ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.11 Справа № 2/5009/2605/11-31/5009/2605/11
Суддя Хуторной В.М.
Господарський суд Запорізької області у складі судді Хуторного В.М., при секретарі Ломейко Н.І.,
за участю представників: від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 158 від 25.05.2011 р.; від відповідача –не з’явився;
Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 2/5009/2605/11- 31/5009/2605/11
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Калинівське районне підприємство «Агромаш», м. Калинівка Вінницької області (скорочено ВАТ «Калинівське РП «Агромаш»);
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Металпроект», м. Запоріжжя (скорочено ТОВ «Компанія Металпроект»);
про стягнення 42609,97 грн.
Ухвалою господарського суду від 16.05.2011 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 2/5009/2605/11, судове засідання призначено на 31.05.2011 р. На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв’язку з неявкою у судове засідання представника відповідача та необхідністю витребування від сторін додаткових доказів ухвалою господарського суду від 31.05.2011 р. розгляд справи було відкладено на 16.06.2011 р. У зв’язку з хворобою судді Мойсеєнко Т.В. розгляд справи, призначений на 16.06.2011 р. був перенесений на 05.07.2011 р.
Згідно ст. 2-1 ГПК України справу № 2/5009/2605/11 передано на розгляд судді Хуторному В.М., справі присвоєно № 2/5009/2605/11-31/5009/2605/11.
За заявою представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.
У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Сутність спору:
ВАТ «Калинівське РП «Агромаш»заявлено позов про стягнення з ТОВ «Компанія Металпроект»42609,97 грн. заборгованості за договором № 21/10-1 від 21.10.2010 р., в т.ч.: 40449,53 грн. основного боргу, 1658,43 грн. інфляційних втрат та 502,01 грн. –3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на приписи ст. ст. 181, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 526, 530, 625, 670, 693 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами договору. Вказує, що в наслідок недопоставки попередньо оплаченого позивачем товару станом на момент подання позову сума неповернутих відповідачем коштів складає 40449,53 грн. Вважає, що неповернення відповідачем коштів є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом санкцій.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач –ТОВ «Компанія Металпроект»–письмовий відзив на позов суду не надав. Процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином згідно вимог ст. 64 ГПК України.
Як свідчать матеріали справи, ухвалу господарського суду від 31.05.2011 р. про призначення розгляду справи на 16.06.2011 р. було надіслано на адреси сторін, зазначені в позовній заяві. Згідно вихідного штемпелю канцелярії господарського суду Запорізької області ухвалу суду від 16.06.2011 р. про перенесення судового засіданні на 05.07.2011 р. було відправлено 16.06.2011 р., тобто в строки, визначені ст. 87 ГПК України, і за три тижні до дати слухання. Отриманим на запит суду Витягом з ЄДР підтверджується знаходження відповідача станом на 30.05.2011 р. саме за вказаною у позові адресою: 69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 67, кв. 41.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при неподанні відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом матеріалів справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
21 жовтня 2010 року між ТОВ «Компанія Металпроект»(Продавцем, відповідачем у справі) та ВАТ «Калинівське РП «Агромаш»за допомогою факсимільного зв’язку було укладено договір № 21/10-1 (далі - Договір), за умовами якого Продавець зобов’язався передати у власність Покупця товар, а Покупець прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору (п. 1.1 Договору).
За змістом пунктів 2.1 та 3.1 Договору сторони дійшли згоди, що кількість товару та його ціна за одиницю і по позиціям визначаються у рахунках-фактурах.
Пунктом 6.1 Договору визначено форму розрахунків: перерахування грошових коштів в національній валюті України на рахунок Продавця, 100% передплата.
Згідно з п. 6.2 та п. 6.3 Договору відвантаження продукції здійснюється після 100% передплати. При достроковій поставці Покупець зобов’язаний оплатити товар протягом трьох банківських днів з моменту поставки.
За визначенням п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання зобов’язань по цьому договору.
Позивачем на виконання укладеного між сторонами договору згідно з наданими відповідачем рахунками-фактурами №СФ-0000181 від 21.10.2010 р. на суму 140420,1 грн. (товар) та № СФ-0000182 від 21.10.2010 р. на суму 3800 грн. (доставка) здійснено передоплату в розмірі 144220,1 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1474 від 22.10.2010 р. (арк. справи 14).
За поясненнями позивача, в подальшому відповідач повідомив про відсутність товару, за який йому перераховані кошти, та запропонував аналогічний товар більшої товщини, з чим позивач погодився.
Згідно видаткової накладної № РН-0000151 від 25.10.2010 р. відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 99238,07 грн. (з ПДВ).
Актом здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000012 позивачем прийняті надані відповідачем послуги по доставці на суму 3800 грн. (з ПДВ).
За твердженням позивача, решта оплаченого ним товару від відповідача не передана.
У зв’язку з відсутністю поставки позивачем на адресу відповідача направлено лист № 281 від 27.10.2010 р. та претензію № 284 від 01.11.2010 р. з вимогою повернути зайво перераховані кошти в сумі 41182,03 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідач своїм листом № 38 від 03.11.2010 р. визнав претензію позивача в повному обсязі та вказав, що сума 41182,03 грн. буде перерахована на рахунок позивача.
Відповідач частково повернув кошти позивача, перерахувавши на його рахунок суму 732,5 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями платіжних доручень № 184 від 15.11.2010 р. на суму 300 грн., № 187 від 16.11.2010 р. на суму 206,5 грн., № 202 від 26.11.2010 р. на суму 26.11.2010 р., №204 від 30.11.2010 р. на суму 126 грн.
Позовні вимоги про стягнення з ТОВ «Компанія Металпроект»42609,97 грн. заборгованості за договором № 21/10-1 від 21.10.2010р., в т. ч.: 40449,53 грн. основного боргу, 1658,43 грн. інфляційних втрат та 502,01 грн. –3% річних є предметом судового розгляду у даній справі.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші право чини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов’язання між суб’єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Стаття 207 Цивільного кодексу України закріплює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.
Спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 21/10-1, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцю), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 629 ЦК України закріплено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать, що між сторонами склалися господарські відносини на підставі укладеного ними Договору, за умовами якого позивач мав перерахувати попередню оплату за товарно-матеріальні цінності, визначені рахунком-фактурою відповідача, а відповідач –передати позивачу оплачені ним товарно-матеріальні цінності.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України).
За приписами статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Долученою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 1474 від 22.10.2010 р. на суму 144220,1 грн. підтверджується попередня оплата товару.
Як вже зазначалось вище, сторони узгодили в п. 6.2 Договору, що товар відвантажується відповідачем після 100% передплати.
Долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № РН-0000151 від 26.10.2010 р. підтверджується передача відповідачем позивачу товару на загальну суму 99238,07 грн. (з ПДВ).
Згідно Акту здачі-прийняття робіт (послуг) № ОУ-0000012 транспортні послуги за доставку товару склали 3800 грн. (з ПДВ). Таким чином, відповідачем виконано зобов’язання за Договором на загальну суму 103038,07 грн.
Докази передання решти оплаченого позивачем товару (на суму 41182,03 грн.) відсутні.
Частина 2 статті 693 ЦК України визначає наступне:
«Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати».
01.11.2010 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 284 вимогою повернути зайво перераховані кошти в сумі 41182,03 грн. на розрахунковий рахунок позивача.
Листом № 38 від 03.11.2010 р. відповідач визнав претензію позивача в повному обсязі та вказав, що сума 41182,03 грн. буде перерахована на рахунок позивача.
Наданими позивачем до матеріалів справи копіями платіжних доручень №184 від 15.11.2010 р. на суму 300 грн., № 187 від 16.11.2010 р. на суму 206,5 грн., № 202 від 26.11.2010 р. на суму 26.11.2010 р. та № 204 від 30.11.2010 р. на суму 126 грн. підтверджується повернення відповідачем на розрахунковий рахунок позивача суми 732,5 грн.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язання щодо передання в повному обсязі оплаченого позивачем товару у визначений договором строк, всупереч умов Договору та вимог закону, не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за Договором в сумі 40449,53 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 40449,53 грн. заявлена обґрунтовано і підлягає задоволенню.
Крім вищезгаданої вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1658,43 грн. інфляційних втрат та 502,01 грн. –3% річних.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов’язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України.
Зокрема, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього втрат від інфляції та 3% річних заявлені позивачем обґрунтовано.
Перевіривши надані позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних, суд дійшов до висновку, що в межах заявлених позовних вимог вони є вірними, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.
За таких обставин, з відповідача на користь позивача слід стягнути суму 1658,43 грн. втрат від інфляції за період 1.12.2010 р. по 4.11.2011 р. та 502,01 грн. –3% річних за період з 1.12.2010 р. по 30.04.2011 р.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов’язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.
Статтями 42, 43 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання зобов’язань за Договором № 21/10-1 від 31.10.2010 р.
Отже, з підстав зазначених вище, суд знаходить позовні вимоги про стягнення з відповідача 40449,53 грн. основного боргу, 1658,43 грн. втрат від інфляції та 502,01 грн. –3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів ст. 49 ГПК витрати з державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 45, 22, 33, 34, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Відкритого акціонерного товариства «Калинівське районне підприємство «Агромаш» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Металпроект»задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Металпроект»(69057, м. Запоріжжя, вул. Сорок років Радянської України, буд. 67, кв. 41; код ЄДР 36977577; рахунок №2600134809352 в АБ «Діамант банк» м. Києва, МФО 320854) на користь Відкритого акціонерного товариства «Калинівське районне підприємство «Агромаш»(22400, Вінницька область, Калинівський район, м. Калинівка, вул. Леніна, буд. 46; код ЄДР 03567303; рахунок №2600400018905 у Вінницькі філії ВАТ КБ «Хрещатик», МФО 302786) 40449 (сорок тисяч чотириста сорок дев’ять) грн. 53 коп. основного боргу, 1658 (одну тисячу шістсот п’ятдесят вісім) грн. 43 коп. інфляційних втрат, 502 (п’ятсот дві) грн. 01 коп. –3% річних, 426 (чотириста двадцять шість) грн. 09 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.М. Хуторной