Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
05 липня 2011 р. Справа № 2а/0570/8710/2011
Донецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Давиденко Т.В.
суддів Логойда Т.В., Чекменьова Г.А.
при секретарі судового засідання Павленко М.С.
за участю представників сторін:
від позивача – ОСОБА_1 – довір. від 24.02.2011 року № 41/1-8-178
від відповідача – ОСОБА_2
від прокурора – не з’явились
розглянувши позовну заяву Іловайського транспортного прокурора в інтересах держави – в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області
до відповідача Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
ВСТАНОВИВ:
Іловайський транспортний прокурор в інтересах держави – в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн.
Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області при проведенні перевірки транспортного засобу, що належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, встановлене порушення законодавства на автомобільному транспорті при здійсненні діяльності, пов’язаної з пасажирськими перевезеннями, а саме, ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», про що фахівцем інспекції складений акт від 28.01.2011 року № 222446.
На підставі зазначеного акту перевірки 14.03.2011 року Територіальним управлінням винесена постанова № 118769 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн., яка відповідачем у добровільному порядку та у встановлені строки не сплачена.
Враховуючи викладене, просить стягнути з відповідача зазначену суму боргу.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, та просив суд позовну заяву задовольнити.
Відповідач проти доводів позовної заяви заперечував, наполягав на тому, що під час перевірки документи на право здійснення пасажирських перевезень інспекторами у нього не витребовувались, про акт перевірки він дізнався тільки у суді.
Крім того, під час судового розгляду відповідач наполягав на тому, що усі документи, передбачені чинним законодавством на автомобільному транспорті, у нього наявні, тому у позивача не було законних підстав для нарахування фінансових санкцій.
Враховуючи наведене, просив в задоволені позовної заяви про стягнення таких санкцій відмовити.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.
Суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа ОСОБА_2 зареєстрований рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 08.11.2004 року, місце проживання: АДРЕСА_1 та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, ідентифікаційний код НОМЕР_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3.
28.01.2011 року Інспектором ТУ ГДІ в Донецькій області здійснена перевірка транспортного засобу марки «Ford Transit», державний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2 та складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів автомобільним транспортом від 28.01.2011 року № 222446.
Під час перевірки встановлено, що водій – ОСОБА_2 здійснював нерегулярні пасажирські перевезення по маршруту «Макіївка - Донецьк», в порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевізник не забезпечив наявності у транспортному засобі ліцензійної картки, дорожнього листа, договору з замовником транспортних послуг, документу про оплату транспортних послуг, страхові поліси загальнообов’язкового особистого страхування на кожного пасажира на окремому бланку, узгодження на виконання нерегулярних перевезень з ДАІ та ГДІАТ, трафарету з надписом – нерегулярні пасажирські перевезення - червоною фарбою.
На адресу ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією направлені листи – запрошення про розгляд справи про правопорушення, які повернені у зв’язку з закінченням строку зберігання, про що свідчать поштові повідомлення, додані до матеріалів справи.
У зв’язку з встановленими порушеннями ТУ ГДІ на автомобільному транспорті у Донецькій області винесена постанова від 14.03.2011 року № 118769 про застосування до СПД ОСОБА_2 фінансових санкцій в сумі 1700 грн., яка 16.03.2011 року направлена на адресу підприємця та отримана ним 30.03.2011 року.
Сума фінансових санкцій ОСОБА_2 у добровільному порядку не сплачена.
Як встановлено судом під час розгляду справи, Ліцензією Міністерства транспорту та зв’язку України, дісною з 16.12.2009 року по 15.12.2014 року, ОСОБА_2 надане право здійснення внутрішніх перевезень пасажирів автобусами.
Згідно ліцензійної картки НОМЕР_4 до ліцензійної НОМЕР_5 діє до 15.12.2014 року, наказ № 50Л/09, підписаної начальником територіального управління Головавтоінспекції в Донецькій області, ліцензіат ОСОБА_2, в даних про транспортний засіб зазначається Реєстраційний номер :НОМЕР_6, дата реєстрації 02.12.2009 року, марка: «Ford Transit», тип ТЗ: Мікроавтобус, дозволений вид робіт: внутрішні перевезення пасажирів автобусами. Строк дії ліцензійної картки з 16.12.2009 року по 15.12.2014 року, номер свідоцтва про реєстрацію ТЗ: НОМЕР_7.
Між ТОВ «Дон - Гранд» (Замовник) та СПД ОСОБА_2 (Перевізник) укладений договір перевезення пасажирів від 04.01.2011 року № 6, згідно якого перевізник приймає на себе обов’язок за плату протягом строку дії договору щодня надавати замовнику автомобіль для перевезення техперсоналу по маршруту та у відповідності з графіком.
Згідно полісу № ВЕ/3900520 обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів цивільно – правова відповідальність страхувальника ОСОБА_2 застрахована до 20.04.2011 року.
У судовому засіданні допитаний свідок – ОСОБА_5 інспектор ТУ Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області, який проводив перевірку транспортного засобу СПД ОСОБА_2 та скаладав акт перевірки від 28.01.2011 року.
Свідок ОСОБА_5 повідомив, що під час перевірки, яка здійснювалась 28.01.2011 року, СПД ОСОБА_2 запропоновано надати перевіряючим документи на право здійснення пасажирських перевезень, на що останнім відповідні документи надані не були.
Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, позивач просить стягнути суму штрафу в розмірі 1700 грн.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт».
Згідно ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» Урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Згідно з п. 4 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів та державний контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт, зокрема за наявністю відповідної ліцензії та ліцензійної картки на транспортний засіб суб'єкта господарювання.
Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання суб'єктами господарювання вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів, що передбачено п. 5 Положення.
Згідно з п. 8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції.
Таким чином, позивач у справі - суб’єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері додержання суб’єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту.
Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладений обов’язок представляти інтереси держави у випадках, передбачених законом. Ст. 20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру» передбачають можливість звернення прокурора до суду з заявою про захист прав та законних інтересів держави.
Як встановлено під час перевірки, відповідач здійснював нерегулярне пасажирське перевезення з порушенням чинного законодавства, а саме, без наявності обов’язкових документів: узгодження з ГДІАТ та ДАІ на виконання нерегулярного пасажирського перевезення, дорожнього листа, договору із замовником транспортних послуг,документу про сплату транспортних послуг, страхових полісів обов’язкового особистого страхування на кожного пасажира на окремому бланку, ліцензійної картки на транспортний засіб.
Відповідно до ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України;
для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, в порушення зазначеної норми Закону він не забезпечив наявності у транспортному засобі ліцензійної картки, дорожнього листа, договору з замовником транспортних послуг, документу про оплату транспортних послуг, страхові поліси загальнообов’язкового особистого страхування на кожного пасажира на окремому бланку, узгодження на виконання нерегулярних перевезень з ДАІ та ГДІАТ, трафарету з надписом – нерегулярні пасажирські перевезення - червоною фарбою.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедуру здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567.
Відповідно до п. 20 Порядку за результатами планової або позапланової перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання складається акт за формою згідно з додатком 2.
Акт складається у двох примірниках, кожен з яких підписується посадовими особами, що провели перевірку, та посадовою особою суб'єкта господарювання або фізичною особою - суб'єктом господарювання (далі - уповноважена особа суб'єкта господарювання). Один примірник акта передається уповноваженій особі суб'єкта господарювання, щодо якого було проведено перевірку, інший - до органу державного контролю.
Виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Як зазначалось раніше, в акті перевірки відображені порушення відповідачем норм ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Відповідно до п. 22 Порядку у разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис.
Як вбачається з акту перевірки, перевіряючими зроблений відповідний запис у акті перевірки про відмову відповідача від підпису.
Згідно п. 26 Порядку справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання.
Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, на адресу ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією направлені листи – запрошення про розгляд справи про правопорушення, які повернені у зв’язку з закінченням строку зберігання, про що свідчать поштові повідомлення, додані до матеріалів справи.
Відповідно до п. 27 Порядку у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування фінансових санкцій, яка оформляється згідно з додатком 5.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.
Оскільки під час перевірки територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області встановлене порушення законодавства про автомобільний транспорт, позивачем правомірно застосовані до відповідача фінансові санкції на підставі зазначеної норми Закону.
Пунктом 29 Порядку визначено, що копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.
Як зазначалось раніше, копія постанови направлена на адресу відповідача та отримана ним особисто 30.03.2011 року.
Згідно п. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь – які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідач не скористався наданим йому чинним законодавством правом оскаржити рішення Територіального управління Головної автомобільної інспекції в Донецькій області та у добровільному порядку зазначену суму боргу не сплатив.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовною заявою про стягнення суми фінансових санкцій, тому позовна заява підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про автомобільний транспорт», ст. 2-15, 17-18, 33-35, 69-71, 79, 86, 94, 104-107, 122, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позовну заяву Іловайського транспортного прокурора в інтересах держави – в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України, Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700 грн. – задовольнити.
Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв’язку України суму фінансових санкцій в розмірі 1700 грн.
Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У судовому засіданні 05.07.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, повний текст постанови виготовлений 11.07.2011 року.
Головуючий Т. В. Давиденко
Судді Т.В.Логойда
Г.А.Чекменьов
Головуючий суддя Давиденко Т.В.
Судді
Чекменьов Г.А.
Логойда Т. В.