СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

 16 червня 2011 року  Справа № 5020/17/2011

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Голика В.С.,

суддів                                                                      Сотула В.В.,

                                                                                          Гонтаря В.І.,

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № 540 від 25.05.2011р.,  товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"

відповідача: ОСОБА_2, довіреність №3 від 01.02.2011р., товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ"

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 11 квітня 2011 року у справі № 5020/17/2011

за позовом   товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"  (вул. Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх, Київ, 04070)  

до  товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ"  (вул. Гавена, 2,Севастополь,99028)  

про стягнення у розмірі 144157,43 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ" про стягнення 144157, 43 грн., з яких: 99289, 55 грн. - сума простроченої заборгованості за лізинговими платежами за період з 02.06.2008р. по 17.12.2010р., 3937, 75 грн. - інфляційні втрати, 1330, 13 грн. - 3% річних, 39600, 00 грн. - штраф відповідно до умов пункту 4.2.5. договору фінансового лізингу.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору фінансового лізингу № 01-90/08 - обл від 15.05.2008р., а саме, обов'язку щодо сплати лізингових платежів.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2011 року у справі № 5020/17/2011 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" штраф у розмірі 396, 00 грн. а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 3, 96 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 0, 27 грн. В іній частині позовних вимог відмовлено.

При винесенні рішення господарський суд першої інстанції посилався на те, що докази направлення товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" рахунків для оплати по договору разом з повідомленням про коригування платежів відсутні.  

Не погодившись із вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною   скаргою,  в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Севастополя від 11 квітня 2011 року у справі № 5020/17/2011 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.  

Апеляційні вимоги  обгрунтовані порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Так, заявник апеляційної скарги стверджує, що в судове засідання господарського суду першої інстанції були подані всі виписки по рахунках, які свідчать про те, що відповідач отримував відповідні рахунки та погашав їх.

У судовому засіданні, призначеному на 16 червня 2011 року, заявник апеляційної скарги підтвердив свої доводи у повному обсязі, представник відповідача надав свої заперечення.   

Переглянувши справу в порядку статті 101 Господарського кодексу України, судова колегія встановила наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю ЮМСБ" (лізингоодержувач) 15.05.2008р. укладений договір фінансового лізингу № 01-90/08 (далі договір), відповідно до умов якого лізингодавець зобов'язується на підставі договору купівлі - продажу (поставки) набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (далі - предмет  лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору  (п.1.1. договору) (т.1 арк. с. 10-11).

Відповідно до специфікації та умов передачі предмету лізингу (додаток № 2 до договору) (т.1 арк.с. 14) предметом лізингу є фронтальний навантажувач в комплексі з ЗІП, 2007 року випуску, ціною 330000, 00 грн. без ПДВ, в кількості 1 шт., вартість предмету лізингу разом з ПДВ становить 396000, 00 грн.

Статтею 3 договору передбачено, що відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів, який є додатком № 1 до договору (т.1 арк.с. 12), та умов статті 3 загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає:

- суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмету лізингу;

- винагороду (комісію) лізингодавцю за отриманий у лізинг предмет лізингу (винагорода);

Пунктом 1.2. договору встановлено, що строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених у графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору), та починається з дати  підписання сторонами  акту приймання-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року.

Договір набирає сили після його підписання сторонами з моменту сплати лізингоодержувач авансового лізингового платежу, передбаченого пунктом 3.2. загальних умов, та діє до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 9.1. договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав предмет лізингу, що підтверджується актом приймання-передачі від 08.05.2008р. (т.1 арк.с. 19), який підписаний уповноваженими представниками обох сторін без зауважень та скріплений печатками підприємств.

Усі платежі відповідач зобов'язаний здійснювати у національній валюті (гривні), відповідно до пункту 3.1. загальних умов, графіку сплати лізингових платежів, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Крім того, обов'язок лізингоодержувача по сплаті лізингових платежів визначено п.2.3. ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін,     обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає апеляційні вимоги такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського  суду першої інстанції таким, що  підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення,  з наступних підстав.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших  правових актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи  частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондуються з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості  договору для виконання сторонами.

Згідно пункту 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

Для підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем, в матеріалах справи наявний повний розрахунок простроченої заборгованості, більш того, до господарського  суду першої та другої інстанцій подано виписку по рахунку, яка всупереч доводам відповідача, свідчить про той факт, що, товариство з обмеженою відповідальністю «ЮМСБ»отримувало відповідні рахунки та погашало їх згідно кожного пункту, тобто договір з боку відповідача виконувався.                                      

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до пункту 7.2.1. статті 7 загальних умов спірного договору № 01-90/08-обл фінансового лізингу від 15.05.2008р., лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмета лізингу шляхом направлення останньому звіту. (додаток № 3 до договору).

Місце перебування товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" протягом дії договору фінансового лізингу не змінювало.

Звіти на адресу лізингодавця не подавались, у зв'язку із чим, позивач, згідно з вимогами пункту 4.2.5. статті 4 договору, вправі застосувати до відповідача штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмета лізингу, вказаної в специфікації за кожен випадок такого порушення, у даному випадку за неподання квартальної звітності за 2-й та 3-й квартали 2010р.

Більш того, спростовуючи висновки місцевого господарського суду в частині скасування суми штрафних санкцій на підставі п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 39 204, 00 грн. за порушення п. 7.2.1. ст. 7 загальних умов фінансового лізингу до договору № 01-90/08-обл фінансового лізингу від 15.05.2008р., згідно з яким лізингоодержувач зобов'язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмета лізингу шляхом направлення останньому звіту (додаток № 3 Договору лізингу), зокрема, про те, що оскільки допущене порушення відповідачем не спричинило збитків лізингодавцю, то штраф у розмірі 39 600,00 грн. є непомірно великим, слід зазначити наступне.

У відповідності до пункту 3.9.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу  України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Більш того, іншими словами можна зазначити, що статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а стаття 625 Цивільного Кодексу України встановлює імперативне правило яке не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (тобто незалежно від будь яких причин та відсутності вини.) Вказане правило визначає спеціальний правовий режим відповідальності за порушення грошового зобов'язання та є виключенням із загального правила, що визначено статтями 614, 617 Цивільного Кодексу України, як наслідок це правло стосується і заходів забезпечення виконання зобов'язань.   

В свою чергу, жодної об'єктивної оцінки щодо зменшення суми штрафу господарським судом першої інстанції не наведено.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення статей 525, 629 Цивільного кодексу України, вказані рахунки відповідачем на момент подачі позову не сплачені.

Стосовно позиції місцевого господарського суду щодо відсутності повідомлення про коригування, слід звернути увагу на той факт, що направлені рахунки на адресу відповідача містять інформацію, яка свідчить, що у відповідному періоді проведено коригування платежу та відповідно зазначено суму з посиланням на п. 3.9 договору № 01-90/08-обл фінансового лізингу від 15.05.2008р.,  на підставі якого проведено коригування.

Несплата відповідних рахунків протягом трьох днів з моменту отримання такого повідомлення призводить до нарахування 3% річних за прострочення виконання зобов'язання тобто 1 330,13 грн. та інфляційних витрат у розмірі 3 937,75 грн.

Також, щодо неприйняття до уваги судом першої інстанції наданих позивачем поштових реєстрів, згідно з якими підтверджується направлення на адресу відповідача відповідних рахунків, слід зазначити, що вказані реєстри містять відмітку поштового відділення, які свідчать про направлення на адресу лізингоодержувача рахунків.

Більш того, жодним нормативно-правовим актом не заборонено направлення кореспонденції звичайним відправленням, тобто без повідомлення про вручення.

Статтею 626 Цивільного Кодексу України передбачено, що  договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони.  Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно до статті 627 Цивільного Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно  зі  статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.       

З огляду на те, що відповідач не надав доказів виконання зобов'язань за договором а також на викладені підстави, керуючись статтями 101, п.2 ст.103, п.3, п.4 ст.104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" задовольнити.  

2. Рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Шевчук Н.Г.) від 11 квітня 2011 року у справі № 5020/17/2011 скасувати частково, а саме у частині відмови у позові.

Прийняти у цій частині позову нове рішення.

2.2. Позов задовольнити.

Стягнути із товариства з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ" (площа Ластова,  3, м. Севастополь, 99001, ІНН 33093872, р/р 26005055070301 в АТ "Сведбанк", МФО 300164) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"  (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ІНН 30575865, п/р 26004024740200 в АКІБ "УкрСиббанк", МФО 351005) 146555, 81 грн., у тому числі: 99289, 55 грн. - основний борг; 3937, 75 грн. - збитки від інфляції; 1330, 13 грн. - 3% річних; 39600, 00 грн. - штраф; 2162, 38 грн. - державного мита у тому числі 720, 80 грн. за апеляційне оскарження та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3. Видачу наказу доручити господарському суду міста Севастополя.

Головуючий суддя                                                  В.С. Голик

Судді                                                                                В.В.Сотула

                                                                                В.І. Гонтар

Розсилка:  

1.  Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (вул. Іллінська, 8, під'їзд 1, 3 поверх, Київ, 04070)

2.  Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮМСБ" (вул. Гавена, 2,Севастополь,99028)