Категорія №10.3.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 липня 2011 року Справа № 2а-5087/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Петросян К.Є.,
за участю секретаря Ковіної І.В.,
в присутності сторін
представників позивача: ОСОБА_2 (дов. №03-06/1070 від 10.06.2011),
представник відповідача: ОСОБА_3 (дов. №04-401 від 15.06.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не зайняті місця інвалідами у 2010 році , -
В С Т А Н О В И В:
10 червня 2011 року позивач Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» (далі ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування») про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не зайняті місця інвалідами у 2010 році у розмірі 21760,71 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 404,86 грн., в обґрунтування якого позивач зазначив наступне.
Згідно ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів».
Норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначається виключно цим Законом.
В порушення вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» на підприємстві ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» у 2010 році замість двох інвалідів працював один.
Таким чином, відповідач до 15.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 21760,71 грн. за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Дана сума заборгованості по адміністративно-господарських санкціях підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПI за 2010 рік від 28.02.2011.
Оскільки вищезазначена сума адміністративно-господарських санкцій у встановлений законом строк відповідачем не сплачена, ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» нараховано пеню в сумі 404,86 грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 21760,71 грн., та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 404,86 грн.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, в своїх запереченнях зазначила наступне.
Створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливо без наявності інваліда, забезпечення прав якого на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом його безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості в силу ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII.
Проте, протягом 2010 року безпосередньо до відповідача з метою працевлаштування інваліди не звертались, відповідач не відмовляв у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості, що підтверджується листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 06.05.2010 №13/4-1601.
З метою виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, на виконання вимог ч.3 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-XII, Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2007 №70, протягом 2010 року відповідач надавав інформацію Сєвєродонецькому міському центру зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів за формою 3-ПН, а позивачу – звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів.
Так, наявність вакансій для працевлаштування інвалідів було зазначено у звітах за формою 3-ПН станом на 09.02.2010, 01.03.2010, 29.03.2010, 29.06.2010, 28.05.2010, 24.06.2010, 28.07.2010, 27.08.2010, 28.09.2010, 28.10.2010 та 29.11.2010.
Також звіт про зайнятість населення та працевлаштування інвалідів за формою №10-ПI був наданий позивачу.
Крім того, зазначила, що протягом 2010 року відповідач брав участь у проведенні «Ярмарок вакансій» для вирішення питання працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, які проводилися Сєвєродонецьким міським центром зайнятості за участю Управління праці та соціального захисту населення 21.09.2010, 03.12.2010, що підтверджується листом Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 24.06.2011 №13/4-1806.
Однак, незважаючи на вжиття відповідачем всіх залежних від нього заходів, спрямованих на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, робочі місця залишились вакантними, у зв’язку із не направленням для працевлаштування інвалідів Сєвєродонецьким міським центром зайнятості та не зверненням інвалідів безпосередньо до відповідача з метою працевлаштування.
Тому відповідач вважає, що в його діях відсутній склад правопорушення, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, та за відсутності звернень інвалідів безпосередньо до відповідача з метою працевлаштування.
З урахуванням викладеного, просила відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).
Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»:
- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;
- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» вимагає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Аналіз зазначених положень Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» дає підстави для висновку про те, що обов’язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов’язком самостійно підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Відповідно до ч.3 ст.18-1 цього Закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань. З урахуванням його побажань.
Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
Як вбачається з матеріалів справи, 28 лютого 2011 року ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» на виконання вимог Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, подало до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік (а.с.20), в якому зазначило середньооблікову кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа.
На виконання вимог п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, щодо надання до центру зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» протягом 2010 року у відповідності до вимог Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19 грудня 2005 року № 420 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21 грудня 2005 року за № 1534/11814, подавало до Сєвєродонецького міського центру зайнятості звіти про наявність вакансій форми № 3-ПН, в яких зазначало про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів (а.с.31-41).
Листом від 27 травня 2011 року №13/4-1601 Сєвєродонецький міський центр зайнятості повідомив, що ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» у 2010 році надавав інформацію про наявність вільних робочих місць для інвалідів. Відмов підприємством у працевлаштуванні інвалідів за направленням центру зайнятості не було (а.с.7).
Листом від 24 червня 2011 №13/4-1806 Сєвєродонецький міський центр зайнятості повідомив, що ПАТ «Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування» приймало участь у «Ярмарку вакансій» для осіб з обмеженими фізичними можливостями, проведеному Сєвєродонецьким міським центром зайнятості за участю управління праці та соціального захисту населення 21.09.2010, 03.12.2010 (а.с. 30).
Вищезазначене свідчить, що відповідачем приймалися заходи щодо працевлаштування інвалідів на вакантні посади у підприємстві.
Фактів відмови у працевлаштуванні інвалідам, які направлялися центром зайнятості чи зверталися безпосередньо до підприємства відповідача, при розгляді справи судом не встановлено.
Суд вважає, що на відповідача не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування та за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватись.
Згідно із ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 21760,71 грн. за невиконання у 2010 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та 404,86 грн. пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.
Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 липня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено на 11 липня 2011 року, про що згідно вимог частини 4 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд –
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позовних вимог Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецький науково-дослідний та конструкторський інститут хімічного машинобудування" про стягнення адміністративно-господарських санкцій за не зайняті місця інвалідами у 2010 році, відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено у повному обсязі та підписано 11 липня 2011 року.
Суддя К.Є. Петросян