Україна  

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 30 червня 2011 р.                                                             справа № 2а/0570/9574/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:   

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді  Давиденко Т.В.

при секретарі          павленко М.С.

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання: Павленко М.С.

за участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1 – за довір. від 22.03.2011 року № 04-11/1831

від відповідача – ОСОБА_2

розглянувши позовну заяву Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

до відповідача ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по виплаченим коштам  по безробіттю в сумі 1594 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

Макіївський міський центр зайнятості – робочий орган Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених в якості допомоги по безробіттю в сумі 1594 грн. 55 коп.

Доводи позовної заяви обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 має заборгованість перед Макіївським міським центром зайнятості – робочим органом виконавчої дирекції Фонду  загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття по виплаченим коштам по безробіттю, оскільки на час здійснення таких виплат не надала відомостей щодо того, що вона  з 20.12.2002 року  по 27.07.2008 року зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності.  

Враховуючи наведене, Макіївський міський центр зайнятості – робочий орган виконавчої дирекції Фонду  загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття просить стягнути з ОСОБА_2 кошти в розмірі 1594 грн., 55 коп. на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що фактично вона знаходилась на обліку як фізична особа – підприємець з 24.12.2002 року по 11.05.2006 рік, про що свідчить довідка від 11.01.2011 року № 2667, тому, як вважає відповідач, правомірно з 12.09.2006 року по 07.09.2007 рік отримувала допомогу по безробіттю.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовної заяви.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач у судовому засіданні заперечував проти доводів позовної заяви, надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників сторін, суд встановив.

ОСОБА_2 – перебувала на обліку в Макіївському центрі зайнятості як безробітна з 12.09.2006 року по 15.02.2008 рік.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, не спростовано відповідачем, ОСОБА_2 з 30.03.2006 року по 28.07.2008 року зареєстрована як суб’єкт підприємницької діяльності, про що свідчить витяг з ЄДР юридичних та фізичних осіб – підприємців (а.с. 9).

У зазначений період центром зайнятості ОСОБА_2 виплачені кошти на допомогу по безробіттю в сумі 1594 грн. 55 коп.

Центром зайнятості проведена перевірка обгрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», за результатами якої складений акт від 17.09.2011 року № 117 (а.с.8).

Під час перевірки встановлено, що ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), яка перебувала на обліку в Макіївському міському центрі зайнятості як безробітна з 12.09.2006 року по 14.02.2008 року, зареєстрована як фізична особа – підприємець з 20.12.2002 року по 27.07.2008 рік.

Згідно довідки від 12.03.201 року, виданої ОСОБА_2  за період з 12.09.2006 року по 14.02.2008 року сума нарахувань по безробіттю складає 1594 грн. 55 коп. (а.с. 12).

Макіївским міським центром зайнятості направлений лист на адресу ОСОБА_2 від 05.10.2010 року № 04-11/7827, в якому центр зайнятості пропонував добровільно сплатити зазначену суму.  

На час звернення до суду ОСОБА_2 зазначену суму у добровільному порядку не сплатила.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача виплачену допомогу по безробіттю в сумі 1594 грн. 55 коп.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України  «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Тобто позивач у справі орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні повноваження та управлінські функції у сфері зайнятості населення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», право  на  матеріальне  забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Як зазначалось раніше, відповідач перебував на обліку у позивача як безробітний, отримував допомогу по безробіттю та у цей же період зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Оскільки відповідач зареєстрований в якості СПД, суд вважає, що він відноситься до категорії зайнятого населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення зазначеної норми Закону           відповідач не повідомив центр зайнятості – позивача у справі про реєстрацію в якості СПД у період, коли він перебував на обліку в якості безробітного.

Частиною 3 ст. 36 Закону встановлено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Оскільки під час перебування на обліку у центрі зайнятості як безробітного відповідач був зареєстрований в якості суб’єкта господарської діяльності, про що Центр зайнятості повідомлений не був, позивач правомірно, в межах повноважень та у спосіб визначений Законом, звернувся до суду з позовом про стягнення коштів.

Суд не приймає до уваги довід відповідача, щодо того, що він не займається підприємницькою діяльністю з 2006 року, оскільки, як зазначалось раніше, з 30.03.2006 року по 8.07.2008 року він був зареєстрований в якості СПД та знаходився у ЄДР юридичних та фізичних осіб – підприємців, тобто відносився до категорії зайнятого населення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства  України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», ст. 2, ст. 8 - 11, ст. 94, ст. 122-154, ст.158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  –

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду  загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до  ОСОБА_2 про стягнення заборгованості на виплачену допомогу по безробіттю в сумі 1594 грн. 55 коп. – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (індефікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1) на користь Макіївського міського центру зайнятості – робочого органу виконавчої дирекції Фонду  загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, кошти, виплачені, як маріальне забезпечення  випадок безробіття  в розмірі 1594 грн. 55 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 30.06.2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови,  повний текст постанови виготовлений  04.07.2011 року.

Суддя                                                                                      Давиденко Т.В.