ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2а/0270/1231/11
Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Залімського І. Г.
при секретарі: Семеновій Г.В.
за участю представників сторін:
позивача - Кобельський В.Д., Бузько А.І.
відповідача (апелянта) - Бабій Р.В., Лесик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання протиправними дій , -
В С Т А Н О В И В :
У березні 2011 року публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» (далі - позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до ДПІ у м. Вінниці в якому просило визнати протиправними дії відповідача із зміни цільового призначення платежів ПАТ «Вінницяобленерго» із сплати поточних податкових зобов’язань.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Вінницяобленерго»- задоволено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, ДПІ у м. Вінниці в апеляційній скарзі зазначає про невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому апелянт вважає, що судом допущено порушення матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. У зв’язку з чим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції і винесення нової постанови із відмовою в задоволенні позовних вимог.
Представники позивача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечували.
Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно податкових декларацій з податку на додану вартість за період з 01.10.2010р. – 31.12.2010р. – VI квартал 2010р. задекларував податкові зобов'язання з цього податку в сумі 14 566 388,00 грн. та подав до ДПІ у м. Вінниці уточнюючі розрахунки на суму до зменшення податкового зобов’язання на суму 1093 грн. та до збільшення на 90 грн. платою 5 грн. штрафних санкцій, а в листопаді подано уточнюючі розрахунки на суму до зменшення 1663 грн. та до зменшення 1833 грн. (а.с. 27-46)
Відповідно до п.5.3.1.п.5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Платіжними дорученнями позивач своєчасно сплатив податок на додану вартість за період з вересня по грудень 2010р. в загальній сумі 5 067 079 грн. (а.с. 7-25).
При цьому, у вказаних платіжних дорученнях позивач зазначив наступне призначення платежу: «податок на додану вартість по деклараціях за вересень – грудень 2010»
Згідно з п.3. ч.1. ч.3. ст.9 Закону України «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових) платежів зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законом терміни.
Обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів-припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості.
Таким чином, перерахувавши вказаними платіжними дорученнями суми податку на додану вартість, позивач своєчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання зі сплати цього податку саме за той період, який вказаний ним у платіжних дорученнях, тобто за вересень-грудень 2010р.
Судами встановлено, що відповідач самостійно змінив призначення платежу з податку на додану вартість за платіжними дорученнями у рахунок погашення недоїмки з цього податку за інші періоди.
Пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181-III визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) –у рівних пропорціях.
Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України “ Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
З наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону №2181-III слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом №2181-III, який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7. статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Оскільки у ДПІ в м. Вінниці не було правових підстав направляти сплачені позивачем суми податку на додану вартість платіжними дорученнями (а.с. 7-25) у рахунок погашення недоїмки з цього податку за інші періоди, твердження відповідача про порушення позивачем строків сплати податку на додану вартість за період з вересня по грудень 2010р. є помилковим.
На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апелянта.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову місцевого суду –без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 квітня 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 11 липня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Залімський І. Г.
З оригіналом згідно:
секретар