Справа № 22а/1290/7369/11
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі :
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Кравченко Н.В.
Максюта І.О.
згідно з Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 грудня 2010 року, як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області на постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 13 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про стягнення недоотриманої соціальної допомоги дитині війни,
В С Т А Н О В И Л А :
Постановою Лутугинського районного суду Луганської області від 13 січня 2010 року позовні вимоги позивача задоволено, а саме: з 09 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року .
Звернувшись з апеляційною скаргою на рішення суду, управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області посилається на порушення норм матеріального і процесуального права та ставить питання про скасування рішення і прийняття нового, яким у задоволенні позову відмовити.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає ё що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни що підтверджується посвідченням у матеріалах справи та користується правами і пільгами, встановленими Законом України « Про соціальний захист дітей війни», що визначає основи соціального захисту дітей війни та гарантії їх соціальної захищеності .
Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За Преамбулою Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-1У цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців,бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 58 зазначеного Закону саме на пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.
Відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального права, але із помилковим застосуванням норм процесуального права поновив позивачу строк для звернення до суду щодо визнання протиправною бездіяльності управління за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та зобов’язання виплатити позивачу підвищення до пенсії у встановленому законом розмірі за вказаний період часу.
Позивач не навів поважних причин пропущення строку звернення до суду, зазначивши в позовній заяві, що причиною пропущення вказаного строку є необізнаність у правових питаннях, про порушення своїх прав дізнався із засобів масової інформації., в той час, коли суд безпідставно зазначив, що, враховуючи похилий вік позивача та стан його здоров’я, позивачу необхідно поновити строк для звернення до суду , про що позивач зовсім не вказував в позовній заяві.
Колегія суддів вважає, що незнання діючого законодавства не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду,так як відповідно до ст.57 Конституції України всі законодавчі акти, які стосуються прав та обов’язків громадян, обов’язково підлягають оприлюдненню.
Крім цього, відповідач в запереченні на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог за вказаний період у зв’язку з пропуском строку для звернення до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав і свобод.
Згідно зі ст. 100 КАС пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, з огляду на дату звернення з даним позовом ёа саме : 08 грудня 2009 року та з урахуванням того, що відповідачем було заявлено клопотання про відмову у задоволенні позову з мотивів пропуску строку звернення до суду, та відсутності поважних причин для поновлення строку, у суду не було підстав для задоволення позову за період часу з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 07 грудня 2008 року, тобто за період, який перевищує встановлений законом річний строк. Тому в цій частині постанова суду підлягає зміні.
Керуючись Законом України «Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», ст. ст. 196-198, 201, 205, 206, 210, 212 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області – задовольнити частково.
Постанову Лутугинського районного суду Луганської області від 13 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про стягнення недоотриманої соціальної допомоги дитині війни – змінити.
У частині поновлення строку звернення до суду – постанову скасувати.
У частині висновку суду про задоволення позову – постанову змінити і в цій частині прийняти нову наступного змісту.
Позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області про стягнення недоотриманої соціальної допомоги дитині війни – задовольнити частково.
У частинах визнання неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області та зобов’язання його вчинити певні дії – постанову змінити і в цих частинах прийняти нову постанову наступного змісту.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_2 за період з 08 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний статус дітей війни».
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 за період з 08 грудня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний статус дітей війни» з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні позовних вимог за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 07 грудня 2008 року – відмовити у зв’язку з пропуском строку звернення до суду.
У решті частині постанову – залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді