ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_______________________________________________

_______________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(0412) 48-16-02

 УХВАЛА   

іменем України

"14" червня 2011 р.                                                    Справа № 2а-382/11

номер рядка статистичного звіту 10.3.2

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді                                                          Пасічник С.С.         

суддів:                                                                              Зарудяної Л.О.

                                                                                          Кузьменко Л.В.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира Житомирської області на постанову Корольовського районного суду м.Житомира від "07" лютого 2011 р. у справі № 2а-382/11 за позовом ОСОБА_3   до Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира Житомирської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,  

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Корольовського районного суду м.Житомира від 07.02.2011р. у даній справі (а.с.15-17) визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України Корольовському районі м. Житомира у відмові перерахунку та виплати ОСОБА_3 пенсії, як інваліду 2 групи, в розмірі меншому ніж це встановлено ст.ст.49,50, ч.4 ст.54, 67, 71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі м. Житомира провести ОСОБА_3 перерахунок та виплатити основну (державну) пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсії за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком по 2 групі інвалідності з урахуванням фактично здійснених виплат з 17.10.2010 року та в подальшому здійснювати виплати відповідно до Законодавства України.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою (а.с.22-27), в якій просить її скасувати з наведених у скарзі підстав.

В апеляційній скарзі відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів ст.8 Конституції України, ст.9, частин 1 та 3 статті 86, ст.ст.159,163 КАС України; крім того, виплата пенсії та додаткової пенсії має здійснюватись за рахунок коштів Державного бюджету України, до якого кошти Пенсійного фонду України не включаються, а отже, відповідач не може здійснювати виплату позивачу надбавки до пенсії за рахунок власних коштів.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу (а.с.33-37) проти доводів та вимог останньої заперечив, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а постанову суду першої інстанції - законною та обґрунтованою, просить залишити постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження.

З врахуванням приписів вищевказаної статті, розгляд апеляційної скарги здійснюється судовою колегією в порядку письмового провадження.

Згідно ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції  в  межах  апеляційної  скарги.

Дослідивши  матеріали справи, наведені у скарзі доводи та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу з 19.03.1996р. присвоєно довічно другу групу інвалідності, що пов'язана з Чорнобильською катастрофою, а також він являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Корольовському районі м.Житомира,  про що свідчать довідка серії "2-18 АЄ" №161532 та посвідчення НОМЕР_1 (а.с.11,12).

Відповідно до ч. 1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог статті 54 Закону України від 28.02.91р. №796-12 “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в редакції, чинній на час спірних відносин, обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. В усіх випадках розмір пенсії для інвалідів по 2 групі інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до статті 50 вказаного Закону (в чинній редакції) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, інвалідам 2-ї групи, віднесеним до категорії 1, виплачується у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року відповідачем встановлені конкретні розмірі пенсії та додаткової пенсії, тоді як ст. ст. 62 та 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” Кабінету Міністрів України надано право проводити лише роз'яснення порядку застосування цього Закону, підвищувати розмір доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідності до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 4 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або  іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно з ч.3 статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999р. №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

З вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є основою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на частині 3 статті 46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно якої мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1261 від 24.10.2007р., до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

У пункті 8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001р. "Про Положення про Пенсійний фонд України" Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від  11 квітня 2002р. №497 "Про забезпечення виконання функцій з призначення і виплати пенсій органами Пенсійного фонду" на органи Пенсійного фонду України покладено обов'язок щодо виплати пенсій та доплат до пенсій, які передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Тому, беручи до уваги наведене вище, суд приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мали проводитись нарахування та виплати, передбачені ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.2 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.

Законом, який встановлює певні  виплати громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є  Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Отже, відповідач повинен діяти у відповідності з приписами діючих норм вказаного Закону та провести позивачу відповідні нарахування та виплати з врахуванням фактично виплачених сум.

Таким чином, колегія суддів вважає, що бездіяльність відповідача, яка полягає в нездійсненні  позивачу передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплат, є протиправною, а тому суд апеляційної інстанції в цілому погоджується з мотивами, наведеними в оскарженій постанові, для задоволення позову, виходячи з приписів ст.ст.50,54 вказаного Закону.

Відповідно до ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, судова колегія приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у нездійсненні виплат позивачу у розмірах, встановлених ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

При цьому, судовою колегією враховується наступне.

Згідно ст.1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійні виплати - грошові виплати в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати, а пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який  виплачується пенсія.

Отже, за своєю правовою природою передбачені ст.ст.50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" соціальні виплати є пенсією та додатковою пенсією, а тому носять безстроковий характер та мають нараховуватись й виплачуватись особі щомісячно без обмеження будь-яким строком, й до такого висновку правильно прийшов суд першої інстанції.

За наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача не є переконливими, спростовуються наведеним вище та не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.183-2,195,197,198,200,205,206,254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

 УХВАЛИЛА:  

Апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира Житомирської області  залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду м.Житомира від "07" лютого 2011 р.  без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.  

Головуючий   суддя                                                              С.С. Пасічник

судді:                                                                                      Л.О. Зарудяна   

                                                                                                Л.В. Кузьменко   

Роздруковано та надіслано (прост.):

1- в справу

2 - позивачу   ОСОБА_3  АДРЕСА_2

3- відповідачу   Управління Пенсійного фонду України в Корольовському районі міста Житомира Житомирської області  пл. Польова, 8,м.Житомир,10009

4 - представнику позивача ОСОБА_4 АДРЕСА_1