Справа №  2-а-386/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

07 червня 2011 року   Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:           

головуючого – судді Качмар В.Я.

при секретарі –          Матчишин І.М.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Дрогобицької міської ради»та ОСОБА_3, третя особа Управління Держкомзему у м.Дрогобич, про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і державного акту на право власності на земельну ділянку, -

встановив:

Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнення позовних вимог просять визнати протиправним та скасувати рішення Дрогобицької міської ради №152 від 27.03.2003 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок»на підставі якого ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків, площею 692 кв.м., що по вул.Солоний Ставок, 11 в м.Дрогобич, Львівської області, та скасувати Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ЛВ №001378 від 29.06.2004 року. В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що вони мешкають за адресою АДРЕСА_1. Їхня земельна ділянка межує із спірною земельною ділянкою відповідача, який придбав у ОСОБА_4 будинок за вищевказаною адресою, розташований на земельній ділянці, площею 545 кв.м.

Таким чином, приватизувавши земельну ділянку площею більшою на 148,4 кв.м., аніж було закріплено за будинковолодінням при укладенні договору-купівлі продажу такого, було порушено права позивачів, адже така була відведена для обслуговування їхнього будинковолодіння, згоди на відчуження такої вони не давали та не погоджували з ним меж. Внаслідок такого захоплення відповідачем їхньої земельної ділянки вони не мають змоги користуватись своєю вбиральнею, що знаходиться на ній.     

З таких підстав вважають спірне рішення та Державний акт на право власності на землю протиправними, а тому просять їх скасувати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 позовні вимоги підтримали повністю, послались на обставини викладені у позовній заяві, просять позов задоволити. Позивач додатково суду показав, що межі спірної земельної ділянки з відповідачем вони не узгоджували, та зазначив, що в ОСОБА_5 обстеження і узгодження меж земельної ділянки, яка передається в приватну власність стоїть підпис не його матері.

ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, однак подала до суду заяву в якій просить слухати справу у її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задоволити.

Представник Дрогобицької міської ради в судовому засіданні позов заперечила через його безпідставність, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Дрогобицької міської ради»в судове засідання не з’явився хоча був у встановленому порядку оповіщений про час і місце судового розгляду справи, не повідомив про причини неявки, не надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.

ОСОБА_3 в судовому засіданні позову не визнав, з підстав викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи, в якому вказує на законність приватизації спірної земельної ділянки, межі такої земельної ділянки узгодив з усіма сусідами, зокрема й з ОСОБА_2 Вважає вимоги позивачів безпідставними, адже у них самих немає жодних документів, які б визначали межі їхньої земельної ділянки. З цих підстав просить в задоволенні позову відмовити.

Представник Управління Держкомзему у м.Дрогобич у судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомив.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 21.02.2003 року придбав у ОСОБА_4 будинок №11 по вул.Солоний Ставок в м.Дрогобичі, а позивачі є власниками квартири АДРЕСА_2, що стверджується Свідоцтвом про право власності на квартиру від 31.08.2001 року. (а.с.58, 68)

Ухвалою Дрогобицької міської ради №145 від 08.11.1995 року «Про встановлення норм площ земельних ділянок, що знаходяться в постійному користуванні громадян м.Дрогобича» ОСОБА_4 встановлено норму земельної ділянки по вул.Солоний Ставок, 11 в м.Дрогобич –545 кв.м. (а.с.49)

З Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЛВ №001378 від 29.06.2004 року виданого ОСОБА_3 вбачається, що останньому на підставі Ухвали Дрогобицької міської ради №152 від 27.03.2003 року «Про передачу у приватну власність громадянам земельних ділянок»передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 692 кв.м. на вул.Солоний Ставок, 11 в м.Дрогобич. (а.с.51, 50)

Згідно ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З ОСОБА_5 обстеження і узгодження меж земельної ділянки, яка передається у приватну власність вбачається, що межі спірної земельної ділянки, яка належить ОСОБА_3 погоджено, зокрема, ОСОБА_2 (а.с.71)

Покликання позивача про невідповідність підпису ОСОБА_2 у даному акті не можуть бути взяті судом до уваги, адже такий повністю відповідає її підпису у паспорті громадянина України. (а.с.56)

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в
адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.06.2010 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 22.03.2011 року, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є власниками чи користувачами земельної ділянки по вул.Солоний Ставок, 13 в м.Дрогобич, та така земельна ділянка в Дрогобицькому ДК МБТІ та ЕО не зареєстрована, тобто немає визначено їх меж. (а.с.45-47, 48)

За змістом п.п. «а», «б»ст.12 ЗК України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальних громад та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадянам відповідно до цього Кодексу

Зі змісту ст.123 ЗК України вбачається, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового
призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Враховуючи вищенаведене, суду не представлено жодного доказу збільшення розміру земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 за рахунок земельної ділянки, якою користувалися позивачів чи жителі будинку №13 по вул.Солоний Ставок, чи того що така була закріплена за ними.

Суд також не приймає до уваги покликання позивача про відсутність проходу до їхньої вбиральні, адже немає жодного доказу, що така розташована на частині спірної земельної ділянки, адже на Плані земельної ділянки від 28.08.1970 року вона не позначена, а відповідно - немає підтвердження порушення права користування такою.

З наведених вище підстав, суд приходить до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 11, 72, 86, 158-163, 256 КАС України, суд, -

вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Дрогобицької міської ради, Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційне об’єднання Дрогобицької міської ради»та ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування рішення органу місцевого самоврядування і державного акту на право власності на земельну ділянку –відмовити.

Постанова може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а у випадку відкладення складення постанови у повному обсязі чи її прийняття у письмовому провадженні –в цей же строк з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                     В. Я. Качмар