ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2011 р.                                                            Справа № 5023/1488/11 (н.р. 21/210-10)

вх. № 1488/11 (н.р. 9607/5-21)

Суддя господарського суду Смірнова О.В. 

при секретарі судового засідання Липко О.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1., довіреність № 7 від 11.04.11 р.;

відповідача-ОСОБА_2., довіреність від 26.11.10 р.;    

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Сінтал" Д", м. Харків    

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське", м. Золочів Харківської області  

про стягнення 51 567,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Сінтал" Д", м. Харків звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення  з  Товариства з обмеженою відповідальністю "Золочівське", м. Золочів, 32 250 грн. основного боргу, 14 931,75 грн. інфляційних витрат, 2 741,20 грн. 3% річних , 1 644,75 грн. пені та судових витрат, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору підряду № 130/2007-КСЗ-п від 24.10.07 р. не виконав свої зобов"язання щодо оплати робіт.

17 січня 2011 року ухвалою господарського суду Харківської області припинено провадження у справі  № 21/210-10 .

14 лютого 2011 року постановою апеляційного господарського  суду було скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 17.01.2011 р. та передано справу на розгляд господарському суду Харківської області.

03 березня 2011 року протоколом розподілу справ між суддями справі № 21/210-10 було присвоєно № 5023/1488/11

30 березня 2011 року постановою Вищого господарського суду України постанову апеляційного господарського  суду від 14.02.11 р. у справі №21/210-10 (5023/1488/110)  залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12 травня 2011 р. було призначено справу до розгляду на 06 червня 2011 р.

В судовому засіданні 06 червня 2011 р. було оголошено перерву до 14 червня 2011 р.

07 червня 2011 р. позивач надав правове обгрунтування  позовних вимог, в яких зазначив, що квитанція № 529/7 за формою ф. 47 не підтвержує факту відправлення позивачу листа № 29/1 від 29.10.07 р. про залік вартості проданого відповідачем позивачу цукрового буряку в рахунок виконаних за договором підряду робіт в сумі 32250 грн., оскільки вона не відповідає затвердженій формі розрахункового документу Укрпошти про прийом рекомендованої кореспонденції, не містить реквізитів та відомостей обов"язкових для розрахункового документу, в даній квитанції відсутнє місце призначення та маса поштового відправлення, а тому не є розрахунковим документом, який підтверджує факт надання такої послуги відповідно до наказу ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 ,та не може бути належним доказом. Крім того, позивач надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 32250 грн. боргу, 20511 грн. інфляційних витрат, 3466,84 грн. 3% річних, 1644,75 грн. пені та судових витрат.

Оскільки у відповідності до ст. 22 ГПК України позивач має право до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог і це не порушує чиїх -небудь прав та охоронюваних законом інтересів, суд приймає заяву про уточнення позовних вимог до розгляду та розгляд справи продовжується з їх урахуванням.

08 червня 2011 р. позивач надав до суду клопотання, в якому просив суд призначити по справі судову експертизу та надав коло питань, які вважає за необхідне поставити на вирішення експерта, а також просив суд витребувати у відповідача оригінал квитанції № 529/7 за формою ф. 47.

14 червня 2011 р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що станом на момент здійснення зарахування у позивача перед відповідачем існувало грошове зобов"язання у розмірі 37823,47 грн., а у відповідача перед позивачем у розмірі 32250 грн. Відповідач вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України, зобов"язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги, отже виконання грошового зобов"язання з оплати за договором підряду, строк виконання якого не встановлений, могло бути припинено зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідач наполягає на тому, що з листа № 29/1 від 29.10.07 р. вбачається, що відповідач проводить зарахування вартості виконаних робіт з копки цукрового буряку за договором № 130/2007-КСЗ-п від 24.10.07 р. в рахунок погашення вартості цукрового буряку, зданого на Конгресівській  цукровий завод у кількості 165,38 т. на суму 32250 грн. Відповідач також звертає увагу на те, що з матеріалів справи вбачається та не оспорюється сторонами факт того, що у позивача не існувало на момент зарахування зустрічних однорідних вимог заборгованості перед відповідачем, окрім зазначеної вище. Крім того, відповідач звернувся до Золочівського відділення зв"язку, якому здано для відправлення лист № 29/1 від 29.10.07 р. з проханням повідомити чи дійсно квитанція № 529/7 виписана Золочівським відділенням поштового зв"язку та на належному бланку, який підтверджує відправлення листа. Золочівське відділення поштового зв"язку листом від 11.06.11 р. повідомило, що пред"явлена квитанція дійсно виписана Золочівським відділенням поштового зв"язку на бланках, діючих на той час. Оригінал квитанції № 529/7 був наданий  відповідачем для огляду в судовому засіданні .

Представник позивача у судовому засіданні підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача проти позову заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву.

Суд, розглянувши клопотання позивача про призначення експертизи та витребування у відповідача оригіналу квитанції № 529/7, вважає його необгрунтованим та дійшов висновку, що  підстави для витребування доказу та проведення експертизи у суду відсутні.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників сторін, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору підряду № 130/2007-КСЗ-п від 24.10.07 р. ( далі –договір підряду), позивач (підрядник) зобов*язався виконати на користь відповідача (замовника) роботи –копка цукрового буряка на земельних ділянках замовника площею 55 га.

Вартість робіт сторони визначили п. 3.2 договору підряду –750,00 грн. за 1 га землі.

Загальна вартість робіт, згідно п. 3.3 договору підряду складає 41 250,00 грн.

В підтвердження виконання робіт по викопуванню буряку позивачем надано двосторонній акт виконаних робіт від 29.10.07 р., згідно якого підтверджено  виконання позивачем на користь відповідача робіт по викопуванню цукрового буряку на площі 43 га., вартість яких складає 32 250,00 грн.

Згідно п.  4.2 договору підряду, перший платіж (попередня оплата) в розмірі 100,00 грн. здійснюється замовником ( відповідачем) у строк  до 10 календарних днів з дня підписання сторонами договору. Другий платіж, відповідно до п. 4.3 договору підряду, замовник зобов*язався здійснити в строк 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.

Позивач відійшов від умов договору підряду щодо оплати робіт і виконав їх, на свій ризик, без одержання попередньої оплати.

Отже, умови п. 4.3 договору підряду не можуть бути застосовані до правовідносин щодо оплати виконаних позивачем робіт, в зв*язку з чим, строк виконання грошового зобов*язання відповідача по оплаті виконаних позивачем робіт визнається   не встановленим.

Згідно ст. 598 ЦК України, зобов*язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов*язання на вимогу однієї  із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, ст. ч. 3 ст. 203 ГК України передбачено припинення зобов*язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом витребування; для зарахування достатньо заяви однієї сторони. Аналогічні положення визначені  і ст. 601 ЦК України.

Отже, вищевказані норми визначають, що зарахування - це односторонній правочин, відповідно до якого припиняються зобов"язання, оскільки для його вчинення достатньо волевиявлення однієї особи,- заяви про зарахування однієї із сторін.

Відповідачем надано суду докази звернення до позивача з заявою № 29/1 від 29.10.07 р. про залік вартості проданого відповідачем позивачу цукрового буряку в рахунок виконаних за договором підряду робіт в сумі 32 250,00 грн.

Матеріали справи містять рішення господарського суду Харківської області від 09.06.09 р. по справі № 38/282-08 за позовом ТОВ НВФ "Сінтал Д" до ТОВ "Золочівське", відповідно до якого, судом було встановлено укладання між сторонами  договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 37/2007-КСЗ, за яким, відповідач передав позивачу товар –цукровий буряк в кількості 706787 кг. на загальну  суму 137823,47 грн. Отримання даної кількості буряку було підтверджено позивачем, про що зазначено у рішенні суду. Позивач просив суд стягнути з відповідача 22870,61 грн. штрафу за неналежне виконання зобов*язань з поставки цукрового буряку, а саме, його недопоставку. Відомостей про оплату позивачем отриманої продукції рішення не містить. Вказаним рішенням суду в позові було відмовлено.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом досліджено лист № 29/1 від 29.10.07 р. та з"ясовано, які саме зобов"язання позивача припинились у зв"язку з зарахуванням, а саме зобов"язання по оплаті цукрового буряку, зданого на Конгресівський цукровий завод в кількості 165,38т. на суму 32 250 грн. на підставі договору купівлі- продажу сільськогосподарської продукції № 37/2007-КСЗ від 20.10.07 р.

З матеріалів справи не вбачається, а позивач не надав суду доказів того, що на час здійснення зарахування у позивача перед відповідачем існувало ще якесь зобов"язання, яке припинилось на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.  

Представник позивача в судовому засіданні проти заліку заперечував, посилаючись на неотримання від відповідача будь-яких заяв щодо проведення заліку, але й доказів здійснення оплати цукрового буряку суду не надав.

Суд апеляційної інстанції при перегляді справи зазначив про ненадання судом першої інстанції належної оцінки квитанції № 529/7 від 29.10.07 р. та про недослідженість оригіналу вказаної квитанції. Вищий господарський суд України у своїй постанові від 30 березня 2011 р. дійшов висновку про те, що заперечуючи проти отримання листа № 29/1 від 29.10.07 р., позивач посилався на те, що квитанція не є належним доказом його направлення. Для з"ясування відповідної обставини, суд першої інстанції не був позбавлений можливості витребувати відповідні дані у відділення зв"язку, якому здано для відправлення вказаний рекомендований лист або у відповідної дирекції поштового зв"язку УДППХ "Укрпошта", направивши їм копію квитанції.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Судом було досліджено оригінал квитанції № 529/7 від 29.10.07 р., а також з"ясовано, що  відповідач звернувся до Золочівського відділення зв"язку, якому здано для відправлення лист № 29/1 від 29.10.07 р. з проханням повідомити чи дійсно квитанція № 529/7 виписана Золочівським відділенням поштового зв"язку та на належному бланку, який підтверджує відправлення листа. Золочівське відділення поштового зв"язку листом від 11.06.11 р. повідомило, що пред"явлена квитанція дійсно виписана Золочівським відділенням поштового зв"язку на бланках, діючих на той час у відділенні.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладені обставини, суд приймає вказану квитанцію № 529/7 від 29.10.07 р. як належний доказ, що підтверджує направлення відповідачем листа № 29/7 від 29.10.07 р. на адресу позивача.

Суд вважає доведеним факт наявності між сторонами по справі, що розглядається  зустрічних однорідних зобов*язань, що давало відповідачу право на  їх зарахування.

Закон не припускає заперечування зарахування за мотивом незгоди іншої сторони. Схема зарахування зустрічних вимог припускає існування двох зобов*язань, що збігаються по складу сторін.

Таким чином, суд визнає правомірним проведене відповідачем зарахування, так як, наданими доказами доведені і зустрічність, і однорідність, і явність  вимог та надані  належні докази направлення  відповідної заяви позивачу.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача.

Враховуючи викладене, враховуючи те, що зобов"язання відповідача перед позивачем зі сплати 32250 грн. за виконані підрядні роботи за договором  № 130/2007-КСЗ-п від 24.10.07 р. припинилось в результаті зарахування зустрічних однорідних вимог, суд визнає позовні вимоги безпідставними та необгрунтованими, та дійшов висновку про відмову в їх задоволенні, у зв"язку з відсутністю заборгованості у відповідача перед позивачем на момент звернення до суду.

Згідно ст.44, 49 ГПК України, у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 35, 43, 44, 46, 49, 54, 69,  ГПК України, ст.ст. 598, 601, 602 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя                                                          Смірнова О.В.

Повний текст рішення підписано 20 червня 2011 р