ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2011 р. Справа №2а-4163/10/0170/25
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., при секретарях судового засідання – Габрись П.С., Лазуренко О.А., Зайцевій М.О.,
розглянувши за участю представників сторін:
від позивача – Іслямова М.В., посвідчення № 10158,
від відповідача – ОСОБА_2, довіреність № 02\14-85 від 12.01.2011 року,
від третьої особи заповідника – ОСОБА_3, довіреність № 91-09\37 від 26.01.2011 року; ОСОБА_4, довіреність № 01-09\303 від 26.05.2011 року;
від третьої особи Азовітекс – ОСОБА_5, довіреність № 522\06-14 від 21.07.2010 року;
від третіх осіб ОСОБА_9 та ОСОБА_6 – ОСОБА_7, довіреність від 17.01.2011 року
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника прокурора м. Ялта до Лівадійської селищної Ради, за участю третьої особи без самостійних позовних вимог на боці позивача – Ялтинський гірсько – лісовий природний заповідник, третіх осіб без самостійних позовних вимог на боці відповідача – Ялтинська міська Рада, ОСОБА_9, Товариство з обмеженою відповідальністю проектно – будівельне підприємство «Азовітекс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Дістрибьютерська компанія «Еллада», ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Ялтинська міська лікарня про визнання недійсним рішення,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Ялти звернувся до Окружного адміністративного суду АРК із адміністративним позовом, в якому просить визнати недійсним рішення Лівадійської селищної ради № 31 від 24.02.2000р. «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника».
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням вимог ст. 33 Земельного кодексу України, відповідно до якої вилучення особливо цінних продуктивних земель, до яких відносяться землі Ялтинського гірсько-лісового заповідника, не допускається. 21 січня 2010 року на рішення Лівадійської селищної ради від 24.02.2000 р. за №31 «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника» заступником прокурора м. Ялта було принесено протест, який було відхилено рішенням Лівадійської селищної Ради від 24 лютого 2010 року, у зв’язку з чим вони звернулися до суду із зазначеним позовом.
Прокурор у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача, а також представники третіх осіб ТОВ проектно – будівельне підприємство «Азовітекс», ОСОБА_9 та ОСОБА_6 позовні вимоги не визнали, мотивуючі свої заперечення тим, що зазначені в рішенні Лівадійської селищної Ради земельні ділянки були забудовані ще до створення Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, та відповідно відносилися на момент винесення Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.02.1973 року №84 «Про організацію нових природних заповідників і розширення Чорноморського природного заповідника» до земель сільських населених пунктів згідно ст. 103 ЗК УРСР (1970 р.) та Ялтинському гірському-лісовому природному заповіднику ніколи не належали та не належать. Жодних документів, які б підтверджували належність зазначених в рішенні земельних ділянок Ялтинському гірському-лісовому природному заповіднику не надано, а тому спірні земельні ділянки на момент прийняття Лівадійською селищною Радою рішення про їхнє вилучення до категорії особливо цінних продуктивних земель не відносились. Крім того, рішенням Верховної Ради АРК від 22 червня 2005 року були встановлені межі селищ міського типу Виноградне, Курпати, Лівадія, Ореанда, селищ Гірське та Куйбишево Лівадійської селищної Ради, до яких увійшли спірні земельні ділянки. Проектно – технічна документація щодо меж цих селищ була погоджена у встановленому законом порядку з Ялтинським гірсько – лісовим заповідником, як з суміжним землекористувачем та жодних заперечень з цього приводу від заповідника не надходило. Більш того, рішенням Лівадійської селищної Ради від 04 березня 2004 року, рішення № 31 від 24 лютого 2000 року вже було скасовано за протестом Сімферопольського міжрайонного природоохоронного прокурора, а отже предмет спору на даний час відсутній.
Представники третьої особи Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника у судовому засіданні із запереченнями представника відповідача не погодились, проте, оскільки спірне рішення Ради на цей час скасоване, просили ухвалити рішення на розсуд суду.
Представники третіх осіб Ялтинської міської Ради, ТОВ «Дістрибютерська компанія «Еллада», ОСОБА_10, ОСОБА_12, ОСОБА_13, Ялтинської міської лікарні у судове засідання не з’явились, були повідомлені про місце та час розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, вислухавши зявившихся представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 24 лютого 2000 року Лівадійською селищною радою було прийнято рішення №31 «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника», відповідно до п. 1 якого вирішено передати Лівадійській селищній раді землі Ялтинського гірсько-лісового заповідника, які фактично використовуються не за цільовим призначенням, у тому числі:
1.1. Ялтинська міська лікарня – земельна ділянка площею 1,1 га в смт. Лівадія (квартал №63 виділ 4);
1.2. Ресторан «Караголь» – земельна ділянка площею 1,2 га в сел. Куйбишево (квартал №41 виділ 26);
1.3. Ресторан «Учан-Су» – земельна ділянка площею 0,1 га в сел. Куйбишево (квартал №41 виділ 1);
1.4. ВАТ «Ялтинський плодоовочекомбінат» – земельна ділянка площею 0,8 га в смт. Виноградне (квартал №52 виділ 3);
1.5. Приватна будівля гр. ОСОБА_13 – земельна ділянка площею 0,3252 га в АДРЕСА_1;
1.6. Будівля «Пендікюль» ДЕУ – 592 – земельна ділянка площею 0,2 га в сел. Куйбишево (квартал №36 виділ 15) (т. 1, а.с. 7).
21 січня 2010 року прокурором м. Ялта був принесений протест про скасування зазначеного рішення, який рішенням 40-ї сесії 5-го скликання № 10 від 24 лютого 2010 року був відхилений (т. 1, а.с. 8-10, 12).
Як слідує з пояснень представника Лівадійської селищної ради, оскаржуване рішення було прийнято на тій підставі, що зазначені в ньому земельні ділянки перебували під забудовою ще до створення Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника та відповідно відносилися на момент винесення Постанови Ради Міністрів УРСР від 20.02.1973 року №84 «Про організацію нових природних заповідників і розширення Чорноморського природного заповідника» до земель сільських населених пунктів згідно ст. 103 ЗК УРСР (1970 р.). Усі розташовані на зазначених в рішенні земельних ділянках об’єкти нерухомості Ялтинському гірському-лісовому природному заповіднику не належали та не належать. Право власності на зазначені об’єкти Ялтинським гірським-лісовим природним заповідником не оспорювалось, та не оспорюється.
На підтвердження даних доводів судом була витребувана технічна документація з КП Ялтинської міської Ради «Бюро технічної інвентаризації» стосовно нерухомих об’єктів, розташованих на земельних ділянках, вилучених в 2000 році Лівадійською селищною Радою.
Так, з наданий на запит суду документів вбачається, що будівля Ялтинської міської лікарні за адресою: смт. Лівадія, вул.. Севастопольське шосе, 2-в (власник – Ялтинська міська Рада) була побудована в 1979 році.
Будівля ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташована в АДРЕСА_2 (на підставі договору купівлі – продажу від 19.06.2004 року належить на праві власності ОСОБА_9) була побудована в 1972 році.
Основна частина будівлі ресторану «Караголь», розташованого в с. Куйбишево по вул.. Бахчисарайське шосе, 38 (зараз власник ТОВ проектно – будівельне підприємство «Азовітекс» на підставі договору купівлі – продажу від 22.03.2005 року та акту приймання – передачі від 23.03.2005 року) була побудована в 1968 році.
Приватна будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_3 (власник – ОСОБА_14 на підставі договору купівлі – продажу від 28.07.2009 року) була побудована ще в 1914 році.
Будівля ІНФОРМАЦІЯ_2, розташована в АДРЕСА_4 (зараз належить ОСОБА_10, на підставі свідоцтва від 09.04.2004 року; ОСОБА_15, та ОСОБА_12, на підставі договорів дарування від 18.05.2006 року) побудована в 1988 році.
Будівля Ялтинського плодоовочекомбінату, розташована в смт. Виноградне, Бахчисарайське шосе, 19 (на даний час належить ТОВ «Дістрибютерська компанія «Еллада» на підставі договору купівлі – продажу від 21.06.2004 року), була побудована ще в 1963 році.
Відповідно до п.1.2. Положення про Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.12.2000р. за №255 (далі Положення), заповідник є природоохоронною, науково-дослідною установою загальнодержавного значення, входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення і використання.
Пунктом 1.1. Положення визначено, що заповідник створено у 1973 році згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР від 20.02.1973 р. №84 на базі Ялтинського лісгоспу на території Ялтинської міської Ради АР Крим, площею 14523 га, що надана заповіднику у постійне користування.
Крім того, Ялтинський гірсько-лісовий природний заповідник є користувачем земельної ділянки загальною площею 378,98га, для посадки лісових культур та ведення лісового господарства на підставі Державного акту на право користування землею серії Б №013883 виданого Ялтинському гірнолісовому держзаповіднику м. Ялта.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону України «Про природно-заповідний фонд України» N 2457-XII від 16.06.1992р. (надалі – Закон) в зв'язку з прийняттям Закону України «Про природно-заповідний фонд України» вважати раніше створені, зокрема державні заповідники - природними заповідниками.
Відповідно до ст.15 Закону природні заповідники - природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробки наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.
Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами повністю вилучаються з господарського використання і надаються заповідникам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
Згідно до ч. 2 ст. 53 Закону порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним кодексом України.
Ст. 22 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року (надалі – Земельний кодекс України) передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.
Ч.1 ст. 23 Земельного кодексу України встановлено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Пунктом 5 розд. VIII Перехідних положень Лісового кодексу України також передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Перехідні положення включено до Лісового кодексу України Законом України від 8 лютого 2006 року N 3404-IV «Про внесення змін до Лісового кодексу України».
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона має довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення,.
Відповідно до ч.4 ст. 70 при цьому обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли відносно таких обставин не виникає спору.
Згідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Судом встановлено, що на момент прийняття рішення Лівадійської селищної ради від 24.02.2000р. за №31 «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника» земельні ділянки, зазначені в рішенні, було забудовано. Зазначені об’єкти нерухомості на баланс Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, відповідно до пояснень його представника, ні на момент його створення, ні в подальшому не передавались та не перебувають, з господарського використання інших осіб ці забудовані земельні ділянки не вилучались.
Спору що до права власності на об’єкти нерухомості, зазначені в рішенні, - немає. Статусу самочинного будівництва, відповідно до наданої технічної документації, розташовані на земельних ділянках об’єкти нерухомості також не мають.
Рішенням Верховної Ради АРК №1347-4/05 від 22.06.2005 року «Про встановлення меж селищ міського типу Виноградне, Курпати, Ливадія, Ореанда, селищ Гірсье та Куйбишево Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) АРК» було затверджено проекти землевідведення по встановленню меж вищезазначених населених пунктів, підпорядкованих Лівадійській селищній Раді (м. Ялта) АРК, розроблені ТОВ «Кримський інститут вишукувань екології та проектування» та ТОВ «Геосервіс» (т. 1, а.с. 37-45, 46-55, 56-63). Проекти землевідведення погоджені з усіма суміжниками, у тому числі з Ялтинським гірсько-лісовим природним заповідником.
Рішення Верховної Ради АРК №1347-4/05 від 22.06.2005 року «Про встановлення меж селищ міського типу Виноградне, Курпати, Ливадія, Ореанда, селищ Гірсье та Куйбишево Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) АРК» прийнято до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Лісового кодексу України» від 8 лютого 2006 року N 3404-IV, тобто на момент встановлення меж селищ Ялтинський природно – лісовий заповідник, погоджуючи їх визнавав, що забудовані земельні ділянки, які увійшли до цих проектів землевідведення, відносяться до земель сільських населених пунктів.
Більш того, як встановлено судом, 21 січня 2004 року Прокурором Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури на Рішення Лівадійської селищної ради від 24.02.2000 р. за №31 «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника» вже був принесений протест та рішенням Лівадійської селищної ради від 04.03.2004 р. за №2, рішення №31 15-ї сесії 23-го скликання Лівадійської селищної ради від 24.02.2000 р. «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника» було скасовано, а тому не могло бути враховано при прийнятті Верховною Радою АРК 22.06.2005 року рішення «Про встановлення меж селищ міського типу Виноградне, Курпати, Ливадія, Ореанда, селищ Гірсье та Куйбишево Лівадійської селищної Ради (м. Ялта) АРК».
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судом встановлено, що рішення №31 15-ї сесії 23-го скликання Лівадійської селищної ради від 24.02.2000 р. «Про вилучення земель Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника» було скасовано рішенням Лівадійської селищної ради від 04.03.2004 р. за №2 «Про розгляд протесту Сімферопольської міжрайонної природоохоронної прокуратури», тобто публічно-правовий спір між сторонами вже на дату звернення заступника прокурора м. Ялта до Окружного адміністративного суду АРК із заявленими ним позовними вимогами про визнання цього рішення недійсним був відсутній, а отже вони не підлягають задоволенню у повному обсязі.
В судовому засіданні 10.06.2011 року проголошено вступну і резолютивну частини постанови, у повному обсязі постанову складено 15.06.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158, 160-163, 167 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову Заступника прокурора міста Ялта до Лівадійської селищної Ради про визнання недійсним рішення Лівадійської селищної Ради № 31 від 24 лютого 2000 року - відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кононова Ю. С.