ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.07.11 Справа № 29/81-26/104/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Мартинцевої Н.М., розглянув матеріали справи за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів”, м.Вахрушеве-2 Луганської області
до Дочірнього підприємства „Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства „Трест Свердловшахтобуд”, м.Свердловськ Луганської області
про стягнення 31018 грн. 00 коп.
в присутності представників сторін:
від позивача –представник за довіреністю ОСОБА_1, довіреність №109 від 23.05.2011;
від відповідача –не прибув.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимоги про стягнення з відповідача 31018 грн. 00 коп., в т.ч. заборгованості в сумі 15540 грн. 00 коп., збитків в сумі 9285 грн. 13 коп., інфляційних нарахувань в сумі 4993 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 1198 грн. 96 коп.
03.06.2011 на адресу господарського суду Луганської області надійшла за територіальною підсудністю від господарського суду Донецької області справа №29/81, оскільки відповідач знаходиться в Луганській області.
Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлений про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 №01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 №75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.
Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.
Уточненням №136 від 11.07.2011 позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15540 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 4993 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 1198 грн. 96 коп., в частині стягнення збитків в сумі 9285 грн. 13 коп. - залишити без розгляду.
В обґрунтування вказаного уточнення позивач посилається на ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
Суд не може задовольнити вказане уточнення в частині залишення позовних вимог про стягнення збитків в сумі 9285 грн. 13 коп. без розгляду, враховуючи наступне.
Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачені випадки залишення позову без розгляду.
Позивач в своєму уточненні №136 від 11.07.2011 не навів обставин для залишення позову без розгляду, а посилання на ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним та необгрунтованим.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів” (постачальник, позивач) та Дочірнім підприємством „Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства „Трест Свердловськшахтобуд” (покупець, відповідач) 12.05.2008 був укладений договір поставки №12-05.01/08 (далі-договір), за умовами якого постачальник зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти і оплатити щебінь (далі-товар), строки поставки, якість, кількість, ціна якого визначаються в специфікаціях, що оформлені у вигляді додатків до цього договору і є його невід’ємною частиною (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1 договору загальна кількість товару, що поставляється постачальником, складається з суми усіх кількостей товару, зазначених у додатках до цього договору.
Товар поставляється щомісячно відповідно до заявки покупця. Обсяг, вказаний в заявці, повинен бути узгоджений сторонами, не пізніше 10 днів до моменту постачання товару. Датою поставки вважається дата штемпеля станції відправлення в залізничній накладній або дата виписки товаротранспортної накладної. Для постачання товару покупець зобов’язаний визначити в заявці на постачання реквізити вантажоодержувача та власника товару. Надання реквізитів вантажоодержувача здійснюється у письмовому вигляді поштою або у факсимільному електронному вигляді (п.3.2 договору).
Відповідно до п.3.3 договору постачальник зобов’язаний організувати постачання товару в рухомому складі, призначеному для перевезення вантажу, у відкритих піввагонах навалом протягом 10 банківських днів з дати зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Згідно п.4.1 ціна товару за цим договором встановлена в національній валюті України і вказана в додатках до цього договору.
Пунктом 5.2 договору сторони передбачили, що оплата за товар проводиться в безготівковому порядку на підставі пред’явлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
У разі відвантаження товару без передплати, його оплата здійснюється протягом 3 днів з моменту поставки (п.5.4).
Відповідно до п.6.3.2 покупець за невчасну оплату товару зобов’язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченого або неоплаченого товару.
В випадку порушення строків оплати товару, встановлених п.5.4 цього договору понад 30 днів, покупець повинен відшкодувати постачальнику збитки в сумі нарахованих на несвоєчасно сплачену вартість товару 24% річних.
Позивач свої зобов”язання в частині поставки товару виконав повністю, що підтверджується матеріалами справи (а.с.24, 25, 27, 28, 29, 30, 31, 32, 36, 37, 41,42, 43, 44, 48, 49, 53, 54, 55, 59, 60, 64, 65, 66, 67, 71, 72, 73, 74, 78), та виставив відповідачу відповідні рахунки, які містяться в матеріалах справи.
Відповідач виконав свої зобов”язання в частині поставленого товару частково, у зв”язку з чим за ним виникла заборгованість в сумі 15540 грн. 00 коп., яку відповідач підтвердив, підписавши акт звіренні розрахунків від 01.02.2011 (а.с.79).
Позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу на заборгованість 15540 грн. 00 коп. інфляційні нарахування в сумі 4993 грн. 91 коп., 3% річних в сумі 1198 грн. 96 коп., а також відповідно до п.6.3.3 договору збитки в сумі 9285 грн. 13 коп., за стягненням яких і звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст.662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Враховуючи викладені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 15540 грн. 00 коп. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають до задоволення.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Таким чином, позивачем правомірно нараховані відповідачу інфляційні втрати за період з травня 2008 по жовтень 2008 в сумі 1993 грн. 91 коп. та 3% річних за період з 16.05.2008 по 02.11.2008 в сумі 1198 грн. 96 коп., які і підлягають стягненню.
Що стосується вимог про стягнення збитків в сумі 9285 грн. 13 коп. згідно п.6.3.3 договору, суд дійшов висновку про їх недоведеність.
Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Виходячи з цієї норми одним з основних способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків. Оскільки відшкодування збитків є мірою відповідальності, воно застосовується, за загальним правилом, за наявності вини несправного боржника.
У розумінні ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За приписами глави 82 підрозділу 2 розділу 3 Книги п”ятої, ст.22 Цивільного кодексу України, ст.224 Господарського кодексу України винна сторона повинна відшкодувати збитки, заподіяні неправомірними діями.
При цьому відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути застосована при наявності усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення –протиправної поведінки, збитків, причинного зв”язку між протиправною поведінкою та збитками і вини.
З урахуванням викладених приписів законодавства судом не вбачається підстав для задоволенням вимог позивача про стягнення збитків в сумі 9285 грн. 13 коп.
Відповідач позов не оспорив, доказів відсутності боргу не подав.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 11.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів” до Дочірнього підприємства „Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства „Трест Свердловськшахтобуд” задовольнити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства „Шахтобудмеханізація” Відкритого акціонерного товариства „Трест Свердловськшахтобуд”, вул.Промислова,б.9, м.Свердловськ Луганської області, код 32513528 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Вахрушевський завод будівельних матеріалів”, вул.В.Терешкової, б.1, м.Вахрушеве-2 Луганської області, код 33685773 заборгованість за договором поставки №12-05.01/08 від 12.05.2008 в сумі 15540 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 4993 грн. 91 коп. та 3% річних в сумі 1198 грн. 96 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 217 грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 165 грн. 35 коп., видати наказ позивачу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 13.07.2011.
Суддя С.С. Єжова
Помічник судді С.І. Заєць