РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" червня 2011 р. Справа № 12/5007/5/11
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Огороднік К.М.
суддя Мельник О.В. ,
суддя Коломис В.В.
при секретарі Ващук К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" на рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.11 р. у справі № 12/5007/5/11 (суддя Сікорська Н.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт"
до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3
про визнання виконавчого напису № 4148 від 12.11.2010 року таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1, за довіреністю б/н від 10.11.2010р., ОСОБА_6, за довіреністю б/н від 01.02.2011р.,
відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 04/67 від 06.06.2011р.
третьої особи - не з'явився
В судовому засіданні 21.06.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Трансметалпродукт" (далі - ТзОВ "Трансметалпродукт") звернулось з позовом до Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" (далі - ПАТ "БМ Банк") про визнання виконавчого напису № 4148 від 12.11.2010 року таким, що не підлягає виконанню.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 14.04.2011 року (суддя Сікорська Н.А.) позов задоволено. Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис (реєстраційний № 4148) вчинений 12.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про звернення стягнення на кран КС-5363 Д, зав. № 672, 1992 року випуску, який зареєстрований 28.09.2007 року в ДІПБ ОП ВПН за № 5377, знаходиться за адресою: вул. Пархоменка, 130, м. Новоград-Волинський, Житомирська область та належить на праві власності ТзОВ "Трансметалпродукт". Стягнуто з ПАТ "БМ Банк" на користь ТзОВ "Трансметалпродукт" 85,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ПАТ "БМ Банк" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2011 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що позивач намагається оскаржити нотаріальну дію у спосіб, не передбачений законом. Посилання позивача на частину 3 ст. 15 ГПК України (далі - ГПК України) не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дана процесуальна норма регулює виключно визначення територіальної підсудності, а не встановлює і не може встановлювати способи захисту прав та інтересів. Скаржник вважає, що на підставі ч. 2 ст. 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони визначили у договорі застави можливість звернення стягнення на предмет застави згідно з виконавчим написом нотаріуса та у цій частині врегулювали свої відносини, не врегульовані Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Представниками позивача суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване рішення залишити без змін, а скаргу – без задоволення.
Присутні в судовому засіданні представники сторін не змінили власних позицій щодо предмету спору.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 24.01.2008 року між ТзОВ "БМ Банк" (правонаступником якого є ПАТ "БМ Банк") та ТзОВ "Трансметалпродукт" був укладений договір № 2008-001/DC-002 відновлювальної кредитної лінії, за умовами якого позивач отримав кредит в розмірі 2400000,00 грн., зі сплатою 16,5% та зобов'язався повернути ТзОВ "БМ Банк" до 23.01.2010 року. Додатковим договором № 1 внесено зміни до Договору відновлювальної кредитної лінії № 2008-001/DC-002, яким зокрема з 01.06.2008 року змінено розмір процентної ставки на 18%. 25.01.2010 року сторони уклали додатковий договір № 6 до основного договору, яким остання дата повернення кредиту визначена - 19.02.2010 року.
В якості забезпечення вимог ТзОВ "БМ Банк", що випливають з вказаного договору відновлювальної кредитної лінії, 24.01.2008 року між ТзОВ "БМ Банк" та ТзОВ "Трансметалпродукт" було укладено договір застави обладнання № 2008-001/DC-002/3, відповідно до умов якого позивач надав в заставу рухоме майно - кран КС-5363 Д, зав. № 672, 1992 року випуску, який зареєстрований в ДІПБ ОП ВПН за № 5377 від 28.09.2007 року, загальною балансовою вартістю 400000,00 грн., що знаходиться за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Пархоменка, 130. Право вчинення виконавчого напису передбачено п. 6.4 договору про заставу обладнання № 2008-001/DC-002/3.
12.11.2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, був вчинений виконавчий напис (реєстр. № 4148) про звернення стягнення на обладнання: кран КС- 5363 Д, зав. № 672, 1992 року випуску, що передане в заставу згідно договору застави № 2008-001/DC-002/3, посвідченого 24.01.2008 року приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_4 за реєстровим № 174. За рахунок коштів, отриманих від реалізації рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги ПАТ "БМ Банк" до ТзОВ "Трансметалпродукт", що станом на 08.11.2010 року становлять 3126940,00 грн., з яких 2400000,00 грн. - заборгованість по кредиту; 459732,95 грн. - нараховані та несплачені відсотки за період з 24.01.2008 року по 07.11.2008 року; 267207,52 грн. - пеня за період з 08.11.2009 року по 07.11.2010 року.
Спір у справі виник з причини того, що позивач вважає вчинення виконавчого напису таким, що суперечить чинному законодавству України, а відповідач проти цього заперечує.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.
Інше передбачено Законом України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Отже, Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України "Про заставу" застосовуються лише в частині, що не суперечать Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".
Відповідно до ч. 1. ст. 24 Закону "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 26 вказаного Закону передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження на підставі виконавчого напису нотаріуса даною статтею не передбачено.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд правомірно задовольнив позов ТзОВ "Трансметалпродукт" та визнав таким, що не підлягає виконанню оспорюваний ним виконавчий напис.
Вказана позиція апеляційного господарського суду узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 15.11.2010 року у справі № 19/164 за позовом ТзОВ "Наола" до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Рівненської обласної дирекції; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання частини договору недійсним та скасування виконавчого напису № 319.
Статтею 111-28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
За таких обставин, пункт 6.4 договору № 2008-001/DС-002/3 застави обладнання, який вказує, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, судом до уваги не береться.
Щодо посилань скаржника на те, що нормами матеріального права не передбачено такого способу захисту як визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, то колегія суддів зазначає, що ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України не містять вичерпного переліку способів захисту прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Крім того, правомірність обраного позивачем спосіб захисту своїх прав – визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, опосередковано підтверджується ч. 3 ст. 15 ГПК України.
Інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, також є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито за подання апеляційної скарги слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "БМ Банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 14.04.2011 року у справі № 12/5007/5/11 - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Огороднік К.М.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Коломис В.В.