ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА  

іменем України

"21" червня 2011 р.                                                    Справа № 2а-473/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.1

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Пасічник С.С.         

суддів:                                                                              Зарудяної Л.О.

                                                                                          Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області на постанову Корольовського районного суду Житомирської області від "02" лютого 2011 р. у справі № 2а-473/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії ,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Корольовського районного суду Житомирської області від 02.02.2011р. у даній справі (а.с.13-15) позов було задоволено: поновлено ОСОБА_3 строк звернення до суду; визнано протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира від 21.09.2010 року №288/Л-02 в нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 надбавки до розміру щомісячної пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус дитини війни, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира на користь ОСОБА_3 заборгованість по надбавці до її щомісячної пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус дитини війни, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року в сумі 5231 гривні; стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира на користь держави державне мито в розмірі 60,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.16-20), в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, може застосовуватись виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, але не до розмірів підвищень до пенсій, передбачених іншими законами, зокрема, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"; крім того, виплата надбавки до пенсії як дитині війни має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються, а отже, відповідач не може здійснювати виплату позивачу надбавки до пенсії за рахунок власних коштів; до того ж, судом першої інстанції безпідставно не було застосовано до спірних правовідносин приписів ст.ст.99,100 КАС України.

Позивач та представник відповідача в засідання суду не з'явились.

Згідно ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

З врахуванням приписів вищевказаної статті, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 31.12.2010р. (а.с.2-4).

З наявного в матеріалах справи посвідчення №НОМЕР_1 (а.с.5-6) вбачається, що ОСОБА_3 має статус дитини війни, в зв'язку з чим має право на пільги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому, суд враховує наступне.

Згідно ч.2 ст.99 КАС України для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи,  яка його подала,  не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем в позовній заяві було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду й судом першої інстанції вказане клопотання було задоволено з посиланням на те, що строк звернення до суду був пропущений позивачем внаслідок змін у процесуальному законодавстві.

Проте, судом не було враховано, що згідно ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату  і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який  виплачується пенсія.

За змістом ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" соціальна виплата у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за своєю природою є підвищенням до пенсії.

Отже, враховуючи, що виплата пенсії та підвищення до неї носить щомісячний системний характер, позивач був обізнаний про порушення своїх прав на кожне 25 число відповідного місяця та року.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку про пропущення позивачем з неповажних причин строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р., в зв'язку з чим позов за вказаний період слід залишити без розгляду.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Згідно змін, внесених Законом України від 28.12.2007р. №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (п.п.2 п.4.1 розділу ІІ) частину 1 статті 6 викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Однак, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008, вказані зміни визнано неконституційними, а отже ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має застосовуватись у чинній редакції.

Також, згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, положення частини 3 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути взяті до уваги, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р. (далі Постанова №1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Тому, беручи до уваги те, що згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало проводитись нарахування та виплата підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом, який встановлює доплату до пенсії особам, які мають статус дитини війни, є Закон України "Про соціальний захист дітей війни" й дію статті 6 вищевказаного Закону не зупинено.

Отже, відповідач повинен діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та провести позивачу відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум щомісячного підвищення до пенсії.

Таким чином, колегія суддів  вважає, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з врахуванням приписів ст.99 КАС України є протиправною, починаючи з 01.07.2010р.

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, судова колегія приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

При цьому, вимоги про стягнення з відповідача, як таке, й до того ж, доплати до пенсії у визначеній позивачем грошовій сумі задоволенню не підлягають, оскільки такі виплати не були позивачу нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження, й крім того, за нормами КАС України суд може лише зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену надбавку до пенсії як дитині війни, але не стягувати заборгованість безпосередньо з відповідача, а тому постанова суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5231 грн. підвищення до пенсії як дитині війни підлягає скасуванню.

Одночасно, судом першої інстанції було безпідставно стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області на користь держави державне мито в сумі 60,80 грн., поскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", яким згідно з п.п.1 п.3 Розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, регулюється порядок сплати судового збору в адміністративних справах, органи Пенсійного фонду України звільнено від сплати державного мита; крім того, стаття 94 КАС України не містить приписів щодо стягнення з суб'єкта владних повноважень на користь держави судового збору, а тому постанову Корольовського районного суду Житомирської області від 02.02.2011р. у вказаній частині також слід скасувати.

За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.100,195,197,198,202,205,207,212,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області задовольнити частково.

Постанову Корольовського районного суду Житомирської області від 02.02.2011р. скасувати в частині задоволення позову за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. та залишити його в цій частині без розгляду, а також скасувати в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира на користь ОСОБА_3 заборгованості по надбавці до пенсії як дитині війни в сумі 5231 грн. й в частині стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області на користь держави державного мита в сумі 60,80 грн.

В решті постанову Корольовського районного суду Житомирської області від 02.02.2011р. залишити без змін.

Викласти абзаци перший - четвертий резолютивної частини постанови в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира в нарахуванні та виплаті ОСОБА_3 надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як особі, що має статус дитини війни, за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі м.Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну надбавку до пенсії як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком у відповідності до ч.1 ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період з 01.07.2010р. по 31.12.2010р. включно з урахуванням фактично виплачених сум.

Позов в частині вимог за період з 01.01.2008р. по 30.06.2010р. залишити без розгляду."

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий   суддя                                                              С.С. Пасічник

судді:                                                                                      Л.О. Зарудяна   

                                                                                                Л.В. Кузьменко   

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_1,10012

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Богунському районі міста Житомира Житомирської області  вул. Перемоги, 55,м.Житомир,10003