Справа № 22а/1290/8133/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Медведєвої Л.П.
суддів: Кравченко Н.В.
Максюта І.О.
згідно з Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 грудня 2010 року, як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду в Артемівському районі міста Луганська на постанову Артемівського районного суду міста Луганська від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська та отримує пенсію по інвалідності 3 групи, як особа, яка постраждала від аварії на ЧАЕС, згідно із ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» . Відповідач в порушення вимог ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” пенсію виплачує у розмірі нижчому чим передбачено законом. Позивач просив визнати незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська щодо відмови йому у перерахунку державної та додаткової пенсій та зобов’язати управління здійснити з 01 вересня 2009 року перерахунок та виплатити пенсії.
Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 24 листопада 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Суд визнав протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку пенсії,зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2. пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська просить скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги,
правильність правової оцінки обставин у справі та застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до наступного.
Судом встановлено, що позивач внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції у 1986 р., визнаний інвалідом третьої групи та належить до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. При цьому позивач звернувся до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі м. Луганська, де перебуває на обліку як пенсіонер, із заявою про нарахування державної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але в проведенні перерахунку пенсії йому було відмовлено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач повинен провести нарахування та виплату пенсій позивачу виходячи з їх розмірів, встановлених законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постановами Кабінету Міністрів України.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права з огляду на таке.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Нормами ст. 49 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено пенсії особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно зі ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
За таких обставин правильним і таким, що відповідає закону, є висновок суду першої інстанції, що позивач має право на призначення пенсії у розмірі не нижчому від 6 мінімальних пенсій за віком, на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 46 Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають статті 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не згадані вище постанови Кабінету Міністрів України, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі статей 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вбачається, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене, не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги що відповідно до положень ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлене статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006 р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також: розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.
Оскільки пенсія позивачу має визначатись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком, то висновок суду щодо перерахунку пенсії позивача з 01.09.2009 року правильний і відповідає вимогам закону.
В статті 200 КАС України зазначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріально і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду та встановлених обставин справи, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 195,197,200,205,206 КАС України, Законом України „Про внесення змін до розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Просудоустрій і статус суддів» від 02 грудня 2010 року, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Артьемівському районі м. Луганська – залишити без задоволення.
Постанову Артемівського районного суду м. Луганська від 24 листопада 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Артемівському районі міста Луганська про визнання дій протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії – залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді