ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2011 р. Справа № 2a-1749/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Главача І.А.,
за участю секретаря судового засідання Зарицької Н.М.,
за участю:
представника позивача - Ковтун Н.О.,
представника відповідача - Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів - Солонини Р.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
до відповідача: Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро-Форум"
про застосування санкцій в сумі 110 625,00 грн.,-
ВСТАНОВИВ:
27.05.2011 року Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів, Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро-Форум" про застосування до сторін нікчемного договору санкцій, встановлених ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України та стягнення в доход державного бюджету грошові кошти отримані за виконання нікчемного договору в сумі 110 625,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що договір поставки за № 03-07 від 03.07.2009 року, укладений між Приватним підприємством “Інтерагро-Форум”та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів на поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90 у кількості 220 тонн на загальну суму 825 000,00 грн, суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, що тягне застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 ГК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з мотивів викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача - Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів, в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу. Оскільки Договір поставки за № 03-07 між відповідачами укладено ще 03.07.2009 року, позивачем пропущено строк застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому просив в задоволенні позову відмовити.
Представник відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагро-Форум" в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Наданим правом на подання заперечення проти позову не скористався. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про причини неявки суду не подав. За таких обставин суд вбачає за можливе розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності відповідача.
Вислухавши представника позивача, представника Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 03.07.2009 року Приватним підприємством “Інтерагро-Форум”(постачальник) в особі директора Долбньова О.М. та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів (покупець) в особі начальника управління Лаврука Т.П. укладено договір поставки № 03/07, згідно якого Постачальник зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, систематично поставляти Покупцю визначений цим Договором товар (бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90), а Покупець зобов’язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, приймати товар та оплачувати його.
Згідно п.3.1 ст.3 цього Договору товар, що є предметом поставки, повинен бути поставлений Покупцю рівномірними партіями на протязі періоду вказаного в специфікації.
Із специфікації до Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року вбачається, що Постачальник постачає Покупцю бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90 в кількості 220 тонн на загальну суму 825 000,00 грн. протягом липня-листопада 2009 року.
Приватним підприємством “Інтерагро-Форум”на поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90 виписані видаткові накладні за № РН-0001815 від 16.07.2009 року на суму 46 875,00 грн., № РН-0001249 від 31.07.2009 року на суму 63 750,00 грн., № РН-0001311 від 17.08.2009 року на суму 58 500,00 грн., № РН-0001442 від 18.08.2009 року на суму 15 000,00 грн. та № РН-0002150 від 24.10.2009 року на суму 80 640,00 грн.
На виконання п.4.1 ст.4 та п.5.1 ст.5 Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року, протягом липня-листопада 2009 року між Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів проведено розрахунки за поставку бітуму нафтового дорожнього марки БНД 60/90 у безготівковій формі на загальну суму 264 765,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку АКБ “ПРАВЕКС-БАНК”за особовим рахунком Приватного підприємства “Інтерагро-Форум”.
З матеріалів справи вбачається, що з 18.10.2010 року по 31.12.2010 року посадовими особами Державної податкової адміністрації в Івано-Франківській області та Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську на виконання плану-графіку проведення невиїзних документальних перевірок суб’єктів господарювання та на підставі направлення № 00011158 від 18.10.2010 року проведено планову виїзну документальну перевірку фінансово-господарської діяльності Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт № 21776/23-1/05393205 від 31.12.2010 року.
В ході проведення перевірки Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську направлено до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (податкового органу, яким взято на облік Приватне підприємство “Інтерагро-Форум” як платник податків) запит № 8187/7/23-145/14466 від 21.10.2010 року про проведення перевірки підтвердження отриманих від платника податків відомостей щодо взаємовідносин Управління по випуску шляхово-будівельних матеріалів та Приватного підприємства “Інтерагро-Форум”.
З отриманої відповіді № 12462/23-417 від 22.11.2010 року вбачається, що посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкаси проведено документальну невиїзну перевірку Приватного підприємства “Інтерагро-Форум” за період з липня 2009 року по жовтень 2009 року, за результатами якої складено акт № 1477/23-2/35579534 від 30.06.2010 року. В даному акті зафіксовано факти безпідставного формування Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” податкових зобов’язань та податкового кредиту в звітному періоді.
Господарські операції за період з 01.02.2009 року по 31.03.2010 року щодо придбання Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Керівник Приватного підприємства “Інтерагро-Форум”, станом на 22.06.2010 року, знаходився в розшуку, а саме підприємство згідно з інформаційною базою АІС ТАХ мало стан 10 “Запит на встановлення місцезнаходження”.
В ході проведення даної перевірки посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Черкаси встановлено, що у результаті порушення Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” своїх податкових зобов’язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з контрагентами, в тому числі й з Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів, на реалізацію ТЦМ (робіт, послуг) на адресу останніх, мають протиправний характер; правочин, внаслідок якого неправомірно віднесений ПДВ до складу податкових зобов’язань по суті спрямований на заволодіння майном держави, суперечить інтересам держави та суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно ч.2 ст.228 Цивільного кодексу Укаїни є нікчемним.
Таким чином, усі операції купівлі-продажу за Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до “вигодонабувача”.
Враховуючи отримані дані, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську встановлено відсутність поставок товарів (робіт, послуг), що свідчить про укладення Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року між Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів без мети настання реальних наслідків. А тому вказаний Дроговір відповідно до частин 1 та 2 ст.215, частин 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України є нікчемним, і в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Суд приходить висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних мотивів.
Частиною 1 ст.99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.
Згідно ч.1 ст.208 Господарського кодексу України передбачені нею санкції застосовує лише суд. Це правило відповідає статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Оскільки зазначені санкції є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в дохід держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то вони належать не до цивільно-правових, а до адміністративно-господарських санкцій як такі, що відповідають визначенню, наведеному в частині першій статті 238 Господарського кодексу України.
Таким чином, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, –протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
А тому суд не приймає до уваги посилання представника позивача з приводу того, що до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину застосовуються позовна давність, встановлена ч.4 ст.258 Цивільного кодексу України, яка становить десять років.
Необхідно відмітити й те, що за умови доведеності позивачем недійсності Договору поставки в силу його нікчемності, такий договір вважаються недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 Цивільного кодексу України). Саме з цього часу слід обчислювати строк застосування адміністративно-господарських санкцій.
Договір поставки № 03/07 Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів укладено 03.07.2009 року, тоді як Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася в суд з даним позовом тільки 27.05.2011 року, а тому строк для застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений ст.250 Господарського кодексу України, пропущено понад один рік.
Крім того, слід зазначити, що в обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що вищезазначений Договір поставки укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч.1 ст. 203, ч.2 ст. 215 ЦК України його слід вважати нікчемним. Визнання такої угоди недійсною не вимагається. Укладення таких угод тягне за собою наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України.
З такими твердженнями позивача суд не може погодитися, виходячи з наступного.
Згідно абзацу 1 ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У відповідності до вимог статті 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов’язання обома сторонами –в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов’язаннями, а у разі виконання зобов’язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
З наведеного вбачається, що умовою для застосування адміністративно-господарських санкцій встановлених ст.208 Господарського кодексу України є визнання договору недійсним, як такого, що вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Вказана норма закону не тільки не містить прямої вказівки на нікчемність правочину укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказує на його оспорюваність.
Суттєвою різницею між оспорюваними та нікчемними правочинами є те, що відносно оспорюваних правочинів діє принцип їх правомірності, тобто вони дійсні до тих пір, доки їх не буде визнано судом, а не будь-яким іншим органом державної влади, недійсними (стаття 204 ЦКУ).
Санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України, застосовуються лише у разі визнання господарського зобов'язання недійсним.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Договір поставки № 03/07 від 03.07.2009 року недійсним у встановленому законом порядку визнаний не був, підстави для застосування санкцій, передбачених ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України, відсутні.
При цьому суд зазначає, що необхідною умовою для визнання угоди, укладеної з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, недійсною відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, є наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.
В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи спірний договір, відповідачі діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Податковим органом не доведено наявності у сторін Договору поставки від 03.07.2009 року протиправного умислу при укладенні цього Договору, оскільки мета є суб’єктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і як наслідок через фізичних осіб, які входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.
Доказів на підтвердження факту порушення відповідачами встановленого порядку здійснення підприємницької діяльності, несплати податку на прибуток та податку на додану вартість внаслідок невірного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов’язання та податкового кредиту, Державною податковою інспекцією в м. Івано-Франківську також не надано суду.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 року зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов’язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.
Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін договору умислу на його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в ч.1 ст.208 Господарського кодексу України правових наслідків, пов’язаних із стягненням виконаного.
Суд також не приймає до уваги посилання представника позивача щодо відсутності Приватного підприємства “Інтерагро-Форум” та його посадової особи за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, оскільки сам факт відсутності даного підприємства за його місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” як платником податків вимог законодавства, зокрема, невиконання обов’язку повідомляти контролюючі органи про зміну свого місцезнаходження. У зв’язку з невиконанням вказаного обов’язку платник податків несе відповідальність згідно чинного законодавства. При цьому суд звертає увагу на те, що акт Державної податкової інспекції у м. Черкаси за № 99/23-4 про невстановлення фактичного місцезнаходження Приватного підприємства “Інтерагро-Форум” за адресою, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, складено 22.06.2010 року, тоді як Договір поставки № 03/07 між Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів укладено 03.07.2009 року, тобто більш, ніж за рік до встановлення факту відсутності Приватного підприємства “Інтерагро-Форум” за його місцезнаходженням.
Посилання позивача на ту обставину, що так як Договір поставки № 03/07 від 03.07.2009 року укладений між Приватним підприємством “Інтерагро-Форум” та Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів без мети настання реальних наслідків, а тому відповідно до частин 1 та 2 ст.215, частин 1 та 5 ст.203 Цивільного кодексу України вказаний Договір є нікчемним, не відповідає дійсності, оскільки сторонами умови Договору поставки № 03/07 виконані: Приватне підприємство “Інтерагро-Форум” (Постачальник) здійснило поставку товару (бітум нафтовий дорожній марки БНД 60/90) Управлінню по випуску шляхово-будівельних матеріалів (Покупець), що підтверджується виписаними видатковими накладними, копії яких містяться у матеріалах справи, а Управлінням по випуску шляхово-будівельних матеріалів відповідно здійснило оплату за поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку АКБ “ПРАВЕКС-БАНК” за особовим рахунком Приватного підприємства “Інтерагро-Форум”.
Щодо посилання позивача на те, що укладений відповідачами Договір поставки № 03/09 від 03.07.2009 року є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок (ст.228 Цивільного кодексу України) суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Таким чином, законодавець розмежовує поняття “правочин, що порушує публічний порядок” та “правочин, укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства”. Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.
Жодних доказів того, що Договір поставки № 03/07 від 03.07.2009 року був спрямований саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади позивач не наводить.
Позивачем також не враховано, що серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не міститься санкцій аналогічних тим, які встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.
З цього приводу суд зазначає, що наслідки правочину, який порушує публічний порядок (нікчемний правочин), визначаються загальними правилами, встановленими ст. 216 Цивільного кодексу України.
Згідно абзацу 2 ч.1 ст.216 цього Кодексу у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, у випадку визнання Договору поставки № 03/07 від 03.07.2009 року нікчемним, як такого, що порушує публічний порядок, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, що виключає підстави для звернення податкового органу з позовом про стягнення з відповідача всього отриманого за договором в доход держави.
Необхідно відмітити й те, що застосування санкцій, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, (вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства) можливо лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Вказані санкції не можна застосовувати за сам факт несплати податків (зборів, інших обов’язкових платежів) однією зі сторін встановлених контролюючим органом по ланцюгу, оскільки за таких обставин правопорушенням була б несплата податків, а не вчинення правочину.
Зазначені вище правові позиції з приводу застосування вказаних адміністративно-господарських санкцій також висловлені в ухвалах Вищого адміністративного суду України по справі № К-16801/07 від 11.08.2010 року та по справі № К-20514/08 від 03.11.2010 року.
Враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Главач І.А.
Постанова складена в повному обсязі 17.06.2011 року.