КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 квітня 2011 року 866/11/1070
приміщення суду за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:
головуючого судді - Леонтович А.М.
суддів Брагіна О.Є., Лисенко В.І.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю сторін:
позивача - ОСОБА_2
представники відповідача 1 - ОСОБА_3, ОСОБА_4 (за довіреностями)
представника відповідача 2 - ОСОБА_5 (за довіреністю)
представник третьої особи - ОСОБА_6 (за довіреністю)
третьої особи - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом
до
третя особа
проОСОБА_2
Державної податкової адміністрації України, Державної податкової інспекції в Миронівському районі
Державна податкова адміністрація у Київській області, начальник Державної податкової інспекції в Миронівському районі Київської області ОСОБА_7
визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 (надалі –позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової адміністрації України (надалі – відповідач) третя особа Державна податкова адміністрація в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу від 11.11.2010 року № 2124-О, поновлення на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 11.11.2010 року по день постановлення судового рішення.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, Державною податковою адміністрацією України були допущенні порушення трудового законодавства.
В обґрунтуванні позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем при звільненні позивача із займаної посади допущено наступні порушення: не запропоновано останньому інші вільні вакансії, на які може претендувати позивач; звільнено з посади під час перебування позивача на лікарняному. В зв’язку з чим просив позов задовольнити повністю.
Під час розгляду справи, колегія суду, за клопотанням Державної податкової адміністрації України (надалі - відповідач 1) про залучення співвідповідача, залучила Державну податкову інспекцію в Миронівському районі (надалі –відповідач 2) до участі у справі як співвідповідача.
07.04.2011 року на адресу суду надійшло клопотання від Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про залучення до розгляду справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача, начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області ОСОБА_7, яке також було задоволено.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити повністю з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. На адресу суду подав письмове заперечення.
Представник відповідача 2 також позовні вимоги не визнав. Суду подав письмове заперечення, на підставі якого просив в задоволенні позовних вимог відмовити.
Представник третьої особи просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Третя особа просила в задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення позивача та представників відповідачів та представника третьої особи та третьої особи, колегія суду вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом, 22.09.2010 року Державна податкова адміністрація України видала наказ № 1745-О про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника державної інспекції у Миронівському районі Київської області та встановити йому посадовий оклад згідно з штатним розписом та підтвердити раніше присвоєне спеціальне звання. Підставою для прийняття зазначеного наказу була заява ОСОБА_2, лист Державної податкової адміністрації у Київській області від 02.09.2010 року № 5847/8/04-015, лист Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 01.09.2010 року № 6/22-1922.
Попередньо обов’язки начальника ДПІ у Миронівському районі протягом 2008-2009 років виконувала ОСОБА_7.
Наказом ДПА України від 18.03.2009 року № 443-О ОСОБА_7 звільнено 18.03.2009 року з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області за систематичне невиконання без поважних причин службових обов’язків відповідно до пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України.
ОСОБА_7 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової адміністрації України, третя особа –Державна податкова інспекція у Миронівському районі, про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року, позов задоволено, а саме –наказ ДПА України від 18.03.2010 року № 443-О «Про звільнення ОСОБА_7.»визнано протиправним та скасовано; - поновлено ОСОБА_7 на посаді начальника ДПІ в Миронівському районі Київської області; - стягнуто з ДПА України на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу; - звернено постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника ДПІ у Миронівському районі Київської області та стягнення з ДПА України на користь ОСОБА_7 заробітної плати у межах стягнення за один місяць.
07.05.2010 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Єжовим М.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 19102959 про поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області, який направлено Державній податковій адміністрації України 13.05.2010 року та отримано останньою 19.05.2010 року.
На підставі рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року у справі № 2-а-224/10/1070 та постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.05.2010 року по ВП № 19102959 відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби, наказом Державної податкової адміністрації України від 08.06.2010 року № 826-о, ОСОБА_7 поновлено на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.03.2009 року.
Державна податкова адміністрація України звернулася 31.03.2010 року подала заяву про апеляційне оскарження постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року по справі № 2-а-224/10/1070, а 16.04.2010 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року зупинено виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року до закінчення розгляду справи № 2-а-224/10/1070.
На виконання ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2010 року про зупинення виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року у справі № 2-а-224/10/1070, наказом Державної податкової адміністрації України від 13.07.2010 року № 1120-о, зупинено дію наказу Державної податкової адміністрації України від 08.06.2010 року № 826-о «Про поновлення на посаді»до закінчення апеляційного розгляду справи № 2-а-224/10/1070.
13.10.2010 року ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.03.2010 року залишено без змін.
В цей період, наказом Державної податкової адміністрації України від 22.09.2010 року № 1745-0, ОСОБА_2 призначено на посаду начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області.
03.11.2010 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адрес Державної податкової адміністрації України направлено вимогу державного виконавця про поновлення ОСОБА_7 на посаді начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі. На виконання даної вимоги, наказом Державної податкової адміністрації України від 11.11.2010 року № 2124-О, ОСОБА_2 звільнено з посади начальника державної податкової інспекції у Миронівському районі у зв’язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п.6. ст. 40 КЗпП України. Підставою для даного наказу є ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13.10.2010 року по справі № 2а-224/10/1070, вимога державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 03.11.2010 року № С-15896-25-10/11.
Надаючи правову оцінку відносинам що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною п’ятою статті 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України.
Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов’язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
У відповідності до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду, зокрема про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Згідно статті 77 Закону України «Про виконавче провадження»вiд 21.04.1999 року № 606-XIV, в редакції, що діяла на момент правовідносин, (надалі –Закон № 606), рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається завершеним з моменту фактичного допущення зазначеного працівника до виконання попередніх обов’язків на підставі відповідного акта органу, що прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
Якщо власником або уповноваженим ним органом (посадовою особою) не виконується рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, державний виконавець застосовує до них штрафні санкції та інші заходи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статей 87 та 88 Закону № 606, за невиконання вимог державного виконавця передбачена відповідальність, в тому числі і кримінальна.
Законом, що визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті є Закон України «Про державну службу».
Законодавством про державну службу не врегульовані питання щодо звільнення державного службовця із займаної посади у зв’язку із поновленням на цій посаді іншого працівника, з огляду на що у спірних правовідносинах підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України (надалі - Кодекс).
Відповідно до статті 2-1 Кодексу, Україна забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 Кодексу, однією із підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).
Пунктом 6 частини першої статті 40 Кодексу, передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом
у випадку, поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.
Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його
згодою, на іншу роботу.
Судом встановлено, що Наказом Державної податкової адміністрації України № 2124-О від 21.11.2010 року ОСОБА_2 звільнено з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі на підставі пункту 6 статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивач, оскаржуючи дії відповідача, в обґрунтуванні позовних вимог посилається на те, що відповідачем, не враховано положення частини 2 статті 40 Кодексу, відповідно до якої, звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 та 6 зазначеної статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою на іншу роботу. Так, позивач стверджує, що при звільненні його з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі, йому не запропоновано відповідної посади.
В судовому засіданні встановлено, що станом на момент звільнення позивача з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі, рівнозначних вакантних посад не було та немає на момент розгляду справи, що підтверджується поданою Державною податковою адміністрацією України довідкою від 11.04.2011 року № 04/37, а тому Державна податкова адміністрація України не могла запропонувати позивачу відповідну посаду.
Також суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 5 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні, спеціалізовані та об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, які призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до підпункту 4.4.3 Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08 № 412 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.07.08 за № 633/15324 (надалі - Положення № 412), начальник ДПІ призначає на посаду та звільняє з посади працівників ДПІ, крім тих. які призначаються в іншому порядку, визначеному законодавством.
З огляду на зазначене вище, призначення працівників на посади головних спеціалістів ДПІ не відноситься до номенклатури голови ДПА України, а відповідно до пункту 4.1.Положення № 412 призначаються та звільняється начальником ДПІ.
Щодо посилання позивача на те, що відповідачем при звільненні порушено частину другою статті 49-2 Кодексу, відповідно до положень якої, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
Суд зазначає, що положення статті 49-2 не поширюються на правовідносини, які виникли при звільненні позивача відповідно до пункту 6 частини першої статті 40 Кодексу, а застосовуються лише при звільненні у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, суд не бере до уваги позовні вимоги позивача з посиланням на позбавлення його права запропонування відповідної посади під час звільнення, оскільки відповідач не мав можливості запропонувати позивачу іншу відповідну посаду у зв’язку з відсутністю такої.
Крім того, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи позивачем надані копії листів непрацездатності серії АВЕ № 181062, серії АБШ № 933975, серії АВБ № 719336, серії АВЕ № 186967 та серії АВЕ № 471277, які підтверджують факт його знаходження на лікарняному у період часу з 10.11.2010 року по 29.11.2010 року, один день - 01.12.2010, з 03.12.2010 по 27.12.2010 року, з 28.12.2010 року по 09.01.2011 року та з 10.01.2011 року по 30.01.2011 року. Тобто, позивача було звільнено в період, коли він знаходився на лікуванні.
Частиною 4 статті 40 Кодексу визначено, що не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.
В той же час, згідно з другим реченням частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
З огляду на вищезазначене, враховуючи те, що ОСОБА_2 мав стати до роботи з 31.01.2011 року, керуючись встановленими статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України правом суду вийти за межі позовних вимог для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять, статтею 40 Кодексу законів про працю України, яка встановлює неможливість звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ № 2124-О про звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі є протиправним в частині встановлення дати звільнення позивача.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації України від 11.11.2010 року № 2124-О в частині дати звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області та змінити дату звільнення ОСОБА_2 з 11.11.2010 року на 31.01.2011 року, а в решті позовних вимог слід відмовити.
Оцінивши наведені обставини та надаючи правову оцінку положенням частини п’ятої статті 124 Конституції України, суд приходить до переконання про наявність у відповідача законних підстав для звільнення позивача із займаної посади у зв’язку із ухваленням Київським окружним адміністративним судом постанови від 24.03.2010 року у справі № 2-а 224/10/1070 про поновлення на роботі ОСОБА_7.
Відповідно до вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Цей критерій вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності та виходячи з того, що під час розгляду справи доводи позивача знайшли своє підтвердження частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Керуючись статтями 9, 11, 69-71, 97, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов –задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Державної податкової адміністрації України від 11 листопада 2010 року №2124-О в частині дати звільнення ОСОБА_2 з посади начальника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області.
Змінити дату звільнення ОСОБА_2 з 11 листопада 2010 року на 31 січня 2011 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні –протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Головуючий Суддя Леонтович А.М.
Судді (підпис) О.Є. Брагіна
(підпис) В.І. Лисенко
Постанова у повному обсязі виготовлена 19 квітня 2011 року.