Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8792/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Ушенка С. В.
при секретарі Кутафіній К.Ю.,
за участю
представника позивача ОСОБА_1 (діє за довіреністю),
представника відповідача ОСОБА_2 (діє за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої суми пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої суми пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», органи виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, починаючи з 1 квітня 2001 року, повинні відшкодовувати органам пенсійного фонду пенсії, сплачені особам, яким призначено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідно до Порядку, затвердженому спільною Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділенням виконавчої дирекції Фонду звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідним головним управлінням ПФУ і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях. Просив стягнути з відповідача сплачені суми пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, по справі ОСОБА_3 за січень-березень 2011 року в розмірі 2117,19 грн.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення та пояснення про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, була дружиною ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 від нещасного випадку на виробництві, працюючи на ДП «Шахта ім. М.І.Калініна». На момент смерті чоловіка їй не виповнилося 55 років, вона працювала, тобто, відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України «Про пенсійне забезпечення» права на страхові виплати у разі смерті потерпілого не мала. Просить відмовити у задоволенні позову.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх наявними в ній доказами в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Актом № 44 про нещасний випадок на виробництві від ІНФОРМАЦІЯ_2 зафіксований факт про нещасний випадок на виробництві, який відбувся 15. 05.1985р. з чоловіком ОСОБА_3 – ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 внаслідок отриманої на виробництві травми помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть НОМЕР_1.
На момент смерті ОСОБА_4 його дружині ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 49 років, про що свідчить копія паспорта громадянки України, виданого на її ім’я.
26.08.2010р. ОСОБА_3 звернулася до позивача із заявою про призначення пенсії у зв”язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Розпорядженням від 30.08.2010р. № 132121 ОСОБА_3 призначено пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, в розмірі 150 грн., а також доплату до пенсії у вигляді державної адресної допомоги в сумі 550,20 грн.
Позивачем за період січень-березень 2011 р. ОСОБА_3 була сплачена пенсія у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, у загальній сумі 2117,19 грн. (450 грн. – основний розмір пенсії; 1650,60 грн. - державна адресна допомога; 16,59 грн. – витрати на виплату і доставку пенсії), яка була включена позивачем до відповідних актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії у зв’язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Як вбачається з цих актів, відповідачем - Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Ворошиловському районі м. Донецька ця сума не була прийнята до заліку, що також підтверджується інформацією про відшкодування сум витрат, пов’язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3, довідкою щодо витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, таблицями розбіжностей, поясненнями представників сторін.
Статтею 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення, відповідно до цього Закону, здійснюється органами Пенсійного фонду України. Стаття 81 вказаного Закону передбачає, що призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати теж здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Постановою Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4 затверджений Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку зі втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі по тексту - Порядок).
Згідно пункту 4 Порядку, відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
З набранням чинності Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» обов’язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні по інвалідності, у зв’язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Тобто чинним законодавством саме на відповідача у справі покладений обов’язок щодо відшкодування шкоди при настанні страхового випадку.
Страховим випадком, у розумінні ст. 13 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Статті 21 та 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» передбачають обов’язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Збір та акумулювання страхових внесків здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванню, які спричинили втрату працездатності» та ст.ст. 1, 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Положення п. 5 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлюють, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Відповідно до п. 3 Порядку, відшкодуванню підлягають пенсії, призначені відповідно до п.п. «а», «в», «г», ст. 26, ст.ст. 37, 38 та пенсії виплачені відповідно до ст.ст. 91, 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в разі настання страхових випадків, визначених Переліком обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112.
Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв’язку з виплатою пенсій, передбачених п.п. «а», «в», «г» ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення», підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.
Дана вимога Закону дублюється в статті 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і встановлює, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні (ст.38).
Згідно Порядку не передбачено відшкодування пенсій особам (утриманцям), котрі на час смерті годувальника були працездатними, утриманцям, котрі не мають родинного зв’язку з померлим, оскільки згідно зі ст.14 Закону України від 23 вересня 1999року №1105-ХІV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійне захворювання, які спричинили втрату працездатності» такі випадки не страхові, і будь які страхові виплати, в тому числі пенсії по інвалідності, не мають правових підстав.
Статтею 33 Закону України «Про державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання. Такими непрацездатними особами є, зокрема, жінки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють та інваліди - члени сім’ї потерпілого на час інвалідності.
Як встановлено в судовому засіданні, підтверджено матеріалами справи і не спростовано представником позивача, ОСОБА_3 на момент смерті її чоловіка була працездатною, тобто не досягла встановленого Законом 55-річного віку, працювала, не була інвалідом і не перебувала на утриманні потерпілого, у зв’язку з чим, витрати позивача по виплаті їй пенсії у зв’язку із втратою годувальника не підлягають відшкодуванню відповідачем, оскільки вона на момент смерті потерпілого, відповідно до Основ законодавства, яке регулює дані правовідносини, не мала права на пенсію в разі втрати годувальника.
В даних правовідносинах і позивач і відповідач є юридичними особами, зареєстрованими у встановленому законом порядку, і мають адміністративну правоздатність, а отже є належними сторонами у справі.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення», запроваджена державна адресна допомога, яка сплачується у разі, якщо розмір пенсії не досягає встановленого відсотка прожиткового мінімуму.
Виходячи із розрахунку, наданого позивачем щодо сум витрат, пов’язаних з виплатою пенсії ОСОБА_3 у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві за період січень-березень 2011 р., ОСОБА_3 за зазначений період часу сплачено грошових коштів на загальну суму 2117,19 грн. (450 грн. – основний розмір пенсії; 1650,60 грн. - державна адресна допомога; 16,59 грн. – витрати на виплату і доставку пенсії).
З положень статті 21 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається, що законом не передбачено обов’язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодувати Пенсійному фонду витрати, пов’язані з виплатою адресної допомоги.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України та Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України самостійно визначили порядок відшкодування і види виплат, які підлягають відшкодуванню Управлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у разі виплати Пенсійним фондом України пенсії застрахованій особі при настанні страхового випадку, що затвердили спільною Постановою.
Пунктом 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого вищезазначеною спільною Постановою Пенсійного фонду України та Управління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, встановлено перелік виплат, які відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду, серед яких відсутні витрати, пов’язані з виплатою державної адресної допомоги.
Таким чином, суд приходить до висновку, що жодним нормативним актом не передбачено обов’язку відповідача відшкодовувати органам Пенсійного фонду України витрати на виплату державної адресної допомоги, а тому позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої позивачем пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, по справі ОСОБА_3 не підлягають задоволенню.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню.
Керуючись ст.ст. 2-18, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м.Донецька до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ворошиловському районі м. Донецька про стягнення сплаченої ОСОБА_3 пенсії у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві, за період січень-березень 2011 р. в сумі 2117,19 грн., – відмовити в повному обсязі.
Повний текст постанови складено і підписано 21.06.2011 р., її вступну та резолютивну частини проголошено в судовому засіданні 16.06.2011 р. в присутності представників сторін та приєднано до матеріалів адміністративної справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст.160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанови, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Ушенко С. В.