Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 05 липня 2011 р.                                                                       справа № 2а/0570/9237/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:   

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді  Давиденко Т.В.

при секретарі                                                  Павленко М.С.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Павленко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача –  не з’явились

від відповідача –  не з’явились

розглянувши  у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1

до відповідача Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя

про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та  скасування вимоги від 26.11.2010 року № 971

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та  скасування вимоги від 26.11.2010 року № 971 про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 854 грн. 46 коп.

Доводи позовної заяви обґрунтовує  тим, що позивач у встановленому  законом порядку відповідно до спрощеної системи оподаткування сплачує фіксований податок.

Тому вважає, що у неї не має обов’язку сплачувати страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Враховуючи наведене, просить встановити відсутність повноважень УПФУ щодо складання вимоги про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визнати незаконною та  скасувати вимогу від 26.11.2010 року № 971 про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 854 грн. 46 коп.

Представники сторін у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, надали заяви про розгляд справи без участі представників сторін.

В запереченнях на позовну заяву УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя вказує на її безпідставність та зазначає, що суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що  ОСОБА_1 повинна сплачувати суми внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, тому  вимога, яка оскаржується, винесена правомірно.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ОСОБА_1 – Суб’єкт підприємницької діяльності, зареєстрований рішенням Виконавчого комітету Маріупольської міської ради Донецької області від 24.02.1998 року, місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов’язкових платежів НОМЕР_1, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця від 24.02.1998 року НОМЕР_2 (а.с. 7).

Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_1 – є платником фіксованого податку, взятий на облік як платних страхових внесків  до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя  Донецької області, про що свідчить повідомлення про взяття на облік від 30.11.2000 року.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, згідно звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України від 24.03.2011 року, наданого СПД ОСОБА_1 до УПФУ в Жовтневому районі м. Маріуполя, розмір страхових внесків за 3 квартал за 2010 року складає 120 грн.

Як вбачається з повідомлення – розрахунку від 25.11.2010 року за період з липня 2010 року по вересень 2010 року  у СПД ОСОБА_1 рахується недоїмка зі страхових внесків в розмірі 854 грн. 46 коп.

Відповідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя  Донецької області на адресу ОСОБА_1 направило вимогу від 26.02.2010 року № 971  про сплату боргу на суму 854 грн. 46 коп., якою вимагає сплати недоїмки по страховим внескам.

Між сторонами немає розбіжностей, щодо обставин справи, встановлених адміністративним судом, в позовній заяві позивач просив встановити відсутність повноважень УПФУ щодо складання вимоги про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, визнати незаконною та  скасувати вимогу.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі – орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством,  відносно платників страхових внесків.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески до Пенсійного фонду України є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Невиконання цього обов’язку платниками страхових внесків приводить до неповного формування коштів Пенсійного фонду України, і як наслідок, до несвоєчасних виплат пенсій пенсіонерам, що є порушенням ст. 46 Конституції України.

Відповідно до абз. 36 ст. 1 вказаного Закону страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Згідно п.п.  4 п. 8 розділу XY Заключних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески;

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, він зареєстрований в якості Суб’єкта підприємницької діяльності, тобто, є страхувальником в розумінні  зазначеної норми Закону.

Обов’язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладений на страхувальника в розумінні ч. 1 ст. 15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

 Згідно ч. 4 ст. 20  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, та сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду.

Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом для позивача з урахуванням вимог п. 1 ст.14,  п. 6 ст. 20 цього Закону є календарний місяць.

При цьому, пунктом 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового становища платника страхових внесків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, на момент звернення до суду  у нього рахувалась заборгованість по страховим внескам в сумі 854 грн. 46 коп., яка виникла внаслідок  неповної несплати страхових внесків  за 2010 рік.

Згідно абз.3 п.7 Прикінцевих положень закону України «Про збір та облік єдиного внеску» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку закону, що діяв до 1 січня 2011 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка була чинною на момент спірних правовідносин, Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

На виконання вимог Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1 затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати страховиками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, п. 8.2 якої передбачено, що органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо страхувальник має на кінець базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.

Оскільки у позивача рахувалась недоїмка зі сплати страхових внесків, відповідач у встановленому Законом порядку, обгрунтованно та в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством, направив на його адресу відповідну вимогу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ухвалення судового рішення на користь сторони - суб'єкта владних повноважень питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст. 11, ст. 17-20, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94 ст. 122 - 154, ст. 160 - 163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254  Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області про встановлення відсутності повноважень, визнання незаконною та  скасування вимоги від 26.11.2010 року № 971 про сплату коштів зі страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в сумі 854 грн. 46 коп. – залишити без задоволення.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

          У судовому засіданні 05.07.2011 року проголошений  повний текст постанови.

Суддя                                                                                                Давиденко Т.В.