СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
20 червня 2011 року Справа № 2-11/2541.1-2010 (2-23/4272-2009)
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Латиніна О.А.,
суддів Ткаченка М.І.,
Євдокімова І.В.,
за участю представників сторін:
стягувача: не з'явився;
боржника: не з'явився;
органу ДВС: не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 30 березня 2011 року у справі №2-11/2541.1-2010 (2-23/4272-2009)
за скаргою боржника публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра"
до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
стягувач товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза"
скарги на дії Державної виконавчої служби
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом про спонукання публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" виконати платіжні доручення позивача, виконати грошові зобов'язання по поверненню сум депозитів у гривнях, доларах США, євро і золоті, що розміщені у відповідача, скасувати усі нараховані штрафні санкції, у тому числі підвищені процентні ставки по кредитам, неустойки у вигляді пені і штрафів, а також скасувати проценти за користування кредитами, що встановлені умовами кредитних договорів №805/2008/840-ФТД/17/10 від 26.06.08 і №805/2008/840-ФТД/17/04 від 07.02.08, укладених між сторонами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у справі №2-23/4272-2009, яке було залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009, позов задоволено повністю.
Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2010 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у справі №2-23/4272-2009 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
За результатами нового розгляду справи рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.06.2010 у справі №2-11/2541.1-2010 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2010 була затверджена мирова угода, укладена між сторонами.
04.01.2011 на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої боржник просив визнати протиправними дії відділу ДВС та скасувати постанови про накладення штрафу від 17.12.2010 (№№ ВП № 17446485, ВП № 17448426, ВП № 17447754, ВП № 17446188, ВП №17448003, ВП №17448728, ВП №17447263).
Пізніше 31.01.2011 на адресу господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої боржник просив визнати протиправними дії відділу ДВС та скасувати постанови про накладення штрафу від 28.12.2010 (№№ ВП № 17446485, ВП №17448426, ВП №17447754, ВП №17446188, ВП №17448003, ВП №17448728, ВП №17447263).
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 30 березня 2011 року у справі №2-11/2541.1-2010 (2-23/4272-2009) визнано незаконними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та недійсними постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.12.2010 ВП №17446485, ВП №17448426, ВП №17447754, ВП №17446188, ВП №17448003, ВП №17448728, ВП №17447263 про накладення штрафів у розмірі 340,00 грн.
Також ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Доброрез І.О.) від 30 березня 2011 року у справі №2-11/2541.1-2010 (2-23/4272-2009) визнано незаконними дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та недійсними постанови Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.12.2010 ВП №17446485, ВП №17448426, ВП №17447754, ВП №17446188, ВП №17448003, ВП №17448728, ВП №17447263 про накладення штрафів у розмірі 680,00 грн.
Задовольняючи скарги публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" місцевий господарський суд виходив з того, що виконавче провадження здійснювалось органом державної виконавчої служби на підставі наказів господарського суду Автономної Республіки Крим про примусове виконання рішення від 16.11.2009 у справі №2-23/4272-2009, яке було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2010.
Не погодившись з ухвалами суду, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвали господарського суду першої інстанції, у задоволенні скарг відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що боржником не було надано доказів виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у справі №2-23/4272-2009, а постанови органу державної виконавчої служби було винесено відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
У судове засідання, призначене на 20.06.2011, представники сторін та органу державної виконавчої служби не з’явились, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України –це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, колегія вважає за можливе переглянути рішення суду першої інстанції за відсутності представників сторін та органу державної виконавчої служби.
Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві знаходилось на виконанні сім наказів господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.12.2009 про примусове виконання рішення від 16.11.2009 у справі №2-23/4272-2009.
28.01.2010 державним виконавцем відділу виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві були винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, якими боржнику було встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження.
Боржником рішення господарського суду в добровільному порядку виконано не було.
На підставі постанови заступника Міністра юстиції України, директора Департаменту державної виконавчої служби, від 11.02.2010 №25-1/24 матеріали виконавчого провадження по примусовому виконанню зазначених наказів передано з відділу виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
04.01.2010 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було винесено постанови про прийняття до виконання виконавчого провадження.
За невиконання рішення суду у добровільному порядку постановами державного виконавця від 17.12.2010 №№ ВП №17446485, ВП №17448426, ВП №17447754, ВП №17446188, ВП № 17448003, ВП №17448728, ВП №17447263 на боржника накладено штрафи у розмірі 340,00грн. по кожній з постанов.
Оскільки рішення суду і в подальшому боржником виконано не було, постановами державного виконавця від 28.12.2010 №№ ВП №17446485, ВП №17448426, ВП №17447754, ВП №17446188, ВП №17448003, ВП №17448728, ВП №17447263 на боржника накладено штрафи у подвійному розмірі 680грн. по кожній з постанов.
В подальшому зазначені постанови оскаржувались боржником у судовому порядку.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваних ухвал суду першої інстанції у зв’язку з наступним.
Згідно преамбулі Закону України "Про виконавче провадження" він визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до пункту 1 статті 18 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Частиною 1 статті 3 Закону встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону (частина 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження").
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. А згідно частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна доказати ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України).
Проте, органом державної виконавчої служби не було надано доказів виконання вимог частини 1 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження".
Крім того, згідно пункту 4 частини 1 статті 37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
Як вже було встановлено судом апеляційної інстанції, постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 24.12.2009 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим 16.11.2009 у справі №2-23/4272-2009 було скасовано та справу направлено на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Крім того, ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.09.2010 була затверджена мирова угода, укладена між сторонами у справі, яка є виконавчим документом.
Таким чином, на даний момент рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у даній справі, на підставі якого були видані накази від 24.12.2009. скасовано, а правові підстави для його виконання відсутні.
Оскільки штрафи були накладені на боржника за невиконання вимог державного виконавця про виконання вішення суду, яке скасоване, то не має підстав й для стягнення штрафів.
Згідно абзацу 7 пункту 8 Роз'яснення Вищого господарського суду України №04-5/365 від 28.03.2002 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган Державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та скасування ухвал господарського суду Автономної Республіки Крим.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.
2. Ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 30 березня 2011 року у справі №2-11/2541.1-2010 (2-23/4272-2009) залишити без змін.
Головуючий суддя О.А.Латинін
Судді М.І. Ткаченко
І.В. Євдокімов
Розсилка:
1. товариство з обмеженою відповідальністю "Лоза" (вул. Ялтинська, 16,Гурзуф,98640)
2. публічне акціонерне товариство комерційний банк "Надра" (вул. Артема, 15,Київ, 04053)
3. філія публічного акціонерного товариства комерційного банку "Надра" Кримське регіональне управління (вул. Караїмська/Чехова, 9/10,Сімферополь,95011)
4. Державний департамент виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Архітектора Городецького, 13,Київ 1, 01001)