Справа №  2-а-125/11

П О С Т А Н О В А                            

ІмЕНЕм  україни

29.03.2011  року   Суддя Миколаївського районного суду Львівської області  Бачун  О.  І., розглянувши в порядку скороченого провадження   справу за  адміністративним  позовом  ОСОБА_2  до  Управління пенсійного фонду України в Миколаївському районі  про  стягнення недоплаченої щомісячної допомогт , як дитині війни ,

в с т а н о в и в :

Позивачка  ОСОБА_2    звернулась в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та  зобов'язання нарахувати та виплатити доплату до пенсії, як "дитині війни", мотивуючи тим, щовона  є дитиною війни та згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  їй повинно виплачуватися підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак така надбавка  їй   не виплачувалася.  В зв’язку із цим просить визнати дії відповідача протиправними та зобов’язати здійснити нарахування та виплатити їй  недоплачене, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2010 року.Одночасно просить поновити пропущений строк звернення до суду.

   Ухвалою суду від 18 березня  2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання здійснити нарахування та виплату доплати до пенсії за період  з 09.07.2007 року по 16.09.2011 року  включно  залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.

      Із поданого відповідачем заперечення вбачається, що ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проте законодавством не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для такого підвищення. Законодавством  не прийнято жодного нормативного акту на виконання норм Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, не визначено за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір. З 01.01.2008 року позивачу  виплачувалося підвищення до пенсії  у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що згідно ч.4 ст.14 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” становить 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Разом з тим, з метою збереження соціального захисту окремих категорій громадян 28.05.2008 р. за №530 КМУ прийнято постанову „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”, відповідно до якої у 2008 р. здійснюється обчислення пенсій та підвищень, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”. З 2007 р. і по даний час у Державному бюджеті України не було передбачено коштів на виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому таке не виплачувалось.  

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи,  вважаю можливим розгляд справи та ухвалення судового рішення без проведення судового засідання та виклику осіб по справі і приходжу до наступних висновків.

На підставі наявних в матеріалах справи даних, встановлено, що позивач ОСОБА_2 . народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року та згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни, про що має відмітку в пенсійному посвідченні, та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області.

Статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком визначається згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».   

Законами України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” дію ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було обмежено.

  Однак, Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007  та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема положення п.12 ст.71, ст.111 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” та п.41 розділу ІІ Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ”, якими обмежується дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відтак, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішень визнані неконституційними положення згаданих законів втратили чинність і з цього часу (з 9 липня 2007 р. та 22 травня 2008 р.) відновлено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Після Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року, у 2009-2010 р.р. до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” жодних змін не вносилось, а відтак діє норма, згідно якої дітям війни повинно виплачуватися підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

    З матеріалів справи вбачається, що  підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, в розмірі встановленому ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а саме 30%  мінімальної пенсії за віком  у 2010  р. не проводилось.

Доводи відповідача про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, тому цей розмір не може застосовуватись для інших розрахунків (доплат, підвищень, надбавок), є безпідставними, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення розміру пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а відтак дії відповідача  щодо відмови  ОСОБА_2 у виплаті підвищення до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» слід визнати  протиправними.

Таким чином, вважаю, що позивач, як дитина війни, має право на виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% пенсії за віком починаючи з 16.09.2010 року по 31.12.2010 року ,  включно на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, з врахуванням виплачених сум.  Згідно чинного законодавства управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, а тому саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачу доплату до пенсії, як дитині війни, з врахуванням виплачених сум.

          На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, та керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 71, 86, 99, 183-2, 256 КАС України, суд , -

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.   

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області щодо відмови у нарахуванні та  виплаті ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Миколаївському районі Львівської області нарахувати і виплатити починаючи з 16.09.2010  року  по 31.12.2010 року включно ОСОБА_2  доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», з врахуванням виплачених сум.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського Апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, через Миколаївський районний суд  Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                                                             Бачун  О.  І.