СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
5 липня 2011 року Справа № 5020/21/2011
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ткаченка М.І.,
суддів Антонової І.В.,
Фенько Т.П.,
за участю представників сторін:
позивача - Боєва Юрія Леонідовича, наказ № 1 від 1 грудня 1996 року (керівник закритого акціонерного товариства „Золотой ключик”);
позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 15 жовтня 2010 року (закрите акціонерне товариство „Золотой ключик”);
відповідача - не з'явився (Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
відповідача - не з'явився (Фонд комунального майна Севастопольської міської ради)
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Золотой ключик” на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Харченко І.А.) від 11 березня 2011 року у справі № 5020/21/2011
за позовом закритого акціонерного товариства „Золотой ключик”
(пр. Нахімова, 12, місто Севастополь, 99011)
до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі
(майд. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)
Фонду комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)
про визнання договору оренди недійсним та зобов'язання виконати певні дії ВСТАНОВИВ:
У січні 2011 року Закрите акціонерне товариство „Золотой ключик” (далі- ЗАТ „Золотой ключик”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, в якій просило:
- визнати недійсним договір оренди № 55-00 від 30 грудня 1999 року вбудованих нежитлових приміщень, загальною площею 512,5 м2 по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі, укладений між Управлінням майном міста Севастополя Севастопольської міської державної адміністрації (правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради) та ЗАТ „Золотой ключик” строком до 28 жовтня 2006 року;
- зобов'язати Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі протягом одного місяця з дня набрання чинності рішення поновити становище, яке існувало на дату укладення приватизаційного договору № 48/40 від 26 липня 1995 року купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства „Тогрівельний комплекс „Золотой ключик”, забезпечивши виконання рішення покладенням на відповідачів обов'язків:
на Фонд комунального майна Севастопольської міської ради - повернути нежитлове приміщення, загальною площею 512,5м2 по проспекту Нахімова, 12 в місті Севастополі на баланс ЗАТ „Золотой ключик”, про що скласти та затвердити акт прийому -передачі зазначеного нерухомого майна;
на Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі поновити управління спірним державним майном, що не увійшло до статутного фонду ЗАТ „Золотой ключик” шляхом видання наказу проприйняття державного майна до свого управління з залишенням зазначеного нерухомого майна на балансі ЗАТ „Золотой ключик” та його зарахуванні на позабалансовий рахунок цього господарського товаритсва із зазначенням, що це майно є орендованим.
Позовні вимоги мотивані тим, що 30 грудня 1999 року між Управлінням майном міста Севастополя Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець), правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та ЗАТ „Золотой ключик” укладено договір оренди нерухомого майна № 55-00.
ЗАТ „Золотой ключик” вважає, що належним орендодавцем є Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі, тому договір не відповідає вимогам чинного законодавства.
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради з доводами, викладеними у позовній заяві не згоден, вважаючи твердження позвача щодо належного орендодавця є неспроможними, так як своїми вимогами позивач змінює форму власності з комунальної на державну.
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі у відзиві на позовну заяву просить виключити його з числа відповідачів, мотивуючи тим, що воно у спірний період було єдиним органом приватизації державної та комунальної власності, розташованої на території міста Севастополя, що здійснював приватизацію комунального майна згідно рішень Севастопольської міської ради.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2011 року (суддя Харченко І.А.) у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, ЗАТ „Золотой ключик” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, вважаючи, що рішення суду не відповідає встановленим обставинам справи.
Письмових заперечень проти апеляційної скарги до суду не надходило.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2011 року апеляційна скарга прийнята до провадження суду у складі колегії: головуючого судді Ткаченка М.І., судді Проценко О.І., судді Фенько Т.П. та призначена до розгляду на 10 травня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 10 травня 2011 року суддя Фенько Т.П. замінена на суддю Заплава Л.М.
10 травня 2011 року розгляд справи відкладався на 31 травня 2011 року.
Розпорядженням керівництва суду від 31 травня 2011 року суддя Заплава Л.М. замінена на суддю Фенько Т.П.
31 травня 2011 року розгляд справи відкладено на 14 червня 2011 року; на 21 червня 2011 року; на 30 червня 2011 року; на 5 липня 2011 року.
У судове засідання 5 липня 2011 року представники відповідачів не з'явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи, що слухання справи відкладалось та матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, то судова колегія вважає можливим розглянути справу у відсутності представників сторін.
Розглянувши справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України судова колегія встановила наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 30 грудня 1999 року між Управлінням майном міста Севастопольської міської державної адміністрації (орендодавець), правонаступником якого є Фонд комунального майна Севастопольської міської ради та ЗАТ „Золотой ключик” (орендар) укладено договір оренди № 55-00.
Предметом оренди є вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 512,5 м2, розташованих по проспекту Нахімова, 12 у місті Севастополі.
Спірний об'єкт - комунальне майно є власністю територіальної громади міста Севастополя та перебуває на балансовому обліку Державного комунального підприємства „Ремоптпо-екеплуатаційпе підприємство № 3”.
Цильове призначення об'єкту магазин продовольчих товарів, бар.
Строк дії укладеного договору визначено до 28 жовтня 2006 року.
По закінченню строку дії договору, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до ЗАТ „Золотой ключик” з пропозицією повернути приміщення за актом прийому-передачі.
У зв'язку з невиконанням орендарем зазначеної вимоги, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до господарського суду міста Севастополя з відповідним позовом, який рішенням від 26 квітня 2010 року по справі № 5020-2/143-5/160-12/178, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 3 серпня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 20 жовтня 2010 року, зобов'язано ЗАТ „Золотой ключик” протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили повернути (звільнити) Фонду комунального майна Севастопольської міської ради орендоване за договором оренди № 55-00 від 30 грудня 1999 року вбудоване нежитлове приміщення по проспекту Нахімова, 12 у місті Севастополі, загальною площею 512,50 м2 шляхом складання та підписання акту прийому-передачі.
19 вересня 2010 року старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського району у місті Севастополі винесена постанова „Про відкриття виконавчого провадження”, в якій надао строк на добровільне виконання рішення суду.
Однак, до наступного часу рішення суду по справі № 5020-2/143-5/160-12/178 не виконано.
ЗАТ „Золотой ключик” звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання договору оренди № 55-00 недійсним, мотивуюи тим, що належним орендодавцем орендованого ним приміщення повинно бути Регіональне відділення ФДМ України в АР Крим та мітсі Севастополі.
Судова колегія погоджується з доводами Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про те, що позивач, у порушення чинного законодавства, своїми вимогами змінює форму власності приміщень з комунальної на державну шляхом оскарження договору.
З листа Севастопольської міської ради № 03-15/114 від 14 січня 2011 року вбачається, що вбудовані нежитлові приміщення, розташовані по проспекту Нахімова, 12 є комунальною власністю.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Правовідносини сторін регулюються Цивільним кодексом Української РСР від 18 липня 1963 року, що діяв на момент виникнення спірних відносин та Господарським процесуальним кодексом України.
Відповідно до пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право па пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.
Оскільки спірний договір укладено між сторонами 30 грудня 1999 року, то слід застосовувати положення Цивільного кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року.
Відповідно до статті 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Статтею 76 Кодексу встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права па позов. Право па позов виникає з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Позивач зазначає, що про порушення свого права та користування приміщенням, в якому розміщений викуплений у держави цілісний майновий комплекс, внаслідок недійсності укладеного договору оренди № 55-00 від 30 грудня 1999 року, йому стало відомо після знищення належних йому па праві приватної власності магазину ЗАТ „Золотой ключик”, ресторану „Три піскаря” та бару „Лвгуст” під приводом виконання судового рішення, тобто у період з 8 по 15 грудня 2010 року, оскільки до цього часу він вважав, що наявність приватизаційної угоди є достатньою підставою для вирішення господарським судом питання про дійсність її умов.
Проте, ЗАТ „Золотой ключик” вважає, що належним орендодавцем спірного об'єкту повинно бути Регіональне відділення ФДМ України в АРК та мітсі Севастополі.
Однак, зі змісту укладеного договору вбачається, що орендодавцем приміщень виступає Управління майном міста Севастопольської міської державної адміністрації, а балансоутримувачем є ДКІІ „Ремонтний - експлуатаційне підприємство № 3”.
Тобто, при підписанні договору позивачу було відомо хто виступає орендодавцем.
Отже, позивач до 30 грудня 2002 року до суду з відповідним позовом не звертався.
Статтею 80 Кодексу встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Таким чином, судова колегія погоджується з доводами суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.
В процесі розгляду справи у суді апеляційної інстанції ЗАТ „Золотой ключик” заявило клопотання про зміну позовних вимог.
Судова колегія вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Наведене свідчить про можливісь зміни позовних вимог лише до початку розгляду господарським судом справи по суті, що виключає можливість зміну позовних вимог в апеляційному порядку.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду міста Севастополя прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні у зв'язку з необгрунтованістю позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.
Керуючись статтями 46, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства „Золотой ключик” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 березня 2011 року у справі № 5020/21/2011 залишит без змін.
Головуючий суддя М.І. Ткаченко
Судді І.В. Антонова
Т.П. Фенько
Розсилка:
ЗАТ „Золотой ключик”(пр. Нахімова, 12, місто Севастополь, 99011)
Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6, місто Севастополь, 99008)
Фонд комунального майна Севастопольської міської ради
(вулиця Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)