Справа № 2-3061/11

РІШЕННЯ

іменем України

21.06.2011 .                                                                                                          м. Харків

   Московський районний суд м. Харкова у складі:   

                  головуючого - судді Харченко А.М.

    при секретарі –Макушенко Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові  цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою,

В С Т А Н О В И В:

      12 березня 2011 р. позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 42726,44 грн., витрат по сплаті держмита в розмірі 427,26 грн., інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., на відшкодування моральної шкоди просила стягнути 3000 грн. на її користь та по 2500 грн. на відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_3, ОСОБА_2 В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 20 грудня 2010 р. в результаті дорожньо-транспортної пригоди їй була причинена матеріальна шкода по вині відповідача –ОСОБА_4, який, керуючи джерелом підвищеної небезпеки (автомобіль «Мицубиши-Аутлендер», держномер НОМЕР_1, який належить йому на праві власності, допустив зіткнення з автомобілем «Шкода-Фабія», держномер НОМЕР_2, належним позивачу на праві власності. В результаті ДТП автомобіль «Шкода-Фабия»отримав серйозні пошкодження та руйнування ходової та кузовної частин автомобіля, його силових агрегатів, вузлів та обладнання, чим спричинив позивачу майнову шкоду. Вина відповідача в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Харківського районного суду Харківської області, якою він притягнутий до адміністративної відповідальності. 20.12.2010 р. після ДТП, ОСОБА_4 звертався до позивача з пропозицією урегулювання конфлікту за рахунок добровільного відшкодування шкоди та можливого поновлення і належного ремонту автомобіля «Шкода-Фабія», що підтверджується розпискою. Згідно з висновком спеціаліста-автотоварознавця, фактичний розмір майнової шкоди становить 68226 грн. 44 коп. При оформленні страхового випадку, страхова компанія гарантувала виплату 25500 грн. Таким чином, майнова шкода, яку повинен відшкодувати відповідач, становить 42726 грн. 44 коп. Однак, до цього часу відповідач шкоду не відшкодував. Крім того, в машині під час аварії знаходилися ОСОБА_2, ОСОБА_3, які також, як і позивач зазнали душевних страждань, отримали поранення і сподівалися на порядність відповідача, який обіцяв компенсувати витрати на обстеження та лікування.

        05 квітня 2011 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з уточненою позовною заявою, в якій просили стягнути на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 42726 грн. 44 коп., додаткові витрати по сплаті держмита в розмірі 80 грн., на відшкодування моральної шкоди стягнути на користь ОСОБА_1 –3000 грн., ОСОБА_3 та ОСОБА_2 по 2500 грн.  

       В судовому засіданні позивачі підтримали свої позовні вимоги, посилаючись на вищенаведене, та просили позов задовольнити в повному обсязі.

      Відповідач в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, за згодою  позивачів, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

       Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

        Судовим розглядом встановлено, що  ОСОБА_4  12.12.2010 р., біля 09 год. 00 хв., на 23 км а/д Харків-Липці, керуючи належним йому автомобілем  марки MITSUBISHI OUTLANDER,  реєстраційний номер  НОМЕР_1, не пересвідчився в безпеці свого руху та дистанції, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Шкода Фабиа», держ.номер НОМЕР_2.

       Своїми діями ОСОБА_4 порушив п. 12.1., 1.5.  ПДР України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Харківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2011 р. (а.с.4).

      Зазначена постанова ніким не оскаржена та набрала законної сили.

       Згідно з ч.4 ст. 61 ЦПК України,  вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

       В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали технічні пошкодження.  

       Згідно з Звітом № 390/12 2010 від 19 січня 2011 р. про оцінку вартості матеріального збитку, матеріальна шкода, завдана власнику автомобіля  SKODA FABIA, держномер НОМЕР_2,  тобто позивачу ОСОБА_1,  в результаті дорожньо-транспортної пригоди, складає 58960 грн. 05 коп. (а.с.6-18).

        Відповідно до ст.1187 ЦК України, шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій основі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання чи утримування якого створює підвищену небезпеку;  особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

       Відповідно до вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

      Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 42726 грн. 44 коп.

        Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичний або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

      Оскільки, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 перенесли моральні страждання, викликані подією дорожньо-транспортної пригоди, в результаті чого змінився їх образ життя: позивач ОСОБА_1 втратила можливість користуватися належним їй автомобілем, позивачі вимушені відвідувати державні  установи, перенесли стрес, суд  задовольняє позовні вимоги в частині відшкодування моральної  шкоди на користь ОСОБА_1 в сумі 3000 грн., на користь ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 2500 грн.

       Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, з ОСОБА_4  належить стягнути на користь  ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам - по відшкодуванню матеріальної шкоди в розмірі 427,26 грн., по відшкодуванню моральної шкоди –25,5 грн.,  на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн., а всього  572,76 грн.  

   Керуючись  ст. ст. 10, 11, 61,  88, 209, 212, 214-215, 218, 224-226  ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

        Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.

       Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 42726 (сорок дві тисячі сімсот двадцять шість) грн. 44 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 452 (чотириста  п’ятдесят дві) грн. 76 коп. та 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 43299 (сорок три тисячі двісті дев’яносто дев’ять) грн. 20 коп.

       Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000 (три тисячі) грн.

        Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

       Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 2500 (дві тисячі п’ятсот) грн.

         В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 - відмовити.

        Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

      Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів, з дня отримання його копії.

Суддя                                                                                                             Харченко А.М.