на роботі до Окружного адміністративного суду АРК, якій був задоволений постановою від 28 квітня 2009 року, у зв’язку з чим вважають, що вимоги про стягнення заробітку за той період, коли справа розглядалась в місцевому загальному суді є необґрунтованими. Заперечення щодо вимог про стягнення суми індексації обґрунтовують тим, що виплата коштів, які просить стягнути позивачка, має разовий характер, а тому не є об’єктом індексації.
Суд, вислухавши думку представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 з березня 2003 року перебувала у трудових відносинах з Державною податкової адміністрацією в АРК та наказом від 13 грудня 2007 року № 848-о була звільнена з посади начальника управління оподаткування фізичних осіб ДПА в АРК у зв’язку з виявленою невідповідністю займаній посаді, виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, відповідно до п. 2 ст. 40 КЗпП України (а.с. 9).
ОСОБА_7 не погодилась з зазначеним наказом та в межах місячного строку звернулась до Залізничного районного суду м. Сімферополя з позовом про визнання його незаконним та скасування та поновлення її на роботі.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 11 липня 2008 року провадження по зазначеній справі було закрито на підставі ч. 1 ст. 205 ЦПК України, у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК від 19 листопада 2008 року зазначена ухвала суду першої інстанції була залишена без змін та набрала законної сили.
Після цього, 25 листопада 2008 року ОСОБА_7 звернулась до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом про визнання недійсним рішення засідання атестаційної комісії ДПА в АР Крим; скасування рішення атестаційної комісії, визнання неправомочним наказу ДПА в АР Крим про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди.
Постановою Окружного адміністративного суду АРК від 28 квітня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_7 були частково задоволені: визнаний протиправним та скасований Наказ Державної податкової адміністрації в АР Крим від 13 грудня 2007 року про звільнення ОСОБА_7, вона поновлена на посаді начальника управління оподаткування фізичних осіб ДПА в АР Крим та на її користь стягнуто моральну шкоду у розмірі 5000 гривень.
При розгляді даної справи представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску позивачкою строку для звернення до суду без поважних причин.
При цьому постановою Окружного адміністративного суду АРК було встановлено, що ОСОБА_7 при зверненні до Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим з позовом про її поновлення на роботі не посилалася на норми ЦПК та суд помилково відкрив провадження у справі в порядку цивільного судочинства, але не зважаючи на це, справа знаходилась в провадженні цього суду сім місяців, після чого провадження було закрито у зв’язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Також постановою було встановлено, що до Залізничного районного суду м. Сімферополя ОСОБА_7 звернулась з позовом в межах місячного строку на звернення до суду та її вини в помилковому відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства, а також в тривалості знаходження справи в провадженні Залізничного райсуду м. Сімферополя не має (а.с. 16-20).
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду АРК від 06 квітня 2010 року постанова Окружного адміністративного суду АРК від 28 квітня 2009 року була залишена без змін та набрала законної сили (а.с. 21-23).
Як встановлено судом, постанова Окружного адміністративного суду АРК про поновлення ОСОБА_7 на посаді до виконання нею пред’явлена не була, оскільки 21 квітня 2009 року вона влаштувалась на іншу роботу до Кримського регіонального відділу аудиту управління аудиту регіонів департаменту внутрішнього аудиту ВАТ «Ощадбанк» (а.с. 63-70), у зв’язку з чим позивачкою пред’явлені вимоги про стягнення середнього заробітку з дня її незаконного звільнення, тобто з 13 грудня 2007 року по день працевлаштування, тобто по 21 квітня 2009 року, що складає 337 робочих днів.
Відповідно до ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різницю в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
При вирішенні Окружним адміністративним судом АРК спору за позовом ОСОБА_7 про поновлення її на роботі, ухвалою суду від 28 квітня 2009 року її вимоги про стягнення з відповідача середньої зарплати за час вимушеного прогулу з 13 грудня 2007 року по час поновлення на роботі було залишено без розгляду, що не позбавляє позивачку права повторного звернення до суду із зазначеними позовними вимогами.
Відповідно до ч. 2 ст.. 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», оплата середнього заробітку за весь час понад один рік провадиться за вимушений прогул і за умови, що заява про поновлення на роботі розглядалась більше одного року і в цьому не було вини працівника. При частковій вині працівника оплата вимушеного прогулу за період понад один рік може бути відповідно зменшена. Висновок суду про наявність вини працівника (не з'являвся на виклик суду, вчиняв інші дії по зволіканню розгляду справи) або її відсутність, про межі зменшення розміру виплати має бути мотивованим.
Отже, постановою Окружного адміністративного суду АРК від 28 квітня 2009 року, яка набрала законної сили встановлена відсутність вини ОСОБА_7 в тривалому розгляді її позовної заяви щодо поновлення на роботі.
Будь-яких інших доводів на підтвердження наявності винних дій ОСОБА_7 в тривалому розгляді її позовної заяви Залізничним райсудом м. Сімферополя, які можуть бути підставою для зменшення розміру належних їй виплат, окрім тих, що вже були предметом дослідження та доказування при розгляді справи про поновлення позивачки на роботі, представником відповідача суду не викладено, а отже суд вважає, що її позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, тобто за 337 робочих днів є обґрунтованими.
Згідно довідки Державної податкової адміністрації в АРК, розмір середньодобової заробітної плати ОСОБА_7 складає 197,52 гривні (а.с. 56).
Представник позивача із зазначеним розміром середньої заробітної плати позивачки погодився.
Отже, розмір середнього заробітку ОСОБА_7 за весь час її вимушеного прогулу, а саме з 13 грудня 2007 року по 21 квітня 2009 року складає 66564,24 гривень.
Доводи представника відповідача щодо часткової сплати ОСОБА_7 заробітку у вигляді вихідної допомоги в сумі 4444,87 гривень суд також вважає не обгрунтовними, оскільки відповідно до ст.. 44 КЗпП України, сплата вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку є обов’язком роботодавця при припиненні трудового договору в тому числі з підстав, передбачених п. 2 ст. 40 КЗпП України.
Позивачка не заперечує, що відповідач виконав свій обов’язок та сплатив їй вихідну допомогу при звільненні, а тому вимоги про сплату цієї суми нею не пред’являються.
В той же час представники сторін не заперечують, що розмір середньої заробітної плати, яку просить стягнути позивачка, розрахований без врахування утримання податків і зборів (обов’язкових платежів), які у подальшому підлягають перерахуванню у відповідні фонди, а тому при стягненні цієї суми з неї повинні бути утримані обов’язкові суми податків і зборів.
Що стосується вимог позивачки про стягнення інфляційних нарахувань, то суд вважає їх безпідставними виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», заробітна плата підлягає індексації.
Статтями 1,2 зазначеного Закону передбачено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно – правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів та послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривні на території України і не мають разового характеру.
Середній заробіток позивачки за час вимушеного прогулу не є заробітною платою, тобто оплатою її праці та не є виплатою, яка була їй нарахована але не сплачена.
Сума, що підлягає сплаті на користь позивачки є виплатою на підставі рішення суду, тобто разовим платежем, якій не підлягає індексації відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а тому в цій частині її вимог слід відмовити.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанова суду в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах стягнення суми за один місяць підлягає негайному виконанню.
Під час судового засідання, яке відбулось 10.05.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 16.05.2011 р.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
Позов ОСОБА_7 – задовольнити частково.
Стягнути з Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 грудня 2007 року по 21 квітня 2009 року у розмірі 66564 (шістдесят шість тисяч п’ятсот шістдесят чотири) гривні 24 копійки з утриманням від цієї суми обов’язкових сум податків і зборів (обов’язкових платежів).
В інший частині позовних вимог – відмовити.
Допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення з Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим на користь ОСОБА_7 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кононова Ю. С.