Справа № 135/1413/24

Провадження № 1-кп/135/142/24

ВИРОК

іменем України

11.11.2024 м. Ладижин Вінницької області

Ладижинський міський суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного судового провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024025240000096 від 28.10.2024, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, має середню освіту, одружений, військовослужбовець, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

28.10.2024 близько 13 год. 00 хв., ОСОБА_2 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_2 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, на ґрунті особистих неприязних відносин, раптово виниклих в ході спілкування з ОСОБА_3 , з метою спричинення тілесних ушкоджень останньому, підійшовши до ОСОБА_3 , та реалізовуючи свій кримінально-протиправний намір, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи небезпеку своїх дій для життя і здоров`я потерпілого, та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, правою ногою наніс шість ударів по правій нозі потерпілого, від чого останній втратив рівновагу та впав на асфальтне покриття, внаслідок чого, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді, синця-садни лівого ліктя та синця нижньої третини правої гомілки, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України умисне легке тілесне ушкодження.

Положення ст. 12 КК України в сукупності із санкцією ч. 1 ст. 125 КК України свідчать, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, повністю згоден із встановленими під час дізнання обставинами скоєного ним кримінального проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст. 394 КПК України, і у присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Вказана позиція учасників провадження та факт того, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчинені кримінального проступку, свідчить про наявність підстав для розгляду вказаного обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у відповідності до ч. 2 ст. 381 КПК України.

Згідно із ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнає свою вину за ч. 1 ст. 125 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченим не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального правопорушення, способу його вчинення, предмету правопорушення. Добровільність вказаного встановлено із змісту заяви обвинуваченого, складеної за участю захисника.

Враховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачений та його захисник не оспорюють всі встановлені обставинами кримінального проступку зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

З характеристики виданої виконкомом Ладижинської міської ради від 29.10.2024 убачається, що ОСОБА_2 за місцем проживання характеризується негативно.

Відповідно до довідки КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області № 1212 від 30.10.2024, ОСОБА_2 до лікаря-психіатра за останні п`ять років за медичною допомогою не звертався.

Відповідно до довідки КП «Ладижинська міська лікарня» Ладижинської міської ради Гайсинського району Вінницької області № 1209 від 30.10.2024, ОСОБА_2 до лікаря-нарколога за останні п`ять років за медичною допомогою не звертався.

З відповіді ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.10.2024 убачається, що ОСОБА_2 призваний 29.06.2023 року до лав ЗСУ, на даний час рахується особою яка самовільно залишила частину.

З вимоги про судимість від 30.10.2024 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 , раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак не має судимості.

Відповідно до вироку Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.10.2024 ОСОБА_2 засуджений за ч. 1 ст. 125, ч.2 ст. 125 КК України. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України визначено остаточне покарання у виді штрафу в розмірі ста п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить суму 2550 гривень. Станом на день винесення вироку, 11.11.2024, вирок не набув законної сили.

За приписами ст. 88 КК України судимість має правове значення у разі вчинення нового кримінального правопорушення, а також в інших випадках, передбачених законами України. Особа визнається такою, що має судимість, з дня набрання законної сили обвинувальним вироком і до погашення або зняття судимості.

Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом кримінальних правопорушень визнається вчинення нового умисного кримінального правопорушення особою, яка має судимість за умисне кримінальне правопорушення.

Оскільки на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , 28.10.2024, вирок Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.10.2024 не набрав законної сили, з урахуванням положень ст. 88 КК України, обвинувачений вважається таким, що не мав судимості за попереднім вироком.

Отже, встановлена досудовим слідством обставина, яка обтяжує покарання останньому, згідно ст. 67 КК України, а саме рецидив кримінальних правопорушень, підлягає виключенню.

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненому кримінальному правопорушенні, є щире каяття.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 раніше не судимий, вчинив умисний кримінальний проступок, вину у вчиненні кримінального проступку визнав та щиро розкаявся.

З урахуванням наведеного, обставин справи, особи обвинуваченого, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт, оскільки вказане покарання визнано судом достатнім для досягнення мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим.

Разом із тим відповідно до ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком (сукупність вироків).

Таким чином, законодавець чітко визначив момент у часі, що розмежовує ці два правила це постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили.

Отже, в аспекті застосування приписів ст. 71 КК України кримінально-правові наслідки вчиненого кримінального правопорушення обумовлюються фактом постановлення попереднього обвинувального вироку, а не набранням ним законної сили, що узгоджується із висновками об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду в постанові від 01 червня 2020 року (справа № 766/39/17, провадження № 51-8867кмо18).

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Отже, у випадку призначення остаточного покарання за сукупністю покарання за новим вироком з невідбутим покаранням або його частиною за попереднім вироком, яке з огляду на вимоги ч. 3 ст. 72 КК України складанню з іншими покарання не підлягає, суд має ухвалити рішення про самостійне виконання саме покарань, а не вироків, що узгоджується із висновком колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.05.2024 (справа № 686/18398/22, провадження № 51-586 км 24).

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах, встановлених в санкцією ч. 1 ст. 125 КК України, а саме у виді громадських робіт, призначивши остаточне покарання із застосуванням положень ст. ст. 71, 72 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_2 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не застосовувався.

Цивільний позов не заявлявся. Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не здійснювались. Речові докази - відсутні.

Керуючись ст. ст. 65-67, 71, 72 КК України, ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винуватим ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.

Відповідно до ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Ладижинського міського суду Вінницької області від 21.10.2024, та визначити ОСОБА_2 остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 120 (сто двадцять) годин та штрафу в розмірі ста п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 2550 грн, який відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381, 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку. У разі, якщо вирок було постановлено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст.382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1