ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.07.11 Справа № 26/86пд/2011
Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом
Державного підприємства „Луганськвугілля”, м.Луганськ
до Публічного акціонерного товариства ГЗФ „Луганська”, смт.Білоріченське Лутугинського району Луганської області
про визнання правочину недійсним
в присутності представників сторін:
від позивача –начальник відділу претензійно-позовної роботи ОСОБА_1, довіреність №03/5-611 від 25.12.2010;
від відповідача –представник за довіреністю ОСОБА_2, довіреність №б/н від 03.02.2010.
В С Т А Н О В И В:
Обставини справи: заявлено вимоги про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви відповідача №1303 від 29.03.2011.
Згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.07.2011 оголошувалась перерва.
Відповідач запереченням №777 від 24.05.2011 вимоги позову відхилив, вважає спірний правочин дійсним з підстав, викладених у запереченні.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, які прибули у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне.
29.03.2011 на адресу позивача надійшла заява відповідача №1303 від 29.03.2011 про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України.
Відповідно до надісланої заяви відповідач припиняє зобов”язання за договором №23 від 18.02.2008 між ВП „Луганськвантажтранс” ДП „Луганськвугілля” та ПАТ ГЗФ „Луганська” на суму 752702 грн. 44 коп. з відображенням в бухгалтерському обліку цієї суми як припинення кредиторської заборгованості перед позивачем та зменшує кредиторську заборгованість в розмірі 1200000 грн. 00 коп. позивача перед відповідачем за договором уступки права вимоги №24/02 від 28.02.2011 на суму 752702 грн. 44 коп. В результаті чого відповідач вважає суму 447297 грн. 56 коп. передплатою за послуги за договором №23 від 18.02.2008.
Позивач вважає правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заявки відповідача №1303 від 29.03.2011 недійсним, оскільки він суперечить нормам діючого законодавства, у зв”язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне.
Між державним підприємством „Луганськвугілля” в особі директора відокремленого підрозділу „Луганськвантажтранс” (транспорт, позивач) та Закритим акціонерним товариством „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” в подальшому перейменованим в Публічне акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” (відповідач, вантажовласник) 18.02.2008 був укладений договір №23 на подачу та прибирання залізничних вагонів (далі –договір), предметом якого в п.1 договору сторони визначили взаємовідносини між транспортом та вантажовласником, пов’язані з наданням послуг: з подачі та прибирання залізничних вагонів, маневровим роботам, по оплаті за користування залізничними вагонами, оплату за які здійснює вантажовласник в порядку, передбаченому умовами цього договору.
Відповідно до п.3.5 договору попередня оплата послуг здійснюється шляхом 100% перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок транспорту. Розмір попередньої оплати визначається середньодобовим планом перевезень на поточний місяць та середньодобовим об”ємом подачі вагонів, попереднього місяця. Сторони домовились перераховувати мінімальну суму кредитового сальдо з розрахунку трьохдобового запасу за надання транспортних послуг.
В ході виконання вказаного договору за відповідачем виникла заборгованість в сумі 10863557 грн. 63 коп., що сторонами у справі не оспорюється.
28.02.2011 між Приватним акціонерним товариством „Луганська вугільна компанія” (кредитор) та Публічним акціонерним товариством „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” був укладений договір уступки права вимоги №24/02, за умовами якого кредитор уступає правонабувачу право вимоги боргу з Державного підприємства „Луганськвугілля” по договору №600/08 від 01.08.2010 в сумі 1200000 грн. 00 коп.
Про укладення вказаного договору Приватне акціонерне товариство „Луганська вугільна компанія” повідомило позивача повідомленням №28-02-11 від 28.02.2011.
29.03.2011 Публічне акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” звернулося до позивача з заявою про зарахування однорідних зустрічних вимог, де в п.1 вказано: „Згідно договору №23 від 18.02.2008, укладеного між ВП „Луганськвантажтранс” ДП „Луганськвугілля” та ПАТ ГЗФ „Луганська” станом на 28.03.2011 ВП „Луганськвантажтранс” ДП „Луганськвугілля” має кредиторські вимоги до ПАТ ГЗФ „Луганська”, а ПАТ ГЗФ „Луганська” має зобов’язання по сплаті в загальній сумі 752702 грн. 44 коп.” В п.2 вказаної заяви зазначено: „Згідно договору уступки права вимоги №24/02 від 28.02.2011, укладеного між ПрАТ „Луганська вугільна компанія” та ПАТ ГЗФ „Луганська” станом на 28.03.2011, ПАТ ГЗФ „Луганська” має кредиторські вимоги до ДП „Луганськвугілля”, ДП „Луганськвугілля” має зобов’язання по оплаті в загальній сум 1200000 грн. 00 коп.
В п.3 цієї заяви вказано, що відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України Публічне акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” заявляє про припинення зобов’язань відповідача по договору, вказаному в п.1 цієї заяви, у вигляді сплати грошових коштів шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, строк яких настав та вважає кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” до Державного підприємства „Луганськвугілля” станом на 29.03.2011 передплатою за виконані послуги в розмірі 447297 грн. 56 коп.
Стаття 203 Цивільного кодексу України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Відповідно до вимог даної статті умовами чинності правочинів є дотримання низки вимог щодо їх змісту, дієздатності сторін, характеру вилевиявлення, форми, ставлення до настання наслідків, спеціальних вимог тощо.
Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобов’язанні, а ст.516 цього Кодексу передбачає порядок заміни кредитора у зобов’язанні.
Згідно ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Проаналізувавши вищевикладені приписи законодавства та зміст п.3 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №1303 від 29.03.2011, суд дійшов висновку, про недійсність вказаної заяви, оскільки законом не передбачена можливість зарахування однорідних вимог на майбутнє, тобто відповідач не мав права вважати передплатою за виконання послуг суму 447297 грн. 56 коп.
На підставі викладеного, вимоги позивача про визнання недійсним правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви відповідача №1303 від 29.03.2011 слід задовольнити.
Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
У судовому засіданні 05.07.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги Державного підприємства „Луганськвугілля” до Публічного акціонерного товариство „Групова збагачувальна фабрика „Луганська” задовольнити.
2. Визнати недійсним правочин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви відповідача №1303 від 29.03.2011.
3.Стягнути з Публічного акціонерне товариство „Групова збагачувальна фабрика „Луганська”, смт.Білоріченський Лутугинського району Луганської області, код 32441307 на користь Державного підприємства „Луганськвугілля”, вул.Лермонтова, 1В, м.Луганськ, код 32473323 витрати по сплаті державного мита в сумі 85 грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 11.07.2011.
Суддя С.С. Єжова