ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.07.11 р.                                                                                 Справа № 20/55                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі   Смірновій Ю.Б.                               

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове представництво «Альянс» м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К» м. Єнакієве

про стягнення боргу 18 299,55 грн.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_1 – за довіреністю

від відповідача ОСОБА_2 – за довіреністю

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове представництво «Альянс» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” боргу за договором поставки пального № 0855/КЛ-65 від 22.10.2010 р. у сумі 18 299,55 грн., з яких 15 604,53 грн. – основна заборгованість, 1 692,2 грн. - інфляційні, 3% річних - 94,87 грн., 493,11 грн. – пені   на підставі ст.ст.655, 656, 689, 692, 712, 610, 611, 623-625 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав договір поставки №0855/кл-65 від 22.10.2010р., претензії з розрахунками боргу та доказами направлення відповідачу, видаткові накладні, акти приймання-передачі смарт-карток, акти звірок розрахунків, розрахунок позовних вимог.

30.05.2011р. позивач надав заяву №3 від 11.05.2011 р. про зменшення позовних вимог (а.с.84), в якій просив стягнути з відповідача інфляційні у сумі 1 692,20 грн., 3% річних у сумі 94,87 грн., пеню у розмірі 493,11 грн. та судові витрати.      Зазначена заява розглянута судом та прийнята.

16.06.2011р. позивач надав заяву №4 від 15.06.2011 р., у якій зазначив, що через бухгалтерську помилку при зверненні до суду з позовною заявою, ним не були враховані оплати відповідача від 2 та 4 березня 2011 р. на загальну суму 5 000,00 грн. також позивач зазначив, що станом на 19.04.2011 р. відповідачем сума основного боргу сплачена повністю, тому ТОВ „Торгово-промислове представництво „Альянс” зменшує позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача інфляційні збитки від простроченої суми у розмірі 1 692,20 грн., 3% річних у розмірі 69,22 грн. та пеню у розмірі 452,34 грн., 178,86 грн. – державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.87).   Зазначена заява розглянута судом та прийнята.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та надав контррозрахунок пені, 3% річних та інфляційних.

Обґрунтовуючи свої заперечення відповідач посилається на те, що позивачем невірно здійснений розрахунок, а саме, без урахування методики Верховного суду України, викладеної в листі № 62-97 від 03.04.97 р. „Про порядок застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” та невірно визначено як суму боргу, так і період нарахування. За розрахунком відповідача розмір пені становить 488,36 грн., 3% річних - 94,51 грн. та інфляційні - 439,31 грн. (а.с.103-108)           

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.10.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТПП Альянс» м. Донецьк (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (покупець), укладено договір купівлі-продажу пального та його відпуску за електроною карткою № 0855/кл-65 (а.с.24), за умовами якого продавець зобов’язався продати певну кількість пального у власність покупця по електронним карткам «Альянс партнерів» згідно заявки покупця, а останній зобов’язується прийняти пальне та сплатити за нього певну грошову суму (п.1.2 договору).   Передача (відпуск) пального продавцем та його приймання (заправка) покупцем здійснюється згідно до умов договору. Передача та приймання пального здійснюється при пред’явленні покупцем, або уповноваженим ним користувачем, електронної картки або карток на автозаправних станціях, що входять у система безготівкових розрахунків за електронними картами продавця (п.1.2 договору).      Право власності на певну кількість пального переходить від продавця до покупця в момент його передачі, підтвердженням чому можуть виступати видаткові документи або чеки терміналів, що формуються безпосередньо в момент фактичного отримання пального з АЗС (п.1.4 договору).

Згідно п.2.1 договору, ціна та вартість пального зазначається у рахунках, що надаються продавцем покупцю, а також відображається у видаткових документах на товар та/або у термінальних чеках.     Загальна вартість договору дорівнює сумі всіх видаткових документів і актів виконаних робіт, які були надані продавцем покупцю за весь термін дії договору (п.2.5 договору).

Згідно п.4.1 договору, сплата вартості пального здійснюється на умовах 100% авансової оплати нафтопродуктів (тобто до моменту їх фактичного отримання) згідно середніх цін на стелах АЗС на день надання рахунку.       Оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого продавцем рахунку на оплату.        Рахунок на оплату сплачується протягом 1 робочого дня з моменту надання рахунку покупцеві (п. 4.2 договору)

Пунктом 4.3 договору сторони визначили, що рахунки на оплату пального можуть надаватися покупцеві одним або кількома з позначених способів:  1) рахунок направляється засобами факсимільного зв’язку;   2) рахунок направляється на адресу покупця простим листом.

Згідно п.10.1 договору, у разі несвоєчасної оплати або несплати вартості пального, у відповідності до п.п.4.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несвоєчасної оплати або несплати, від неоплаченої суми за кожен день такої прострочки.

Договір набуває чинності та діє з моменту його підписання до 31.12.2011р., а в частині взаєморозрахунків – до їх повного погашення. Договір вважається продовженим на один рік на тих самих умовах, якщо до закінчення строку його дії від жодної зі сторін не поступило повідомлення про бажання розірвати договір (п.14.7 договору).

Договір разом з додатками підписано сторонами без зауважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надав відповідачу смарт-карти на отримання пального, що підтверджується підписаними обома сторонами актами прийому-передачі смарт-карт (а.с.42-45).

Протягом жовтня 2010 р. – січня 2011 р. позивач поставляв відповідачу пальне, а відповідач зазначену продукцію приймав, про що свідчать наявні у матеріалах справи видаткові накладні підписані обома сторонами від 22.10.2010 р. № ал-0002201 на суму 65,00 грн., від 31.10.2010 р. № ал-0002326 на суму 6486,00 грн., від 04.11.2010 р. № ал-0002319 на суму 65,00 грн., від 30.11.2010 р. № ал-0002592 на суму 26 750,01 грн., від 31.12.2010 р. №ал-0002833 на суму 35266,60 грн.. від 04.01.2011 р. № ал-0000023 на суму 65,00 грн., від 05.01.2011 р. № ал-0000032 на суму 65,00 грн., від 31.01.2011 р. № ал-0000391 на суму 23597,92 грн. (а.с.47-54).  Крім того отримання товару визнається відповідачем.

Між сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2010 р. 08.02.2011 р., згідно з яким заборгованість ТОВ „Мединський і К” перед позивачем складає 35 604,53 грн. (а.с.55)

Позивач звертався до відповідача з претензією від 09.02.2011 р. № 3 на суму 35 790,46 грн., з яких 35 604,53 грн. – сума основного боргу, 32,50 грн. – 3% річних від простроченої суми, 153,43 грн. – пені за прострочку платежу (а.с.15-21). Зазначена претензія отримана відповідачем 09.02.2011 р. за вх.№ 19392, про що свідчить відповідна відмітка відповідача на цій претензії.

24.03.2011 р. позивач направив відповідачу претензію від 21.03.2011 р. №3 на суму 17 884,71 грн., з яких 15 604,53 грн. – сума основного боргу, 94,87 грн. – 3% річних, 1 692,20 грн. – інфляційні збитки та 483,11 грн. – пені (а.с.8-14). Направлення цієї претензії на адресу відповідача підтверджується відповідною поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист (а.с.22-23)

З матеріалів справи вбачається, що платіжними дорученнями № 482 від 25.02.2011 р. на суму 3 000,00 грн. (а.с.68), № 503 від 02.03.2011 р. на суму 3 000,00 грн. (а.с.67), № 533 від 04.03.2011 р. на суму 2 000,00 грн. (а.с.66), № 704 від 30.03.2011 р. на суму 1 000,00 грн. (а.с.65) відповідач частково погасив суму боргу за договором № 0855/КЛ від 22.10.2010 р.

Відповідач у своїх поясненнях від 27.05.2011 р. №63-юр (а.с.75-76) стверджував, що за платіжними дорученнями № 830 від 12.04.2011 р. на суму 4 600,00 грн. та № 921 від 19.04.2011 р. на суму 5 004,53 грн., ним повністю погашена сума основного боргу за договором № 0855/КЛ від 22.10.2010 р.    Позивач, в свою чергу, такі обставини підтвердив (а.с.84.87).

Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 1 692,2 грн., 3% річних у сумі 69,22 грн. та пені у розмірі 452,34 грн.

За приписами статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.    Аналогічна норма міститься у п.7 статті 193 Господарського кодексу України.   Договір є обов’язковим до виконання (ст.629 ЦК України).   Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України)

Договір №0855/кл-65 від 22.10.2010р. за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.  Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, п.4.2 договору сторони визначили, що оплата вартості пального здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення готівкових коштів до каси продавця на підставі наданого продавцем рахунку на оплату. Рахунок на оплату сплачується протягом 1 робочого дня з моменту надання рахунку покупцеві.     

Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем боржнику рахунку на оплату пального.

Оскільки позивач не довів, що ним направлялись на адресу відповідача рахунки на оплату,  то у такому разі слід керуватися приписами ч.2 ст. 530 ЦК України, яка встановлює, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Отже законодавець визначає що право вимоги виконання зобов’язання у кредитора виникає з моменту пред’явлення претензії боржнику щодо виконання зобов’язання.

Такою вимогою є вручена відповідачу 09.02.2011р. претензія. Отже право вимоги виконання зобов’язання у позивача виникає через 7 днів з моменту надання претензії відповідачу, тобто з 17.02.2011р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 1 692,2 грн. та 3 % річних у сумі 69,22 грн.

Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку позовних вимог, суд дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування цих сум, тому обгрунтованими та такими, що підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 36,81 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення інфляційних суд вважає, що скільки період нарахування інфляційних починається з 17.02.2011р., а з розрахунку інфляційних, наданого позивачем вбачається, що інфляційні за період з 18.02.2011р. до 21.03.2011р. дорівнюють нулю, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат є безпідставними і задоволенню не підлягають.

За приписами ст.218 Господарського процесуального кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Пунктами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що у разі несвоєчасної оплати або несплати вартості пального, у відповідності до п.4.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такої несвоєчасної оплати або несплати, від неоплаченої суми за кожен день такої прострочки.

Перевіривши правильність нарахування заявленої позивачем до стягнення суми пені, господарський суд вважає, що обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення пені саме у розмірі 190,17 грн., оскільки позивачем невірно визначено період нарахування пені, а саме позивачем здійснено нарахування пені починаючи з 01.11.2010р., тоді як право на такі нарахування у позивача виникає лише з 17.02.2011р.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи наведене суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Торгівельно-промислове представництво „Альянс” підлягають задоволенню частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове представництво «Альянс» м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” м.Єнакієве про стягнення 1 692,20 грн. інфляційних збитків, 3% річних у сумі 69,22 грн., та 452,34 грн. пені - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мединський і К” (86400, м.Єнакієве, вул.Горняків, 42, р/р № 260097005 в АТ ДОД „Райфайзен банк Аваль”, МФО 335076, ЄДРПОУ 3226975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгово-промислове представництво «Альянс» (83096, м.Донецьк, вул.Куйбишева, 84, ЄДРПОУ 20345072, р/р 26007060144987 у Донецькому РУ Приватбанка, МФО 335496) – 190,17 грн. пені, 36,81 грн. - 3% річних, витрати на сплату держмита у сумі 2,27 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 2,94 грн.

В залишковій частині позову позивачу відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Н.В. Величко

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 05.07.2011р.

Повний текст рішення складено та підписано 11.07.2011р.

Суддя                                                               Величко Н.В.