ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
_______________________________________________
_______________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02
УХВАЛА
іменем України
"14" червня 2011 р. Справа № 2а-8711/10/0670
номер рядка статистичного звіту 8
Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пасічник С.С.
суддів: Зарудяної Л.О.
Кузьменко Л.В.,
при секретарі Жарській І.В. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 14.01.2011р.,
від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №45868/Б/10 від 09.08.2010р.,
розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства " Мед - вейс "
на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду
від "27" січня 2011 р. у справі № 2а-8711/10/0670
за позовом Приватного підприємства " Мед - вейс "
до Державної податкової інспекції у м.Житомирі
про визнання протиправними дій та зобов'язання утриматись від прийняття рішень ,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. у справі № 2а-8711/10/0670 провадження за позовом Приватного підприємства "Мед-вейс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від прийняття рішень було закрито.
Не погоджуючись з ухвалою, Приватне підприємство "Мед-вейс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник, посилаючись на ч.2 ст.2, п.7 ч.1 ст.3, п.1 ч.1 ст.17 КАС України, вважає, що спір у даній справі належить до компетенції адміністративних судів, крім того, вказує, що оскільки дії по проведенню ДПІ у м.Житомирі перевірки з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціям за період з 01.05.2010р. по 30.06.2010р. є протиправними, визначення податковим органом сум податкового зобов'язання платником податків на підставі такої перевірки не повинно мати місце і є неприпустимим.
Представник скаржника в судовому засіданні підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги.
Представник Державної податкової інспекції у м. Житомирі в судовому засіданні заперечив проти апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Вислухавши представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженої ухвали, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
В листопаді 2010р. Приватне підприємство "Мед-вейс" звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Житомирі щодо проведення документальної невиїзної перевірки ПП "Мед-вейс" та зобов'язати відповідача утриматись від прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення невиїзної перевірки з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року.
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що право податкових органів на проведення позапланової невиїзної перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом, який було порушено, а тому, як наслідок, й неправомірними будуть і будь-які рішення, прийняті за результатами її проведення.
Як вже зазначалося в цій ухвалі, провадження у справі за позовом ПП "Мед - вейс" було закрито на підставі п.1 ст.157 КАС України, з чим погоджується й колегія суддів.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов’язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, закріплення частиною 2 ст. 2 КАС України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права чи законних інтересів.
Позивач, визначаючи на власний розсуд, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень, вказав, що проведення перевірки може у майбутньому спричинити негативні наслідки для підприємства.
Проте, дії державної податкової інспекції щодо проведення перевірки не є тими діями, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, оскільки за наслідками здійсненої перевірки не було прийнято жодного рішення про донарахування підприємству податкових зобов'язань, а відтак у підприємства не виникло за наслідками проведення перевірки жодного правового обов'язку, який міг би порушувати його права.
Оскільки наслідком розв’язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб’єктивного права позивача, вимога про визнання неправомірними дій відповідача не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача, адже таке право підлягає захисту виключно шляхом пред’явлення позову про визнання протиправними рішень контролюючого органу про донарахування суми податкових зобов’язань, які і є тими рішеннями, що породжують для підприємства відповідні обов’язки зі сплати податків.
Однак, як було з'ясовано в ході перегляду оскарженого судового акта, податкові повідомлення-рішення податковим органом прийняті не були.
Таким чином, виходячи з того, що суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками спірних правовідносин, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.
Що ж стосується вимог про зобов'язання відповідача утриматись від прийняття будь-яких рішень за наслідками проведення невиїзної перевірки з питань правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту по деклараціях за період з 01.05.2010 року по 30.06.2010 року, то такі вимоги також не можуть бути предметом судового розгляду.
Право та підстави для складання та надсилання платнику податків податкових повідомлень визначені Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року №253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за №567/5758.
Відтак, вимоги платника податку встановити судовим рішенням обов'язок контролюючого органу утриматись від прийняття будь-яких рішень є фактично вимогами про зміну чинного правового регулювання цього питання; крім того, така вимога є вимогою на майбутнє, в той час як відповідно до змісту ч. 1 ст. 2 КАС України судовому захисту підлягають тільки порушені права та інтереси юридичних осіб.
Підсумовуючи наведене, ухвала Житомирського окружного адміністративного суду є обгрунтованою та законною, яку слід залишити без змін.
Доводи ж апеляційної скарги не є переконливими та такими, що можуть бути підставою для скасування оскарженого судового акту.
Керуючись ст.ст.195, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства " Мед - вейс" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 27 січня 2011 року у справі №2а-8711/10/0670 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.С. Пасічник
судді: Л.О. Зарудяна
Л.В. Кузьменко
Роздруковано та надіслано (прост.):
1- в справу
2 - позивачу Приватне підприємство " Мед - вейс " вул.Домбровського , 3/4,м.Житомир,10003
3- відповідачу м.Житомир, пл.Перемоги,2