АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2011 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Чупікова В. В.
суддів: Галичанського А.Д., Перепелюк І.Б.
секретар Варгоцька Н.С.
за участю сторін та їх представників
перекладача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Волоківської сільської ради, ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про визначення часток в праві спільної сумісної власності на житловий будинок, визнання права власності в порядку спадкування та визнання частково недійсним свідоцтва про право власності за апеляційною скаргою ОСОБА_3, її представника ОСОБА_5 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року змінені позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано, що частки ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Волока Глибоцького району Чернівецької області та ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в АДРЕСА_2 у праві власності на житловий будинок і господарські споруди по АДРЕСА_1 становили по 1/2 у кожного з них.
Визнано частково недійсним свідоцтв про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, видане виконкомом Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 12 березня 2004 року серії САА №261308 на ім’я ОСОБА_7, а саме в 1/2
частині.
Визнано право власності за ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_2 на 1/2 частину нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. «А»загальною площею 39,90 кв. м., в тому числі житловою площею 15,60 кв. м., літніх кухонь літ. «Б», «В», сараїв літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», колодязя №1 і огорожі «1-2».
В апеляційній скарзі відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 ставлять питання про скасування вищезазначеного рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. Апелянти посилаються на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
В запереченнях на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване.
В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримали з підстав, викладених в ній.
Позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційної інстанції просять апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з підстав, викладених в запереченні на апеляційну скаргу.
Представник відповідачки ОСОБА_4- ОСОБА_10 апеляційну скаргу не підтримала, просила її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими спорудами, виданого виконкомом Волоківської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області 12 березня 2004 року серії САА №261308 належав житловий будинку літ. «А»загальною площею 39,90 кв. м., в тому числі житловою площею 15,60 кв. м., літні кухні літ. «Б», «В», сараї літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», колодязь №1, огорожа «1-2»(а.с.170, 171).
Відповідно до довідки Волоківської сільської ради №217 від 01.03.2010 року(а.с.16), ксерокопії інвентаризаційної справи, долученої до матеріалів справи в суді апеляційної інстанції за клопотанням апелянта, вбачається, що вищезазначені житловий будинок з господарськими спорудами збудовані протягом 1959 -1960 років тобто під час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в шлюбі. Станом на 15.04.1991 року господарство за адресою вул. АДРЕСА_1 відносилося до категорії колгоспних дворів і в ньому проживало тільки двоє чоловік: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовом про захист права приватної власності»від 22.12.1998 року №20 визначено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування мають ті члени, котрі на 15.04.1991 року не втратили права на частку в його майні, розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів.
З врахуванням наведеного та вимог до ст.120,123 ЦК України в редакції 1963 року та ст.ст. 22, 28 КпроШС України, які діяли на час створення спірного нерухомого майна та на 01.04.1991 року суд першої інстанції правильно визначив частки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у спільному майні, як по 1/2 у кожного з них.
ОСОБА_6 все своє майно заповіла позивачу, а ОСОБА_7 заповів своє майно відповідачці.
Відповідно до ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, яка діяла на час відкриття спадщини після смерті 28.06.2002 року ОСОБА_6, позивач ОСОБА_11 своєчасно прийняв спадщину, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку розміром 0,56 га(а.с.12), яке ніким не оспорене та не визнане в установленому порядку недійсним. Прийняття спадщини також підтверджується довідкою сільського голови №67 від 12.03.2011 року про своєчасну сплату податку на землю.
Статтею 553 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинною на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 та на час ухвалення рішення виконкому Волоківської сільської ради від 24.01.2003 року про оформлення права власності на спірний житловий будинок з господарським спорудами на ОСОБА_7, визначено, що спадкоємець за заповітом вправі відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, подавши заяву до нотаріальної контори. Відповідно до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №185 від 18.06.1994 року, яка була чинною на час відкриття спадщини, прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна, спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої відмовитися, спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину. З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянтів про відмову позивача ОСОБА_11 від спадщини в частині спірного будинку з господарськими спорудами на користь ОСОБА_7 в січні 2003 року є безпідставними та спростовуються його свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку.
Відповідно до ст.ст.256, 257, 261 ЦК України позивач вправі звернутися за захистом свого порушеного права на спадкове майно протягом трьох років з часу, коли він довідався або міг довідатися про порушення свого права.
Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції пояснював, що про порушення свого права дізнався від діда ОСОБА_7 на початку 2010 року. Його пояснення підтверджуються листом Глибоцької державної нотаріальної контори №183 від 24.03.2010 року(а.с.20). Апелянти належними та допустимими доказами не спростували твердження позивача. А тому заява апелянтів про застосування позовної давності не підлягає до задоволення.
З вищезазначеного листа Глибоцької державної нотаріальної контори на адресу позивача вбачається, що відсутні умови для отримання ним свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину нерухомого майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. «А»загальною площею 39,90 кв. м., в тому числі житловою площею 15,60 кв. м., літніх кухонь літ. «Б», «В», сараїв літ. «Г», «Д», «Е», «Ж», колодязя №1 і огорожі «1-2». Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування»вимоги позивача підлягають розгляду в порядку позовного провадження.
Відповідно до ч.4 ст.169 ЦП України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів. З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_3 була належним чином повідомлена через свого представника про розгляд справи 26.11.2010 року о 9 год. , але в судове засідання не з»явилася і про причини неявки суд не повідомила (а.с.156-159), в судове засідання, призначене на 27.12. 2010 року не з’явилася по причині хвороби, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи(а.с.206-210), про судове засідання 22.02.2011 року відповідачка ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_5 були належно повідомлені (а.с.234-235), але в судове засідання не з’явилися обоє, до заяв про відкладення розгляду справ не подано підтверджуючих документів про поважність відсутності представника. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при розгляді справи не були порушені норми процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Доводи апелянтів про те що суд першої інстанції порушив їх процесуальні права як осіб, що беруть учать у справі, завершив розгляд справи у їх відсутності та не дав змоги долучити до матеріалів справи важливі документи на заперечення позову є безпідставними та спростовуються журналами судових засідань, на які не принесено зауважень. З журналів судового засідання вбачається, що відповідачка та її представник приймали участь у розгляді справи, їм роз»яснювалися права в судовому засіданні, проте, ніяких клопотань по залучення до матеріалів справи доказів або про їх витребування не заявляли (а.с.210,226).
Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції в порушення норм ЦПК України відхилив їх клопотання про витребування для огляду в судове засідання спадкової справи до майна померлої ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки вимоги про оспорення свідоцтва право на спадщину за заповітом не заявлялися.
Інші доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в позові.
Документи, які долучені до матеріалів справи за клопотанням апелянтів також не спростовують висновків суду про задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачає. Доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Керуючись ст. 209, 218, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, її представника ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційну порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді: