Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
12 липня 2011 р. № 2-а- 5716/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Горшкової О.О., при секретарі судового засідання - Гетьман Н.В., за участю сторін: представник позивача - Старунський Ю.С., представник відповідача - Якуша Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про скасування вимоги, -
В С Т А Н О В И В:
Харківське державне авіаційне орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробниче підприємство звернулося до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова, у якому просить суд скасувати вимогу про сплату боргу від 10.01.2011 № Ю-250 повністю. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що під час прийняття оскаржуваної вимоги відповідач помилково застосував норми матеріального права, що призвело до наявності незаконного рішення, відповідно до якого на позивача покладається обов'язок по відшкодуванню недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 50675838,96 грн.
Не погоджуючись з наведеними в позовній заяві доводами, відповідач зазначив, що вимоги позивача грунтуються на аналізі вибіркових положень ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якій зазначені строки та порядок сплати нарахованих страхових внесків, однак не враховані положення ч. 6 ст. 19 цього ж Закону, яка визначає порядок їх нарахування.
Представники позивача та відповідача підтримади свої правові позиції в судовому засіданні.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з такого.
Відповідно до ст. 5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначається статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління ПФУ від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі –Інструкція).
Страхувальниками, відповідно до п. 1 ст. 14 Закону, є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (п. 6 ч. 2 ст. 17 Закону).
Разом із цим, у статті 18 Закону закріплено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом; вони не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, з яких складається система оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
За правилами абзацу першого частини шостої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 Інструкції нараховані за відповідний базовий звітний період страхові внески сплачуються платниками (крім гірничих підприємств) шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Остаточний розрахунок за базовий звітний період здійснюється платником страхових внесків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховуються страхові внески.
Таке правило узгоджується з положеннями статті 19 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), відповідно до частини шостої якої внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Наведені норми права не дають підстав вважати, що положення абзацу шостого частини шостої статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якого перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), звільняють страхувальника від обов’язку сплати страхових внесків у 20-денний строк із дня закінчення звітного періоду у зв’язку з неодержанням останнім цих коштів.
Помилковість цієї позиції підтверджується також іншими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": несплата або несвоєчасна сплата страхових внесків (п.2 ч.9 ст.106) та несплата, неповна або несвоєчасна сплата авансових платежів із страхових внесків (п.7 ч.9 ст. 106) є окремими видами порушень, які тягнуть застосування до страхувальників різних фінансових санкцій.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені управлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Згідно з п. 8.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки.
Як встановлено судом, оскільки позивачем страхові внески, нараховані за листопад 2010 року, не були сплачені у встановлений законом термін, управлінням Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова позивачу було надіслано вимогу № Ю-250 від 10.01.2011 року про сплату боргу у сумі 50675838,96 грн.
В судовому засіданні, представник позивача, обгрунтовуючи протиправність оскаржуваної вимоги, на підтвердження своєї позиції, зазначив про порушення відповідачем п'ятиденного строку надіслання вимоги про сплату боргу.
Відповідно до п.8.2, 8.3 вищезазначеної Інструкції вимога надсилається страхувальнику протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом та вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під підпис або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Суд звертає увагу, на те, що вказаною Інструкцією встановлені способи вручення страхувальнику вимоги, а саме: передача посадовій особі юридичної особи під підпис або надіслання листом з повідомленням про вручення. Тобто, орган Пенсійного фонду має можливість використати один із способів вручення вимоги, які для нього є альтернативними.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач, діючи в межах компетенції та у спосіб, визначений законодавством, надіслав позивачу вимогу про сплату боргу з повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи.
Досліджуючи вимогу про сплату боргу та аналізуючи чинне законодавство, суд вбачає наступне.
Вимога про сплату боргу датується 10.01.2011 року. Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за органом Пенсійного фонду закріплений обов'язок надіслання страхувальнику вимоги протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Відповідно до ст. 101 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов'язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ст. 103 КАС України).
Суд звертає увагу позивача на те, що 3 та 7 січня були офіційними вихідними днями, тому відлік п'яти робочих днів починається з 4 січня та не включає в себе 7 січня 2011 року.
Таким чином, враховуючи приписи законодавства, беручи до уваги вихідні та святкові дні, суд приходить до висновку про направлення відповідачем на ім'я позивача вимоги про сплату боргу в строки, передбачені законодавством, у зв'язку з чим правові обгрунтування позивача з цього приводу є неприйнятними.
Стосовно запровадженого у відношенні позивача мораторію на задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство, то суд зазначає, що предметом спору по даній справі є саме правомірність правового акту індивідуальної дії, на винесення якого мораторій жодним чином не впливає. Тому, вирішуючи питання про правомірність та обгрунтованість винесення та направлення на адресу позивача вимоги про сплату боргу, суд, враховуючи предмет спору, та керуючись принципом допустимості та належності доказової бази при доведенні своєї правової позиції сторонами по справі, не бере до розгляду вказані доводи позивача, як такі, що не містять інформації щодо предмета доказування.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність вимоги управління Пенсійного фонду України від 10.01.2010 року № Ю-250 про сплату страхових внесків, які не перераховані позивачем у термін, встановлений частиною шостою статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", яка ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим суд знаходить позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 9, 11, 94, 159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністравтиного позову Харківського державного авіаційного орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапору виробничого підприємства до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Харкова про скасування вимоги - відмовити.
Копію постанови направити сторонам.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного днея після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набарає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Повний текст постанови виготовлено 13 липня 2011 року.
Суддя Горшкова О.О.