ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 р. м. Вінниця Справа № 2а/0270/724/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Вільчинського Олександра Ванадійовича,
при секретарі судового засідання: Оніщенко Петрі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : Шевченка В.В.
відповідача : Голевої Л.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Колумбіні"
до: Жмеринської районної санітарно-епідеміологічної станції в особі головного державного санітарного лікаря Жмеринського району - Кащук Людмили Михайлівни
про: визнання протиправною і скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» (далі – позивач) із адміністративним позовом до Жмеринської районної санітарно-епідеміологічної станції в особі головного державного санітарного лікаря Жмеринського району Кащук Людмили Михайлівни ( далі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства.
На думку позивача, вказана постанова є неправомірною, прийнятою із порушенням норм чинного законодавства, оскільки ТОВ «Колумбіні» володіє і користується автозаправною станцією на підставі договору оренди і не є власником, крім того, даний об’єкт був зданий в експлуатацію 27.07.1995р. і прийнятий державною технічною комісією. Крім того, позивач вважає необґрунтованою підставу, на основі якої була винесена оскаржувана постанова, а саме - порушення ТОВ «Колумбіні» норм ст. 22 Закону України «Про забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя населення», оскільки положення вказаної статті на користувача виробничого приміщення покладають обов’язок не порушувати вимог санітарних норм саме при його утриманні, тобто санітарних норм які регулюють особливості утримання самого виробничого приміщення, дотримання ж певної відстані від АЗС до будівель різного призначення вимагається під час планування і будівництва АЗС.
Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд у задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи це поясненнями аналогічними, викладеним у запереченнях (а.с. 28-29), зокрема зазначила, що позивачем не дотримані норми чинного законодавства, а саме: не дотримано відстань санітарно-захисної зони, що встановлено в результаті проведеної перевірки. Крім того, за результатами санітарно-епідеміологічної експертизи Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України № 19/801 від 27.02.2006р. та висновку держсанепідекспертизи МОЗ України № 05.03.02-07\16142 від 07.04.2006р. погодження роботи АЗС можливо після проведення реконструкції із обладнанням підземних резервуарів для зберігання та реалізації палива. Також, твердження позивача щодо правомірності експлуатації АЗС, так як на момент здачі її в експлуатацію були дотримані всі норми можна спростувати, оскільки станом на 27.07.1995р. – момент здачі АЗС в експлуатацію діяли ДБН №360-92 затверджені в 1993 році, але 19.06.1996р. наказом МОЗ України № 173 було затверджено Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів, відповідно до яких відстань АЗС із підземними резервуарами слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря, але не менше ніж 50 метрів, тобто надземні резервуари вимогами ДСП навіть не передбачені, а повинні використовуватись тільки підземні резервуари.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Колумбіні» здійснює роздрібну та оптову торгівлю нафтопродуктами, а також торгівлю іншими товарами та надає послуги, які дозволені на АЗС діючим законодавством на підставі договору оренди автозаправної станції та обладнання від 12.07.2010р. № 8/07, який укладений між ТОВ «Плесан» та ТОВ «Колумбіні» строком на 35 місяців. (а.с.14-15).
Згідно запиту прокуратури від 22.09.2010р. щодо експлуатації ТОВ "Колумбіні" АЗС №17 винесено постанову про застосування адміністративно-запобіжних заходів № 948-18/02-04 від 04.10.2010р., (а.с.35) на підставі якої 05.10.2010р. директору ТОВ "Колумбіні" направлено повістку щодо дачі пояснень про порушення санітарного законодавства.
Директор ТОВ "Колумбіні" - ОСОБА_4 для дачі пояснень не прибула.
12 листопада 2010р. внаслідок проведення перевірки виконання позивачем постанови № 948-18/02-04 складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження, відповідно до якого встановлено, що пропозиції постанови № 948-18/02-04 директором ТОВ "Колумбіні" -ОСОБА_4 не виконано. Вказаний акт складався у присутності майстра АЗС - ОСОБА_5, який від підпису відмовився.
Для дачі пояснень з приводу зазначеного, ОСОБА_4 направлено повістку, але у визначену дату до Жмеринської районної СЕС ОСОБА_4 не з'явилась та уповноваженого представника не направила.
Відповідачем втретє вживались заходи щодо отримання пояснень стосовно порушення норм санітарного законодавства ТОВ "Колумбіні", направивши втретє повістку на ім'я директора ТОВ "Колумбіні", яку вона проігнорувала.
26 січня 2011 року на підставі доручення Міністерства охорони здоров'я України працівниками Вінницької обласної СЕС, за участю працівників Жмеринської районної СЕС, у присутності майстра АЗС - ОСОБА_5 було проведено перевірку АЗС № 17, яка розташована за адресою: вул. Асмолова, 48 ,м. Жмеринка на підставі якої складено акт санітарно-епідеміологічного обстеження об'єкта (а.с.31-32).
Відповідно до зазначеного акта встановлено, що найближча житлова забудова від джерел забруднення АЗС, зокрема паливороздавальних колонок, знаходиться на відстані 34 метра. Також встановлено, що до складу АЗС входить 4 надземні резервуари для зберігання бензину ємністю по 8,5 м3. В ході обстеження проведено збір криничної води для лабораторного визначення вмісту нафтопродуктів в криниці, яка найближче розташована до АЗС, та забір атмосферного повітря в межах найближчої житлової забудови та біля паливороздавальної колонки.
Дані обстеження були проведені у присутності майстра АЗС - ОСОБА_5 Допитаний в якості свідка, ОСОБА_5 пояснив суду, що дійсно, Жмеринською районною СЕС було здійснено перевірку у кінці 2010 року та на початку 2011 року разом із представниками Вінницької обласної СЕС. Крім того зазначив, що працівниками СЕС проводився збір криничної води та атмосферного повітря в межах найближчої житлової забудови та біля паливороздавальної колонки.
31 січня 2011 року головним державним санітарним лікарем Вінницької області винесено припис, яким позивача зобов'язано провести реконструкцію АЗС № 17 до 01.05.2011р.
04 лютого 2011 року Головним державним санітарним лікарем Вінницької області направлено лист Головного лікаря Державного закладу "Центральна санітарно-епідеміологічна станція МОЗ України" про функціонування АЗС № 17 всупереч санітарному законодавству та запропоновано за результатами спільної перевірки 26.01.2011р. винести постанову про припинення експлуатації АЗС № 17.
Таким чином, згідно листа Вінницької обласної санітарно-епідеміологічної станції від 04.02.2011р., на підставі недотримання санітарно-захисної зони, яка визначена чинним законодавством і складає не менше 50 метрів до оточуючих будинків, а також за результатами санітарно-епідеміологічної експертизи Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України № 19/801 від 27.02.2006р. та висновку держсанепідекспертизи МОЗ України № 05.03.02-07/16142 від 07.04.2006 року, наслідком яких є можливість використання АЗС після проведення реконструкції з обладнанням підземних резервуарів для зберігання та реалізації палива, на підставі акту перевірки від 26.01.2011р. головним державним санітарним лікарем Жмеринського району Кащук Л.М. 04.02.2011р. було винесено постанову № 3-1/02-03 про застосування адміністративно-запобіжних заходів за порушення санітарного законодавства, відповідно до якої за недотримання санітарно-захисної зони, не проведення реконструкції АЗС щодо обладнання підземних резервуарів для зберігання пального до позивача застосовано відповідальність у вигляді тимчасової заборони експлуатації АЗС № 17 ТОВ "Колумбіні" з 10.02.2011р. до усунення недоліків та погодження роботи з Жмеринською районною СЕС. Відповідальність за виконання постанови покладено на директора ТОВ "Колумбіні" - ОСОБА_4.(а.с.10).
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Стаття 1 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24 лютого 1994 року № 4004-XII містить визначення термінів, які вживаються в Законі, а саме: санітарне та епідемічне благополуччя населення - це стан здоров'я населення та середовища життєдіяльності людини, при якому показники захворюваності перебувають на усталеному рівні для даної території, умови проживання сприятливі для населення, а параметри факторів середовища життєдіяльності знаходяться в межах, визначених санітарними нормами;
висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи - документ установленої форми, що засвідчує відповідність (невідповідність) об'єкта державної санітарно-епідеміологічної експертизи медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини, затверджується відповідним головним державним санітарним лікарем і є обов'язковим для виконання власником об'єкта експертизи.
Відповідно до ст. 25 вищевказаного Закону органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни у разі застосування хімічних речовин і матеріалів, продуктів біотехнології зобов'язані дотримувати санітарних норм. Виробництво, зберігання, транспортування, використання, захоронення, знищення та утилізація отруйних речовин, у тому числі продуктів біотехнології та інших біологічних агентів, здійснюються за умови дотримання санітарних норм і наявності дозволу державної санітарно-епідеміологічної служби, а також з дозволу інших спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади у порядку ( 440-95-п ), встановленому Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням ст. 42 Закону № 4004-XII головні державні санітарні лікарі (їх заступники) застосовують такі заходи для припинення порушення санітарного законодавства:
а) обмеження, тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій, об'єктів будь-якого призначення, технологічних ліній, машин і механізмів, виконання окремих технологічних операцій, користування плаваючими засобами, рухомим складом і літаками у разі невідповідності їх вимогам санітарних норм.
Пояснення представника позивача щодо дотримання розміру санітарно-захисної зони та розміщення надземних резервуарів суд не бере до уваги, оскільки на момент введення в експлуатацію АЗС № 17 діяли ДБН № 360-92*, але наказом МОЗ України № 173 від 19.06.1996 року затверджено "Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів" , відповідно до п.5.32 яких відстань від автозаправочних станцій з підземними резервуарами для зберігання рідкого палива до меж ділянок дитячих дошкільних закладів, загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, лікувально-профілактичних закладів, до стін житлових та інших громадських будівель і споруд, дитячих ігрових майданчиків і місць відпочинку населення слід приймати за розрахунком забруднення атмосферного повітря шкідливими викидами АЗС, але не менше 50 м.
Таким чином, навіть якщо враховувати результати експертизи Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзеєва АМН України № 19/801 від 27.02.2006р., яка зменшує санітарний розрив та встановлює його розмір 34 м. в межах існуючої відстані від джерел забруднення навколишнього природного середовища до найближчого житлового будинку, то експлуатація АЗС можлива, при умові дотримання правил ДБН № 360-92, а саме: тільки при розміщенні підземних резервуарів.
З огляду на вказану норму, надземні резервуари взагалі не передбачені.
Суд також критично оцінює посилання позивача на висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, наданого Вінницькою обласною СЕС № 02-02/2653 від 27.07.2010р., який на думку позивача, дає право ТОВ "Колумбіні" здійснювати діяльність на АЗС № 17 у м. Жмеринка, що розташована по вул. Асмолова, 48 із застосуванням надземних резервуарів. У даному висновку зазначено, що АЗС № 17 відповідає встановленим медичним критеріям безпеки/показникам відповідно діючих санітарних норм і правил при умові дотримання вимог діючого санітарного законодавства. Також у висновку зазначено, що при зміні рецептури, технології виготовлення, які можуть змінити властивості об'єкта експертизи або спричинити негативний вплив на здоров'я людей, сфери застосування, умов транспортування об'єкта експертизи даний висновок втрачає силу.
Враховуючи численні скарги від мешканців вул. Асмолова про погіршення стану здоров'я, якості питної води у криницях та запиту Жмеринської районної прокуратури, у відповідності до тих же скарг щодо роботи АЗС, Жмеринською СЕС було винесено постанову про тимчасову заборону експлуатації АЗС № 17 у м. Жмеринка, вул. Асмолова,48 ТОВ Колумбіні до усунення недоліків та погодження роботи з Жмеринською СЕС.
Позивачем усунення недоліків проведено не було. Дана постанова оскаржена також не була, тому станом на день розгляду справи є чинною і не втратила своєї законної сили.
Твердження позивача щодо відсутності його вини за невідповідність розташування та експлуатації АЗС № 17 вимогам чинного санітарного законодавства з мотивів неналежності права власності на дану АЗС № 17 ТОВ "Колубіні", а лише права користування, суд також оцінює критично, так як вважає, що саме ТОВ "Колумбіні" експлуатує діючу АЗС, а тому має нести відповідальність.
Слід відмітити той факт, що власником АЗС № 17 - ТОВ "Плесан" були заплановані заходи щодо реконструкції зазначеного об'єкта, зокрема і обладнання підземних резервуарів. Цей факт підтверджується висновком МОЗ України № 05.03.02-07/16142 від 07.04.2006р. (а.с.36-38), в якому зазначено, що ТОВ "Плесан" планує здійснити реконструкцію існуючої АЗС, в межах ділянки планується розмістити 4 підземних резервуари для зберігання та реалізації палива.
Крім того, власником АЗС оформлено проектні пропозиції на реконструкцію діючої АЗС, які були надані на розгляд в Інститут гігієни та медичної екології ім. Марзеєва та по яких було проведено санітарно-епідеміологічну експертизу, що підтверджують Результати санітарно-епідеміологічної експертизи № 19/801 від 27.02.2006р. (а.с.41- 44).
Таким чином, власник АЗС - ТОВ "Плесан" усвідомлював небезпеку заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, експлуатуючи надземні резервуари для зберігання та реалізації палива, та умисно не здійснював реконструкцію діючої АЗС, свідомо порушуючи норми чинного санітарного законодавства.
Крім того, передаючи в оренду дану АЗС, власник повідомив ТОВ "Колумбіні" про існуючі проблеми, що також визнано і самим представником позивача у судовому засіданні.
Заслухавши та перевіривши доводи сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що в даному випадку Жмеринською районною санітарно-епідеміологічною станцією не допущено порушень чинного законодавства при винесенні оскаржуваної постанови, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, та встановивши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні даного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони – суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Однак, оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесених відповідачем витрат, суд дійшов висновку про відсутність підстав для такої компенсації.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та в строки визначені ст. 186 КАС України.
Набрання судовим рішенням законної сили визначено ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011р.
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович