ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 січня 2008 р.                                                                                    № 10/15пн  

        Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

СуддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали

касаційної скарги Приватного підприємства "Вестмет"

на постановуДонецького апеляційного  господарського суду від 02.10.07

у справі№10/15пн

за позовомПриватного підприємства "Вестмет" (надалі –підприємство)

доАкціонерного банку "Національні інвестиції" (надалі –Банк)

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1)          Приватний нотаріус Київського  міського нотаріального округу ОСОБА_1

2)          Товариство з обмеженою відповідальністю "НВО "Ремспецмаш" (надалі –товариство)

провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Літвиненко О.В. –за дов. від 28.09.07;

від відповідача: Бойко О.В.- за дов. від 26.09.07.

Представники третіх осіб у судове засідання не з’явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.   

Приватним підприємством "Вестмет" у січні 2007 року заявлений позов до Акціонерного банку "Національні інвестиції" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на те, що приватним нотаріусом Київського міського

Доповідач: Добролюбова Т.В

нотаріального округу ОСОБА_1 08.12.06 вчинено виконавчий напис про стягнення з індосанта –ПП "Вестмет" на користь Банку- векселедержателя простого векселя №643341411827 плату у розмірі                350 677, 56 грн та витрат за вчинення виконавчого напису - 3 506,77 грн. На думку позивача, такі дії нотаріуса є незаконними, оскільки  звернення   стягнення на заставлене майно виконане з порушенням вимог статті 20 Закону України "Про заставу". Підприємство зауважувало на тому, що вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису на вказаному векселі суперечить приписам статті 88 Закону України "Про нотаріат", оскільки, відповідачем не було надано усіх документів, підтверджуючих безспірність заборгованості ПП "Вестмет".  Позивач наголошував і на тому, що  виконавчий напис вчинено не до особи зобов’язаної за векселем, а до держателя (заставодавця) векселя. Водночас, підприємство вказувало на неповідомлення його про вчинення виконавчого напису та відкриття виконавчого провадження. При цьому, позивач посилався на приписи статті 20 Закону України "Про заставу", статей 50, 88 Закону України "Про нотаріат", статей 19, 38 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі.

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.07, прийнятим колегією суддів у складі: Приходько І.В. –головуючого, Азарової З.П., Новикової Р.Г., у задоволенні позовних вимог відмовлено. Місцевий суд вмотивовуючи рішення виходив з того, що зобов’язання за кредитним договором не виконано, тому Банк відповідно до умов договору мав право обрати спосіб звернення стягнення на заставлене майно шляхом набуття права власності на закладене майно, зокрема, на вексель №643341411827. Суд дійшов висновку  про наявність у відповідача права регресу за векселем проти індосанта –ПП "Вестмет". Місцевий суд встановив, що нотаріус при вчиненні  виконавчого напису мав необхідний перелік документів за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, крім того, дії  нотаріуса  позивачем не оскаржені. Суд посилався на положення Закону України "Про заставу", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про обіг векселів в Україні".   

Донецький апеляційний господарський суду у складі колегії суддів: Діброви Г.І. –головуючого, Стойка О.В., Шевкової Т.А., постановою від 02.10.07, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу   Приватного підприємства "Вестмет" –без задоволення.

Приватне підприємство "Вестмет" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.  Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, скаржник вказує на ненадання судами повної та всебічної оцінки усім обставинам справи. При цьому, заявник вважає, що судами неправильно застосовані норми Закону України "Про заставу", Закону України "Про нотаріат", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, Постанови Пленуму Верховного суду України №5 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів". Скаржник вважає помилковим і висновок судів стосовно того, що банк правомірно обрав спосіб звернення на заставлене майно шляхом пред’явлення векселя до виконання позивачеві, адже, умовами договору застави не передбачено такого способу звернення, а банк, в даному випадку, виступає законним векселедержателем лише у відносинах з третіми особами. Не заперечуючи суму боргу, скаржник вважає порушеним порядок стягнення цього боргу.  На думку скаржника, банк відповідно до статті 47 Уніфікованого Закону може пред’явити до нього позов,  а не звертатися за вчиненням виконавчого напису. Наведене, на думку заявника, спростовує і висновок про безспірність боргу. Скаржник зазначає і про помилковість висновку суду щодо необхідності оскарження дій нотаріуса в порядку, передбаченому статтею 50 Закону України "Про нотаріат".

Від    Акціонерного банку "Національні інвестиції", Приватного нотаріуса Київського  міського нотаріального округу ОСОБА_1,  Товариства з обмеженою відповідальністю "НВО "Ремспецмаш" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.  

Вищий  Господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. і пояснення представників позивача та відповідача, переглянувши  матеріали  справи та доводи  касаційної  скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  приписів  чинного   законодавства,  не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги,  з огляду на наступне.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення,  касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.07.05 Відкритим акціонерним товариством "Краматорський завод важкого верстатобудування"  емітовано Приватному підприємству "Вестмет" простий вексель №643341411827 на суму 350677,56 грн, зі строком платежу 01.08.06. Судами установлено, що 14.12.05 АБ "Національні інвестиції" укладено з Товариством з обмеженою відповідальністю "НВО "Ремспецмаш" кредитний договір №815-05, за умовами якого банк зобов’язався надати товариству кредит у розмірі 500 000,00 грн на строк з 14.12.05 до 20.06.06, а товариство –повернути кредит та сплатити відсотки. Пунктом 3.7 кредитного договору визначено, що забезпеченням кредиту є застава цінних паперів, що оформлюється підписанням відповідного договору застави в строк не пізніше 03.02.06.  Згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 кредитного договору товариство зобов’язалось погасити заборгованість перед Банком до 20.06.06. Пунктом 7.1 цього договору сторони погодили, що договір діє з моменту його підписання, до повного виконання сторонами своїх зобов’язань. Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 02.02.06 АБ "Національні інвестиції" укладено з ПП "Вестмет" договір застави цінних паперів № 815-05, за умовами якого заставодавець- позивач в забезпечення зобов’язань ТОВ "НВО "Ремспецмаш" перед Банком щодо повернення  кредиту у сумі 500 000,00 грн, здійснює заставу цінних паперів. Пунктами 4.1, 4.2 сторони визначили, що договір застави діє з дня його підписання та припиняє свою дію у разі виконання позичальником умов кредитного договору і у випадках, передбачених статтями 28, 29 Закону України "Про заставу". Відповідно до Додатку №1 до договору застави та акта прийому –передачі  векселів від 02.02.06 позивач передав відповідачеві у заставу простий вексель №643341411827, який емітований 15.07.05 ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування". Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу" емітент від свого імені випускає цінні папери та зобов’язується виконувати зобов’язання, які випливають з умов їх випуску. Емітент повинен усі зобов’язання,що виникають у зв’язку з випуском цінних паперів, виконувати в строки та порядку, передбачених цим Законом та іншими нормативними актами України. Господарськими судами установлено, що 02.08.06 Банк звернувся до ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" з вимогою про оплату векселя №643341411827,проте, останній  оплату за векселем, в установлений строк, не здійснив. Державним нотаріусом Краматорської державної нотаріальної контори Соловйовою С.С. 03.08.06 здійснено протест про не оплату вказаного  векселя за реєстровим №3581. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 08.12.06 вчинено виконавчий напис про стягнення з позивача на користь відповідача 350 677, 56 грн –оплати  за  векселем та  3506, 77 грн  витрат за вчинення виконавчого напису. Предметом позову у даній справі є вимога Приватного підприємства "Вестмет" до Акціонерного банку "Національні інвестиції" про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. Відносини, пов’язані з обігом векселів в України, регулюються, зокрема, Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі, Законом України "Про обіг векселів в Україні", Законом України "Про цінні папери та фондову біржу". Відповідно до статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила, і власником, та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Приписами частини 2 статті 195 названого Кодексу унормовано, що цінні папери та порядок їх обігу встановлюються законом. Статтею 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу"  визначено, що  вексель є цінним папером, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Вексельне зобов’язання є безспірним та безумовним, а зобов’язання осіб, які підписали вексель, випливають виключно із самого векселя і не потребують підтвердження будь-якими іншими документами, окрім самого векселя. Статтею 546 Цивільного кодексу України унормовано, що виконання зобов’язання може забезпечуватися, зокрема, заставою. Загальні правила та порядок проведення банками операцій з векселями, визначені Положенням про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України. Відповідно до пункту 7.4 цього Положення на векселях пред’явник може виконати заставний, повний чи бланковий індосамент. Вид індосаменту встановлюється договором застави. За заставним індосаментом банку передаються наступні права: на пред’явлення до платежу та отримання платежу за векселем; на здійснення протесту у випадку не оплати або часткової оплати векселя; на звернення з позовом про стягнення  належної суми платежу до зобов’язаних за векселем осіб. Судами установлено, що позивач виконав на векселі №643341411827 індосаментний напис "в заставу" та індосував його Банку. Отже, заставним індосаментом Банку передано право на пред’явлення до платежу і отримання платежу за векселем. Статтею  20 Закону України “Про заставу”  унормовано, що заставодержатель набуває право звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі. Згідно з частиною 6  статті 20 вказаного Закону  звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави. Судами установлено, що пунктом 3.1.1 договору застави передбачені види звернення стягнення на заставлене майно  заставодержателем, а саме: закладене майно реалізується заставодержателем самостійно або через третіх осіб від імені заставодавця у рахунок погашення заборгованості позичальника; право власності на заставлене майно переходить до заставодержателя за оцінкою, встановленою сторонами у договорі. Судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "НВО "Ремспецмаш" зобов’язань за кредитним договором не виконало. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про правомірність пред’явлення Банком вимоги до  векселедавця та індосанта шляхом набуття права власності на заставлене майно, а саме,  вексель №643341411827 на суму 350 677,56 грн. Відповідно до статті 77 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі до простого векселя застосовуються положення, що відносяться до переказного векселя. Згідно зі статтею 16 Уніфікованого закону, особа, у якої, знаходиться переказний вексель, вважається його законним держателем. Статтею 43 Уніфікованого закону унормовано, що держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанта та інших зобов’язаних осіб при настанні строку платежу, якщо платіж не був здійснений. Статтею 47 цього Закону унормовано, що всі трасанти, акцептанти, індосанти і особи, які забезпечують авалем платіж за переказним векселем, є солідарно зобов’язаними перед держателем. Держатель має право пред’явити позов до кожної з цих осіб окремо і до всіх разом, при цьому необов’язково додержуючись тієї послідовності, в якій вони зобов’язалися.  Згідно з положеннями статті 198 Цивільного кодексу України особа, що випустила цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним володільцем солідарно. Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстави зобов’язання або на його недійсність не допускається. Відтак, закон суттєво обмежує коло тих підстав, посилаючись на які боржник має право відмовитися від виконання зобов’язання. Так, якщо цінний папір видано на підставі договору, який не виконано, ці обставини не дають права відмовитися від виконання зобов’язання за цінним папером.   Отже, з огляду на те, що платіж за векселем №643341411827 ВАТ "Краматорський завод важкого верстатобудування" не здійснений, відповідач мав право як законний векселедержатель   звернутися з вимогою про оплату векселя до індосанта, а саме,  ПП "Вестмет". Відповідно до приписів статті 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Приписами статті 88 Закону України “Про нотаріат” унормовано, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості. Дані приписи кореспондують з  пунктами 282, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Заборгованість або  інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках,  якщо подані  для  вчинення  виконавчого  напису  документи  передбачені Переліком   документів,   за   якими   стягнення  заборгованості провадиться  у  безспірному  порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. №1172. Відповідно до пункту 11 цього Переліку  векселі, опротестовані нотаріусами в установленому законом порядку є документами, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку. При цьому, для одержання виконавчого напису подаються: оригінал опротестованого векселя, акт про протест векселя.  Судами установлено, що Банк звертаючись до приватного нотаріуса із заявою від 07.12.06 про вчинення виконавчого напису надав оригінал векселя №643341411827 та  протест про не оплату цього векселя, що спростовує твердження скаржника про порушення приватним нотаріусом вимог статті 88 Закону України "Про нотаріат".  Крім того, не може бути підставою для скасування судових рішень у справі і твердження скаржника про помилковість висновку суду щодо необхідності оскарження дій нотаріуса в порядку, передбаченому статтею 50 Закону України "Про нотаріат", оскільки, відповідно до вказаної норми особа, яка вважає неправильною вчинену нотаріальну дію або відмову у вчиненні  нотаріальної дії, вправі подати про це скаргу до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду. Порядок розгляду таких скарг унормовано Цивільним процесуальним кодексом України. Таким чином суди вірно визначились, що доводи позивача, упродовж спору, які відтворені і в касаційній скарзі, зведені до оскарження дій нотаріуса, у той час як рішення суду на підтвердження цих доводів господарським судам не надані.

З огляду на зазначене, не вбачається правових підстав для скасування переглянутих судових актів у справі.

На підставі  викладеного та керуючись статтями  1115, 1117,  1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.10.07 у справі № 10/15пн залишити без змін.

          Касаційну скаргу Приватного підприємства "Вестмет" залишити без задоволення.

Головуючий     суддя                                                                Т.  Добролюбова

С у д д і                                                                                         Т. Гоголь

                                                                                             В.Швець