ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.07.2011 року Справа № 5005/5082/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий –суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді –Мороз В.Ф., Науменко І.М.,
секретар судового засідання –Колесник Д.А.,
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача –ОСОБА_1, довіреність від 21 грудня 2009 року б/н;
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН”, м.Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року у справі №5005/5082/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН”, м.Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства “ПроКредитБанк”, м.Київ, в особі Відділення ПАТ “ПроКредитБанк” в м.Дніпропетровськ
про визнання кредитного договору удаваним правочином, -
ВСТАНОВИВ:
В квітні 2011 року позивач ТОВ “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПАТ “ПроКредитБанк” про визнання кредитного договору удаваним правочином, визнання його таким, що укладений у національній валюті України, звільнення від цивільно-правової відповідальності у вигляді пені.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року у справі № 5005/5082/2011 (суддя Кеся Н.Б.) в задоволенні позову ТОВ “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН” відмовлено.
При винесенні рішення господарський суд виходив із виконання сторонами оспорюваного договору на визначених у ньому умовах та відсутності підстав для звільнення позивача від цивільно-правової відповідальності у вигляді пені.
Не погодившись з рішенням, позивач –ТОВ “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН” звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти рішення про задоволення його позовних вимог.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що договір про надання траншу від 27 лютого 2008 року № 12.13863/362 передбачав надання кредиту в доларах США, але фактично валютою кредитування була гривня, тому договір підлягає визнанню удаваним правочином в частині валюти договору доларів США, оскільки був вчинений з метою приховування іншого правочину про надання позичальнику кредитів в національній валюті України, але замаскований під договір кредитування в іноземній валюті, у зв’язку з чим до вказаного договору мають застосуватися правли як до кредитних договорів, валютою яких є гривня. Посилаючись на що складну фінансово-економічну ситуацію в Україні, яка безпосередньо несприятливо відобразилась на платоспроможності позичальника, перешкоджає належним чином виконувати свої зобов’язання за договором про надання траншу, позивач просить звільнити його від відповідальності у вигляді пені.
Відповідач –ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанку в м.Дніпропетровську” проти апеляційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а рішення господарського суду без змін.
Позивач –ТОВ “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН”, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання не з’явився, своїм правом участі в судовому засіданні не скористався, явку представників в судове засідання не забезпечив. Враховуючи те, що наявні в справі докази дозволяють визначитися відносно законності оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності позивача. Подане позивачем клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату /а.с.114/ судовою колегією відхилене як необґрунтоване.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається із матеріалів справи, 27 лютого 2008 року між ЗАТ “ПроКредитБанк”(кредитор) та ТОВ “Завод Укрпромбетон” (позичальник) укладено Рамкову угоду №362, згідно з умовами якої кредитор зобов’язується здійснювати кредитування позичальника у межах ліміту кредитування в сумі еквівалентній 150000 доларів США, ліміту строку кредитування –120 календарних місяців, максимального розміру процентів –40 % річних.
На підставі Рамкової угоди, за заявкою позивача на отримання кредиту SMALL, 27 лютого 2008 року між сторонами укладено договір про надання траншу № 12.13863/362, яким передбачили надання кредиту у розмірі 90000 доларів США на строк 36 календарних місяців з виплатою 17% річних, цільове призначення кредиту –придбання основних засобів, спосіб видачі кредиту –зарахування коштів на рахунок позичальника № 260070105700 у Кредитора.
Виконуючи свої зобов’язання, відповідачем меморіальним ордером від 28 лютого 2008 року № 3383_1 перераховано на рахунок позивача № 2600070105700 кошти в сумі 90000 доларів США.
На підставі заявки позивача ТОВ “Завод Укрпромбетон” від 28 лютого 2008 року про продаж іноземної валюти № 1 банком здійснено конвертацію та суму отриманої виручки у розмірі 454500 грн. перераховано на поточний рахунок позивача в гривні.
Отже, як віно зазначено господарським судом, спірний договір про надання траншу від 27 лютого 2008 року № 12.13863/362 в частині надання кредиту виконаний сторонами на встановлених в ньому умовах, фактично кредит наданий позивачу у доларах США.
Господарським судом правомірно відхилені як недоведені твердження позивача про відсутність у нього потреби в розрахунках в іноземній валюті та відсутність у банку права на видачу кредиту в іноземній валюті.
Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору. Як передбачено її положеннями, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають, формувати його конкретні умови, самостійно приймати рішення про те, вступати чи утримуватися від вступу у певні договірні відносини. При укладенні договору будь-яка особа здійснює оцінку свого інтересу від укладення того чи іншого договору виходячи з усієї сукупності існуючих зовнішніх обставин, за яких він буде виконуватися, і певних прогнозів відносно їх розвитку в майбутньому та забезпечення своїх інтересів на випадок можливих змін.
При цьому, як встановлено ст.629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторін.
Сторони на добровільних началах визначили всі умови спірного договору, в тому числі і щодо валюти кредитування.
Як вбачається із наявних у справі матеріалів, ініціатива отримання кредиту в доларах США виходила саме від позивача, що підтверджується заявкою на отримання кредиту від 17 лютого 2008 року, за підписом керівника ТОВ “Завод Укрпромбетон”, затвердженою печаткою підприємства, який просив розглянути керівництво банку питання про можливість надання кредиту на суму 90000 доларів США на строк користування кредитними коштами 36 місяців. У розділі “призначення кредиту” заявник вказав “купівля обладнання”.
Крім того, згідно з протоколом №1 загальних зборів засновників ТОВ “Завод Укрпромбетотон” від 17 лютого 2008 року всі учасники одностайно прийняли рішення про укладення з ЗАТ “ПроКредит Банк” Рамкової угоди в сумі 150000 доларів США та звернення до банку з заявою про видачу в рамках рамкової угоди траншу у розмірі 90000 доларів США.
Рішення про отримання кредиту саме у доларах США позивачем приймалося з урахуванням того, що відсоткова ставка за кредитним договором у валюті є нижчою від відсоткової ставки у гривні. Позивач надав банку всі необхідні для отримання кредиту документів, з яких випливає, що позивач просив надати йому кредит саме в іноземній валюті.
Як передбачено ч.2 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, комерційним банкам видаються генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до матеріалів справи, Національним банком України видано відповідачу банківську ліцензію № 195 від 13 жовтня 2003 року та дозвіл № 195-1 на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
За вказаними обставинами, комерційний банк на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право надавати кредит в іноземній валюті у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Відповідно до ст.235 ЦК України, на яку посилається в обґрунтування своїх вимог позивач, удаваним є правочин, що вчинюється з метою приховання іншого правочину, який сторони насправді вчинили. При цьому позивач має довести, що оспорюваний ним правочин укладений з метою приховання іншого правочину, а воля сторін була спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин ніж ті, які передбачені правочином.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відносини, що склалися між сторонами, є відносинами кредитування, що відповідає умовам договору про надання траншу від 27 лютого 2008 року № 12.13862/362, незалежно від валюти кредиту.
Посилання ж позивача на положення ст.235 ЦК України в обґрунтування вимог щодо визнання договору удаваним правочином в частині умов щодо валюти кредитування та визнання договору таким, що укладений в національній валюті України, є безпідставним.
Вимоги позивача у вищевказаній частині правомірно відхилені господарським судом як недоведені та такі, що не ґрунтуються на законі.
Стосовно вимог про звільнення від відповідальності у вигляді пені судова колегія виходить із наступного.
Підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання передбачені ст..617 ЦК України, згідно положень якої особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Світова фінансова криза та складна фінансово-економічна ситуація в Україні, не є явищами, які можна віднести до обставин непереборної сили, а збільшення курсу долара США до національної валюти та неплатоспроможність позивача не можуть слугувати підставами для звільнення останнього від відповідальності за порушення договірних зобов’язань.
Також судова колегія вважає за необхідне зазначити про невідповідність вимог у вказаній частині встановленим ст.16 ЦК України способам захисту цивільних прав та інтересів.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи та висновків господарського суду, покладених в обґрунтування рішення, фактично збігаються з доводами позовної заяви, і судовою колегією відхиляються як неспроможні.
Судова колегія вважає, що господарським судом повно, всебічно та об’єктивно розглянуті всі обставини справи та їм надана належна правова оцінка, рішення господарського суду відповідає вимогам закону і підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст.103, 105 ГПК України, апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26 травня 2011 року у справі №5005/5082/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАВОД УКРПРОМБЕТОН” –без задоволення.
Головуючий О.В.Голяшкін
Судді В.Ф.Мороз
І.М.Науменко