Справа № 202/4580/24

Провадження № 1-кс/202/7756/2024

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

13 листопада 2024 року м. Дніпро

слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024042010000051 від 22 лютого 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

До Індустріального районного суду м. Дніпропетровська звернувся прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурор Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024042010000051 від 22 лютого 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Дане клопотання, згідно з протоколом автоматичного визначення слідчого судді, було передано слідчому судді 11 листопада 2024 року.

Відповідно до матеріалів клопотання, до скоєння вказаних кримінальних правопорушень органами досудового розслідування встановлена причетність ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 05 листопада 2024 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненій за попередньою змовою групою осіб.

За найтяжче з кримінальних правопорушень законом передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

В ході досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 є власником 1/6 квартири АДРЕСА_1 .

Під час здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою забезпечення конфіскації майна, як виду покарання, а саме: 1/6 квартири АДРЕСА_1 .

Просив слідчого суддю розглянути та задовольнити клопотання про арешт майна, а саме: 1/6 квартири АДРЕСА_1 , власником якого є підозрюваний ОСОБА_4 , з обов`язковим позбавленням права власників, користувачів на відчуження, розпорядження та користування.

Прокурор в судове засідання не з`явився, натомість через канцелярію суду подав клопотання, відповідно до якого просив здійснювати розгляд клопотання без його участі. Клопотання підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.

В силу вимог ст.172 КПК України, з метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя доходить висновку про можливість розгляду клопотання у відсутність власника майна.

Відповідно до ч. 4 ст.107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався без фіксації судового процесу технічними засобами.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

СУ ГУНП в Дніпропетровській областіздійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42024042010000051 від 22 лютого 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Дніпропетровською обласною прокуратурою.

У відповідності до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчим суддею встановлено, що до скоєння вищевказаного злочину в ході досудового розслідування встановлено причетність громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому 05 листопада 2024 року було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 5 ст. 191 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, в особливо великих розмірах; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, а саме у складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, вчиненій за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 листопада 2024 року підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів, а саме з 07 листопада 2024 року по 05 січня 2025 року. Одночасно обрано ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов`язків, визначених КПК України. Розмір застави визначено у межах 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 908 400 грн. 00 коп. У разі внесення застави покладено на підозрюваного певні обов`язки.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України, за якою проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024042010000051 від 22 лютого 2024 року та, відповідно, у вчиненні якої підозрюється ОСОБА_4 , передбачає конфіскацію майна.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить нерухоме майно: 1/6 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4690014.

Згідно статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Слідчий суддя доходить висновку, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, за яке передбачене обов`язкове додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, та покарання в подальшому може перешкоджати кримінальному провадженні шляхом відчуження та розпорядження належного йому нерухомого майна, яке може бути конфісковане.

Враховуючи наведене, клопотання прокурора необхідно задовольнити частково та з метою забезпечення збереження майна та можливої конфіскації майна, як виду покарання, накласти арешт на нерухоме майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони права відчуження та розпорядження.

Разом з цим, слідчий суддя не вбачає необхідності заборони користування нерухомим майном, оскільки це не відповідає завданням арешту майна, розумності та співрозмірності обтяження завданням кримінального провадження, не є пропорційним, тому в цій частині клопотання задоволенню не підлягає.

Зважаючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на вищезазначене майно, слідчий суддя доходить висновку про необхідність часткового задоволення клопотання прокурора.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 131, 132, 170-175, 309, 369-372, 395 КПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні – прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42024042010000051 від 22 лютого 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України – задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони права відчуження та розпорядження, а саме на: 1/6 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4690014.

В іншій частині клопотання – відмовити.

Ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали, апеляційної скарги.

Особи які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом 5-ти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

       Слідчий суддя ОСОБА_1