Справа № 22а/1290/7398/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Кравченко Н.В.
Максюта І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судових засідань апеляційного суду в м. Луганську справу адміністративної юрисдикції за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області на постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними та про зобов’язання виконати перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 січня 2010 року позов задоволено частково, а саме:за 2004,2005,2007,2008 роки.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову суду та прийняти нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом війни П групи від захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Згідно листа відповідача / а.с.10/ позивачу, як інваліду 2-ї групи, щорічна допомога на оздоровлення в 2003 році - 21,50 грн. виплачена 18.08.2004 року, 2004 році - 21,50 грн. виплачена 27.10.2004 року, 2005 році - 21,50 грн. виплачена 16.06.2005 року, 2006 році – 90,00 грн. виплачена 11.07.2006 року, 2007 році – 120,00 грн. виплачена 27.03.2007 року, в 2008 році – 120,00 грн. виплачена 15.04.2008 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі –Закон № 796-ХП) передбачена щорічна допомога на оздоровлення, особам віднесеним до першої і другої групи – п’ять мінімальних заробітних плат.
При виплаті щорічної допомоги на оздоровлення управління керувалося постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі –постанова № 836), якою розмір такої допомоги встановлений для інвалідів 2 групи –26,70 грн., а з 2005 року –постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі –постанова № 562), якою розмір такої допомоги встановлений в 120 грн.
Зазначеними постановами №№ 836, 562 усупереч Закону № 796-ХІ1 (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, для інвалідів другої групи –21,50 гривень та з 2005р. 120 грн. відповідно.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІ1 та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003. 2004, 2005 роки, а не постанови №№ 836, 562.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 21,50 гривень за період 2003-2004 рр. та 120 гривень за період 2005р. суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Разом з тим, суд першої інстанції з порушенням норм процесуального права задовольнив позовні вимоги за 2004,2005,2007,2008 роки.
Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.
Згідно зі ст. 100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Спірні виплати є одноразовими, виплачуються щорічно, і правовідносини закінчуються на день проведення таких виплат.
Таким чином, до спірних правовідносин застосовуються положення ст. 99, 100 КАС України.
Як вбачається з позовної заяви, позивач не просив суд поновити йому строк для звернення до суду.
Таким чином, з огляду на дату звернення з даним позовом (а саме : 14.10.2009 року / та з урахуванням того, в 2008 році щорічна допомога на оздоровлення за цей рік позивачу виплачена 15 квітня, враховуючи ту обставину, що й з 15 квітня 2008 року до дня подання позову - 14 жовтня 2009 року пройшло більш року, а також те,що відповідачем було заявлено клопотання про відмову у задоволенні позову з мотивів пропуску строку звернення до суду, у суду не було підстав для задоволення позову за період часу по 2008 рік, тобто за період, який перевищує встановлений законом річний строк. Тому в цій частині постанова суду підлягає зміні.
При викладених обставинах постанову суду має бути змінена.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», ст. ст. 196-198, 201, 205, 206, 210, 212 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Краснолуцького міського суду Луганської області від 11 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області про визнання дій відповідача неправомірними та про зобов’язання виконати перерахунок розміру щорічної допомоги на оздоровлення – змінити.
У частині третій резолютивної частини – постанову скасувати і прийняти нову наступного змісту.
У задоволенні позовних вимог про зобов’язання управління праці та соціального захисту населення Краснолуцької міської ради Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат за 2004,2005,2007,2008 роки – відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом.
У решті частині постанову – залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді