СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
21 червня 2011 року Справа № 5020-398/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Заплава Л.М.,
суддів Воронцової Н.В.,
Остапової К.А.,
за участю представників сторін:
заступник прокурора міста Севастополя, не з'явився,
представник позивача, не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради;
представник відповідача, ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.06.11, товариство з обмеженою відповідальністю "Алега";
представник третьої особи, не з'явився, Севастопольська міська рада;
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 10.05.2011 у справі № 5020-398/2011
за позовом заступника прокурора міста Севастополя (вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
в інтресах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Алега" (вул. Вел. Морська, 23,Севастополь,99011)
за участю 3-ї особи Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)
про усунення перешкод в користуванні майном;
за зустрічним позовом:
товариства з обмеженою відповідальністю "Алега"
до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
про визнання дійсним договору оренди
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Алега" про усунення перешкод у користуванні майном, позов мотивовано тим, що договір № 36-08 від 14.05.2008 оренди нерухомого майна є неукладеним, оскільки в порушення вимог статей 793, 794 Цивільного кодексу України, не посвідчений нотаріально і не пройшов державну реєстрацію, у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави користування орендованим майном за вказаним договором.
Товариством з обмеженою відповідальністю „Алега" було подано зустрічний позов до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання дійсним договору № 36-08 оренди нерухомого майна від 14.05.2008.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.05.2011 (суддя Головко В.О.) у справі № 5020-398/2010 у позові заступнику прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради відмовлено, зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Алега" задоволено. Визнано дійсним договір № 36-08 оренди нерухомого майна, укладений 14.05.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Алега".
Не погодившись з постановленим судовим актом, заступник прокурора міста Севастополя звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, позов заступника прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради задовольнити, у позові товариству з обмеженою відповідальністю "Алега" відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом при прийнятті рішення норм матеріального права.
У судове засідання 21.06.2011 заступник прокурора міста Севастополя, представники Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, Севастопольської міської ради не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчить штемпель з відміткою про відправлення ухвали сторонам про призначення розгляду справи на 21.06.2011.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 № 2-7/10608-2008.
Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
З врахуванням вищенаведеного судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність нез'явившихся сторін.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши справу, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за заявою інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів держави.
Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обгрунтовує необхідність їх захисту.
У рішенні Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 про офіційне тлумачення статті 2 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю або частково з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Також вказаним рішенням Конституційного Суду України встановлено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, у чому саме полягає порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та визначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Тлумачення поняття „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" наведено в пункті 2 резолютивної частини зазначеного рішення. Так, Конституційний Суд України вказує, що під поняттям „орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", визначеним в частиш другій статті 2 ГПК України, слід розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органу виконавчої влади.
Відповідно до пунктів 2, 9 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської ради від 12.11.2002 № 339 (в редакції рішення Севастопольської міської ради від 12.06.2007 № 2070), Фонд комунального майна є виконавчим органом Севастопольської міської ради по управлінню майном комунальної власності територіальної громади міста Севастополя, одним із завдань якого є управління у визначених Радою межах майном комунальної власності.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що підставами первісного позову про усунення перешкод у користуванні майном є нікчемність договору оренди № 36-08 від 14.05.2008 у зв'язку з відсутністю його нотаріального посвідчення (частина1 ст.220 ЦК України), а також відсутність факту укладення зазначеного Договору через недотримання вимог закону про його державну реєстрацію (ст.210, ч.3 ст.640, ч.ч.З, 4 ст.794 Цивільного кодексу України), що свідчить про відсутність правових підстав для користування Орендарем не житловими приміщеннями по набережній Назукіна, 1 у м. Севастополі, що, в свою чергу, порушує майнові права територіальної громади міста Севастополя в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.05.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Алега" (орендар) був укладений строком до 23.04.2013 договір №36-08 оренди нерухомого майна, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Севастополя, а саме: вбудовані нежитлові приміщення кафе „Арго", розташовані на першому поверсі окремо розташованого двоповерхового житлового будинку літер „А", загальною площею 103,40 м2, що знаходиться за адресою: м Севастополь, набережна Назукіна,1.
Згідно пункту 1.2. договору зазначені вбудовані приміщення надаються для розміщення об'єкта громадського харчування з реалізацією підакцизної групи товарів.
14.05.2008 на підставі акту приймання-передачі орендованого майна Орендодавцем було передано Орендареві об'єкт оренди у фактичне користування у стані, який потребує проведення ремонтно-будівельних робіт.
За приписами статті 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Дана стаття не передбачає державну реєстрацію даного договору.
Відповідно до статті 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Виходячи зі змісту вказаної статті, можливість визнання не посвідченого нотаріального договору дійсним можливе за наявністю одночасно наступних умов:
- письмово підтвердженої домовленості сторін договору щодо його істотних умов;
- повного або часткового виконання договору;
- ухилення однієї зі сторін договору від його нотаріального посвідчення.
Письмовими доказами, які є в матеріалах справі, підтверджується:
- факт домовленості сторін договору щодо його істотних умов шляхом укладення цього договору в простій письмовій формі, підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін;
- триваюче виконання Договору його сторонами, що виразилось в передачі орендарю у фактичне користування Об'єкта оренди; виставленні орендодавцем рахунків та прийнятті платежів з орендної плати; укладенні орендарем з відповідними організаціями договорів страхування та експлуатаційного обслуговування предмета оренди (договір № 9-21/08 від 01.05.2008 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, договір страхування №2641326051016 від 26.05.2008, договір №6010 від 28.11.2008 на постачання електричної енергії, договір від 01.01.2009 про надання послуг з водопостачання й водовідведення;
- ухилення орендаря від нотаріального посвідчення договору оренди, що підтверджується листом приватного нотаріуса Севастопольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 № 12/01-16 від 20.04.2011. Крім того, листами № 3 від 18.06.2008 та № 15/10 від 15.10.2009 орендар звертався до орендодавця з проханням сприяти нотаріальному посвідченню договору шляхом оформлення відповідної документації та особистої явки до нотаріуса повноважного представника Орендодавця, проте будь-яких відповідей не отримав.
Зазначені обставини у сукупності свідчать про наявність передбачених частиною другою статті 220 Цивільного кодексу України підстав для визнання дійсним договору № 36-08 від 14.05.2008 оренди нерухомого майна.
За таких обставин господарський суд правомірно визнав дійсним договір № 36-08 оренди нерухомого майна, укладений 14.05.2008 між Фондом комунального майна Севастопольської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Алега".
Заступник прокурора міста Севастополя та Фонд комунального майна Севастопольської міської ради не надали суду доказів щодо наявності будь-яких перешкод в користуванні вбудованими нежитловими приміщеннями кафе „Арго", які б створювались товариством з обмеженою відповідальністю „Алега" територіальній громаді міста Севастополя в особі її уповноважених органів.
Оскільки товариство з обмеженою відповідальністю „Алега" користується переданими йому в оренду нежитловими приміщеннями на законних підставах (на підставі чинного договору оренди), та не створює позивачеві за первісним позовом перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання вказаним майном, то господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у первісному позові про усунення перешкод в користуванні орендованим майном та виселення відповідача за первісним позовом з орендованих ним приміщень.
Враховуючи, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду, та не можуть бути підставою для зміни або скасування прийнятого рішення.
Керуючись статтею 101, пунктом 1 частини першої статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Севастополя залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Севастополя від 10.05.2011 у справі № 5020-398/2011 залишити без змін.
Головуючий суддя Л.М. Заплава
Судді Н.В. Воронцова
К.А. Остапова
Розсилка:
1. Прокуратура міста Севастополя
(вул. Павліченко, 1,Севастополь,99011)
2.Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
(вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)
3.товариство з обмеженою відповідальністю "Алега"
(вул. Вел. Морська, 23,Севастополь,99011)
4. Севастопольська міська рада
(вул. Леніна, 3,Севастополь,99011)