Справа №4-С-31/2007

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

УХВАЛА

Іменем України

22 червня 2007 року                                                                                         м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі: головуючого - судді Коверзнева В.О., при секретарі - Бабич В.Д., з участю: прокурора Козакової І.М., скаржника, суб'єкта оскарження,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу заступника прокурора Чернігівської області подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_2про накладення штрафу,

встановив:

26.03.2007 року заступник прокурора Чернігівської області звернувся до суду зі скаргою в інтересах ОСОБА_1 на постанову державного виконавця ОСОБА_2 від 12.02.2007 року про накладення штрафу в розмірі 170 грн, яку просить визнати незаконною і зобов'язати зупинити виконавче провадження відповідно до вимог п. 10 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження". Скаргу мотивує тим, що суб'єкт оскарження не мав права вчиняти виконавчі дії і накладати на ОСОБА_1 штраф за невиконання рішення суду, оскільки воно оскаржено прокурором до Верховного Суду України.

У судовому засіданні прокурор та ОСОБА_1 скаргу підтримали і просили поновити строк подання скарги до суду.

Суб'єкт оскарження вважає скаргу безпідставною і такою, що не підлягає задоволенню. Також вважає, що прокурор пропустив строк її подання без поважних причин.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 28.11.2005 року, яке набрало законної сили 01.06.2006 року, зобов'язано ОСОБА_1 знести на власний рахунок сараї, збудовані ним на земельній ділянці АДРЕСА_1. 28.03.2006 року вказане рішення було оскаржено Першим заступником прокурора міста Чернігова до Верховного Суду України. 06.10.2006 року на підставі заяви стягувача та пред'явленого ним виконавчого листа відкрито виконавче провадження по примусовому

виконанню рішення суду. 12.01.2007 року боржнику було запропоновано добровільно виконати рішення суду до 22.01.2007 року. У зв'язку з його невиконанням, 12.02.2007 року суб'єкт оскарження виніс постанову про накладення на ОСОБА_1 штрафу в розмірі 170 грн.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606-XIV (далі по тексту - Закон).

Відповідно до п. 10 ст. 34 Закону, внесення прокурором касаційного подання на рішення суду є обов'язковою підставою для зупинення виконавчого провадження.

Можливість внесення прокурором касаційного подання передбачена ст. 107 ГПК України. Проте, на виконанні суб'єкта оскарження знаходиться рішення суду, ухвалене відповідно до норм ЦПК України (2004 року), який не передбачає внесення прокурором касаційного подання, а надає йому право касаційного оскарження рішення суду, шляхом звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду України.

Згідно статей 5, 10 ЦПК України, правосуддя в цивільних справах здійснюється на засадах змагальності та рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом. Прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадян або держави і має права процесуальні права й обов'язки особи, в інтересах якої він діє (статті 45, 46 цього Кодексу).

Виходячи з вищевикладеного, касаційна скарга прокурора, як рівноправного учасника цивільного процесу, за своїм правовим статусом не відрізняється від касаційних скарг інших учасників цивільного процесу, а тому поняття "касаційна скарга" і "касаційне подання" не є тотожними.

За таких обставин, звернення прокурора з касаційною скаргою не тягне за собою наслідки, передбачені п. 10 ст. 34 Закону і не є підставою для зупинення виконавчого провадження.

В силу ст. 87 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів.

Оскільки ОСОБА_1 у встановлений суб'єктом оскарження строк не виконав рішення суду без поважних причин, та враховуючи відсутність підстав для зупинення виконавчого провадження, останній правомірно виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 170 грн.

Статтею 385 ЦПК України встановлено десятиденний строк подання до суду скарги на дії виконавця. В матеріалах справи міститься достатньо доказів наявності поважних причин пропуску прокурором цього строку, що є підставою для його поновлення. Однак враховуючи безпідставність заявлених прокурором вимог, подана скарга ним не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 208 - 210, 293, 383 - 387 ЦПК України, суд

ухвалив:

поновити процесуальний строк подання скарги заступником прокурора Чернігівської області.

У задоволенні скарги заступника прокурора Чернігівської області поданої в інтересах ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції ОСОБА_2про накладення штрафу відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Чернігівської області. Заява про апеляційне оскарження ухвали подається протягом 5 днів з дня її проголошення, а апеляційна скарга - протягом 10 днів після подання заяви. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо подана в строк, встановлений для подання заяви.