СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 червня 2011 року Справа № 5002-28/3680.1-2010
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Проценко О.І.,
Фенько Т.П.,
представники сторін не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства „Роздольненський центральний ринок” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лукачов С.О.) від 14 березня 2011 року у справі № 5002-28/3680.1-2010
за позовом комунального підприємства „Роздольненський центральний ринок” (вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т, смт Роздольне, АР Крим, 96200)
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 96200)
3-тя особа Роздольненська селищна рада
(вулиця Леніна, 14, смт Роздольне, АР Крим, 96200)
про спонукання до виконання певних дій та стягнення збитку
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2009 року комунальне підприємство „Роздольненський центральний ринок” (далі - КП „Роздольненський центральний ринок”), звернулось до господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просило:
- зобов’язати відповідача звільнити торгові місця прощею 34 м2 на території КП „Роздольненський центральний ринок”, розташованого за адресою: смт Роздольне, вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т;
- стягнути з відповідача заборгованість по обов’язковим платежам, пов’язаним з забезпеченням діяльності ринкового господарству у сумі 15535,60 грн. та стягнення ринкового збору у сумі 3998,40 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач виконував свою діяльність на території КП „Роздольненський центральний ринок” не здійснював оплату за торгове місце.
В подальшому, КП „Роздольненський центральний ринок” уточнило позовні вимоги в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України та просило стягнути з відповідача 31773,60 грн. заборгованості за надані послуги та судові витрати та відмовляється від позовних вимог в частині зобов’язання відповідача звільнити торгові місця площею 34 м2 на території КП „Роздольненський центральний ринок” розташованого за адресою: смт Роздольне, вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т, а також стягнення на користь позивача заборгованість по обов’язковим платежам, пов’язаним з забезпеченням діяльності ринкового господарству у сумі 15535,60 грн. та стягнення ринкового збору у сумі 3998,40 грн.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 27 вересня 2010 року заяву позивача про уточнення позовних вимог задоволено.
Прийнята відмова КП „Роздольненський центральний ринок” від позовних вимог в частині зобов'язання відповідача звільнити торгові місця площею 34 м2 на території КП „Роздольненський центральний ринок” розташованого за адресою: смт Роздольне, вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т, а також стягнення на користь позивача заборгованість по обов’язковим платежам, пов’язаним з забезпеченням діяльності ринкового господарству у сумі 15535,60 грн. та стягнення ринкового збору у сумі 3998,40 грн.
Провадження по справі в частині позовних вимог про зобов’язання відповідача звільнити торгові місця площею 34 м2 на території КП „Роздольненський центральний ринок” розташованого за адресою: смт Роздольне, вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т, а також стягнення на користь позивача заборгованість по обов’язковим платежам, пов’язаним з забезпеченням діяльності ринкового господарству у сумі 15535,60 грн. та стягнення ринкового збору у сумі 3998,40 грн. припинено.
Рішенням господарського суду АР Крим від 14 березня 2011 року у справі № 5002-28/3680.1-2010 у задоволені позову відмолено.
Рішення суду мотивоване відсутністю укладеного договору між відповідачем та адміністрацією ринку, тобто відсутністю правовідношень, в яких одна сторона зобов’язується здійснити на користь іншої сторони будь - які дії, що позбавляє можливості застосування приписи статей 509, 526 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України.
Не погодившись з рішенням суду, КП „Роздольненський центральний ринок” звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповним з’ясуванням обставин, що мають значення у справі, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що суд помилково дійшов до висновку стосовно відсутності правовідношень між позивачем та відповідачем.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21 квітня 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Фенько Т.П., судді Заплава Л.М. та прийнята до провадження на 24 травня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 24 травня 2011 року судді Фенько Т.П. та Заплава Л.М. замінені на суддів Проценко О.І., Воронцову Н.В.
24 травня 2011 року розгляд справи відкладено на 14 червня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 14 червня 2011 року суддя Воронцова Н.В. замінена на суддю Фенько Т.П.
14 червня 2011 року розгляд справи відкладено на 21 червня 2011 року.
У судове засідання призначене на 21 червня 2011 року представники сторін не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Оскільки явка в судове засідання згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України це право, а не обов’язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського кодексу України, судова колегія встановила наступне.
Пунктом 1.1 Статуту КП „Раздольненський центральний ринок” передбачено, що позивач створений за рішеннями 59-ої сесії Раздольненської селищної ради 4-го скликання від 23 листопада 2005 року і 63-ої сесії Раздольненської селищної ради 4-го скликання від 30 січня 2006 року та є комунальним підприємством, що знаходиться у власності територіальної громади смт Роздольне (т.1 а.с. 10-14).
Згідно з пунктом 2.1 Статуту основною метою підприємства є надання послуг із забезпечення належних умов для здійснення продажу продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій, створення необхідних зручностей для покупки.
Рішенням 15-ої сесії 5-го скликання від 26 квітня 2007 року Раздольненського району Автономної Республіки Крим позивачу дозволено стягування плати за утримання торгового місця у належному стані і надання інших послуг на території комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок” по вулиці Євпаторійське шосе, 1-т у смт Роздольне у межах земельної ділянки, наданої в оренду на 49 років (т.1 а.с. 49).
28 грудня 2007 року рішенням 24-ої сесії 5-го скликання Раздольненської селищної ради та рішенням 34-ої сесії 5-го скликання Раздольненської селищної ради від 26 грудня 2008 року затверджені ставки ринкового збору у якості плати за право зайняти торгове місце на ринку фізичними та юридичними особами (т.1 а.с. 50, 53).
Пунктом 1.2 рішення Раздольненської селищної ради 34 сесії 5-го скликання від 26 грудня 2008 року, яким затверджені ставки ринкового збору, стягування ринкового збору, плати за утримання торгового місця у належному стані та інші послуги ринку здійснюють касири та контролери ринків.
Відповідно до підпункту 8 пункту 2 Положення „Про ринковий збір”, яке затверджене рішенням 15-ої сесії 5-го скликання Раздольненської селищної ради від 26 квітня 2007 року відповідальність за стягування, нарахування та своєчасність сплати ринкового збору покладається на адміністрацію ринку (т.1 а.с.22-23).
Згідно з пунктом 2 рішення Раздольненської селищної ради 34-ої сесії 5-го скликання від 26 грудня 2008 року та рішенням Раздольненської селищної ради 24-ої сесії 5-го скликання від 28 грудня 2007 року суб'єкти, які здійснюють стягування ринкового збору на ринках смт Роздольне повинні перерахувати ринковий збір у місцевий бюджет Раздольненської селищної ради у розмірі 100%.
Таким чином, стягнення сум ринкового збору здійснюється ринком, який потім повинен перерахувати ці суми до місцевого бюджету Раздольненської селищної ради.
Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, які затверджені наказом № 57/188/84/105 Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26 лютого 2002 року встановлено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.
Згідно з абзацом 3 пункту 16 Правил торгівлі на ринках продавець повинен мати при собі документи про сплату ринкового збору та послуг ринку.
Пунктом 18 Правил торгівлі на ринках встановлено, що за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до пункту 19 Правил торгівлі на ринках за окрему плату продавцям можуть надаватися такі послуги: бронювання торговельних місць, прокат торговельного інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, на складах і в холодильниках, зважування на товарних вагах, розрубка м'яса (рубачами м'яса ринку), утримання торговельного місця в належному стані, інформаційні оголошення рекламного та довідкового характеру, забезпечення місцями в готелях і на автостоянках за наявності їх на ринку, консультації спеціалістів, вантажно-розвантажувальні роботи і транспортні послуги, приймання для подальшого продажу сільгосппродуктів та інших товарів у бюро торгових послуг тощо. Тарифи на послуги ринку, що пов'язані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено, що суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_2 в період з 10 липня 2007 року по 01 лютого 2009 року здійснював підприємницьку діяльність на території комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок”. Вказаний факт не заперечується відповідачем.
Відповідно до акту заміру торгового місця, затвердженого директором комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок” розмір торгового місця, яку займає відповідач складає 44 м2, що дорівнюється 6 торговим місцям, з березня 2008 року - 34 м2, що дорівнюється 5 торговим місцям (т.1 а.с. 15).
Так, позивач посилається на те, що за відповідачем утворилась заборгованість внаслідок несплати послуг за утримання торгового місця за період з липня 2007 року по березень 2010 року, сума якого складає 15535,60 грн. за період з липня 2007 року по січень 2009 року, та 16238,00 грн. за період з лютого 2010 року по березень 2010 року. (т.2 а.с.90-91).
Поряд з цим, з матеріалів справи вбачається, правовідносини, між сторонами продовжують існувати до теперішнього часу, що підтверджується даними бухгалтерському обліку рахунок № 704 (т.2. а.с.115- 117).
Відмова фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 погасити заборгованість у добровільному порядку з’явилась підставою для звернення КП „Раздольненський центральний ринок” до суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, у зв’язку з чим дійшла до висновку про її задоволення та скасування рішення господарського суду, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України.
Предметом спору в даній справі є правовідносини, що виникли у зв'язку з виконанням договору про надання послуг, укладеного в усній формі.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договори згідно з частиною 2 статті 202 того ж Кодексу є дво- чи багатосторонніми правочинами.
Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом.
Стаття 205 Цивільного кодексу України розкриває зміст об’єктивного вираження цієї форми яка врешті одночасно відображає способи зовнішнього волевиявлення суб’єкта правочину.
Законодавець передбачає дві форми правочину: усні й письмову. В тих випадках, коли закон не встановлює обов’язкові певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд. При цьому мають на увазі випадки, передбачені закон, а не іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За загальним правилом, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України, правочини між юридичними особами повинні укладатись у письмовій формі.
Між тим, в силу частини 1 статті 218 Цивільного кодексу України, недодержання письмової форми угоди тягне за собою недійсність такої угоди лише у випадках, якщо такий наслідок прямо передбачений в законі.
Згідно з частиною другою статті 218 цього кодексу якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
Тобто дана норма не передбачає обов'язку суду визнавати такий правочин дійсним в усіх випадках.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про існування між сторонами договірних відносин.
Факт досягнення домовленості з умов, які є істотними для даного договору, підтверджується частковою сплатою відповідачем послуг за утримання торгового місця.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Про узгодження сторонами істотних умов договору свідчить прийняття відповідачем послуг, що надавались позивачем.
Відповідно до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Таким чином, у відповідача виникли зобов'язання у формі сплати грошових коштів позивачу на підставі правочину, укладеного відповідно до вищезгаданих статей.
Позивач, в період з липня 2007 по березень 2010 року надав відповідачу послуги на загальну суму 31773,60 грн., в якому зазначена сума за період з липня 2007 року по січень 2009 року у розмірі 15535,60 грн., а з лютого 2009 року по березень 2010 року –16238,00 грн. (т.2. а.с. 90-91).
З огляду на вище викладене та дослідивши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про те, що між сторонами не було укладеного договору, а тому позивачем послуги надані не були, та таким чином, відповідач не має заборгованості перед позивачем.
Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як вбачається з положень вищевказаних норм, під виконанням зобов’язань розуміється здійснення кредитором і боржником дій по здійснення прав і виконання обов’язків, що випливають з зобов’язання. Обумовленість дії ( або утримання від здійснення певної дії) і складають предмет зобов’язання. Такого роду дії повинні точно відповідати всім умовам договору або вимогам законодавства, а при їх відсутності вимогам, які повинні пред'являтися.
У зв'язку з наведеним, встановивши, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, судова колегія дійшла до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу.
Викладене свідчить, що господарський суд необґрунтовано дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Пунктом 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підстави для скасування або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Сплачене позивачем державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно покласти на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок” задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 14 березня 2011 року скасувати.
Прийняти нове рішення.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) на користь комунального підприємства „Раздольненський центральний ринок” (АР Крим, смт Роздольне, вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т, ЄДРПОУ 25133713) заборгованість за надані послуги 31773,60 грн., державне мито у сумі 318 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
Господарському суду Автономної Республіки Крим видати наказ.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді О.І. Проценко
Т.П. Фенько
Розсилка:
КП „Роздольненський центральний ринок”
(вулиця Євпаторійське шосе, 1-Т, смт Роздольне, АР Крим, 96200)
фізична особа- підприємець ОСОБА_2
(АДРЕСА_1, 96200)
Роздольненська селищна рада
(вулиця Леніна, 14, смт Роздольне, АР Крим, 96200)