Справа № 2-1439/11

У Х В А Л А

Іменем України

 30 травня 2011 року  суддя Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області Качмар В.Я. перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа ОСОБА_2, про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

     Позивач звернувся до відповідача із зазначеним позов в якому просить зобов’язати його у примусовому порядку зареєструвати її дочку ОСОБА_3 за адресою вул.Йорданська 40 в с.Ріпчиці Дрогобицького району Львівської області. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що батько останньої ОСОБА_2 не дає згоду на реєстрацію їх дочки за вказаною адресою, не пояснюючи причин.

    Перевіривши матеріали заяви вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити, оскільки така не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

    Відповідно ч.1 ст.15 ЦПК України, яка визначає компетенцію судів щодо розгляду цивільних справ, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

    Згідно п.6 ст.3 КАС України адміністративний позов –звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.

    Згідно п.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції –переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

    У системному зв’язку ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України випливає, що захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб шляхом оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень можливий у сфері публічно-правових відносин.  

     Згідно абзацу 7 ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного
органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

     Відповідно до ст.11 цього ж Закону реєстрація місця проживання та місця перебування особи здійснюється відповідним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах, районах у містах, а також у містах Києві та Севастополі.

    Таким чином, позовні вимоги про зобов’язання відповідача зареєструвати місце проживання дитини, слід розглядати в порядку адміністративного судочинства.

    Враховуючи все вищенаведене вважаю, що у відкритті провадження у справі відповідно до вимог п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України слід відмовити, оскільки заявлений позов виходячи із предмета спору, підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, так як виник у сфері публічно-правових відносин.

    Разом з тим, слід зазначити, що за змістом ч.ч.1, 4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому(гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово, а місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.

   Стаття 161 СК України має назву «Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини». Частина 1 вказує, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

   Таким чином, рішення суду в цивільній справі за спором між батьками про визначення місця проживання малолітньої особи, буде підставою для реєстрації її за визначеною адресою.    

    Керуючись п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України, суддя –

УХВАЛИВ:

    У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, третя особа ОСОБА_2, про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини –відмовити, оскільки заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

    Роз’яснити, що дану позовну заяву слід подати в порядку Кодексу адміністративного судочинства України.

    Відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

    Копію ухвали невідкладно надіслати ОСОБА_1 разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

    Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує –в цей же строк з дня отримання копії ухвали.

Суддя:                                                  В.Я.Качмар