ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" жовтня 2006 р. | Справа № 1/120-2483 |
м. Тернопіль
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Левандовського Ю.Я.
при секретарі судового засідання Ємчуку Р.П.
Розглянув справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДАГРОЗООНАФТОСЕРВІС”, м.Київ, вул.Харківське шосе, 62/4
до відповідача №1 Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, вул.Білецька,1
до відповідача №2 Відділення Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль, вул.Шевченка,39
за участю представників сторін:
позивача – Григоренко Н.О.
відповідача №1 –Іванців Ю.С.
відповідача №2 –не з’явилися
прокурора –Марцун А.А.
Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДАГРОЗООНАФТОСЕРВІС”, м.Київ звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль, вул.Білецька,1 та Управління Державного казначейства України у Тернопільській області, м. Тернопіль про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення відповідача від 19.08.2005 року та стягнення з державного бюджету бюджетної заборгованості в сумі 1 350 351,00 грн..
Відповідач-1 у своїх запереченнях на адміністративний позов та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити.
23.08.2006 року від відповідача №2 відділення Державного казначейства у м.Тернополі надійшло клопотання про зупинення провадження у справі у зв’язку із реорганізацією установи в порядку ст.156 КАС України.
Розглянувши заявлене клопотання господарський суд вважає його таким, що не підлягає до задоволення виходячи з наступного: відповідно до наказу управління Державного казначейства в Тернопільській області №103 від 01.08.2006 року „Про внесення змін та доповнень до наказу управління Державного казначейства у Тернопільській області від 20.07.2006 року №92” припинено юридичну особу відділення Державного казначейства у м.Тернополі та його правонаступником є Головне управління Державного казначейства України у Тернопільській області.
Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником.
З огляду на наведене, суд вважає за необхідне замінити Відділення Державного казначейства України у Тернопільській області, м.Тернопіль його правонаступником Головним управлінням Державного казначейства України у Тернопільській області.
До початку судового розгляду від Прокуратури м.Тернополя надійшло клопотання №4767 від 06.07.2006 року про вступ Прокуратури м.Тернополя у розгляд справи №1/120-2483, так як даний спір стосується матеріальних інтересів держави.
Оскільки йдеться про стягнення значної суми із державного бюджету дане клопотання судом задоволено.
05.09.2006 року від позивача по справі надійшло клопотання про внесення змін у позовну заяву, а саме в тексті позовної заяви помилково було вказано дату податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ 19 серпня 2005 року, замість 11 серпня 2005 року.
19.09.2006 року Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією подано додаткові заперечення на позов, які вказують на те, що позовні вимоги позивача є безпідставними і не відповідають фактичним обставинам справи.
21.09.2006 року в судовому засіданні представником Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції подано клопотання з додатковим обґрунтуванням своїх заперечень, які вказують на те, що підстав для задоволення позовних вимог немає.
В судовому засіданні 21 вересня 2006 року оголошено перерву до 02 жовтня 2006 року до 10 год.00 хв., відповідно до ст.150 КАС України.
В судовому засіданні представникам сторін роз'яснено належні їм права і обов'язки, передбачені ст. 49, 51, 52, 59 КАС України.
За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та думку прокурора, у тому числі даних ними в попередніх судових засіданнях, судом встановлено наступне:
Товариством з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДААГРОЗООНАФТОСЕРВІС”, м.Київ у січні-травні 2004 року проведено експортні операції, в зв’язку з чим виникло від’ємне значення після бюджетного відшкодування по податку на додану вартість.
Згідно поданих декларацій за січень, квітень, травень 2004 року позивачем до відшкодування була заявлена сума 1 350 351, 00 грн., що виникла внаслідок виконання зобов’язань по зовнішньоекономічному контракту та даний факт знаходить підтвердження в матеріалах справи, а саме акти планових та зустрічних перевірок ДПІ у м.Тернополі за вказані періоди, що і не заперечується і відповідачем.
15 лютого 2005 року позивачем була знайдена помилка, яка була відображена у декларації по ПДВ в рядку 16.1. в зв’язку з чим була подана податкова декларація разом із розрахунком коригування сум ПДВ в розмірі 1 350 351,00 грн.
Згідно з відмітками ДПІ у м. Тернополі податкова декларація з коригуванням та розрахунком експертного відшкодування за грудень 2004 р. отримана відповідачем №1 –15.02.2005р.
Виправлення помилки позивачем було здійснено відповідно до Порядку заповнення та подання податкових декларацій з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, відповідно до якого коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди відображається у рядку 16. При заповненні цього рядка обов’язковим є подання додатка №1 „Розрахунок експортного відшкодування” –до податкової декларації. У рядку 16.1 відображається сума податку, яка збільшує або зменшує суму податкового кредиту в результаті самостійного виправлення платником помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації.
Відповідно до поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість, розрахунку коригування сум ПДВ за грудень 2004 року, згідно якого проведено виправлення помилки за 5 місяців 2004 року відшкодуванню підлягає сума 1 350 351,00 грн.
Для підтвердження від’ємного значення податку на додану вартість за грудень 2004 року Тернопільською ОДПІ було проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ „ЗАХІДААГРОЗООНАФТОСЕРВІС” за період з 01.12.2004р. по 31.12.2004р., за наслідками проведення якої складено акт від 04.08.2005 року в якому зазначено, що при вході за юридичною адресою, товариство не встановлено.
10 серпня 2005 року Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку, за наслідками проведення якої прийнято акт „Про результати документальної невиїзної перевірки податкової звітності по податку на додану вартість поданої ТОВ „ЗАХІДААГРОЗООНАФТОСЕРВІС” за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року, за результатом розгляду якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 серпня 2005 року за №0000392306/0, яким ТОВ „ЗАХІДААГРОЗООНАФТОСЕРВІС” було зменшено суму бюджетного відшкодування на 1 350 351,00 грн.
Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на наступне:
Відповідно до підпункту 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду.
Згідно з пунктом 7.4.1 та 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених(нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів(робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва(обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Пунктом 7.5.1 пункту 7.5 Закону України „Про податок на додану вартість” передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарі, дата виписки відповідного рахунку(товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків.
Право позивача на кредит підтверджується належним чином оформленими податковими накладними(копії долучені до матеріалів справи).
Відповідно до підпунктів 7.7.1 і 7.7.3 пункту 7.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, якщо сума податку, яка визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку із будь-яким продажем товарів(робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.
Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного законом строку, вважаються бюджетною заборгованістю.
Платник податку має право в будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету.
Твердження відповідача, які і послужили підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 11 серпня 2005 року, щодо відсутності підприємства за юридичною адресою, на думку суду не заслуговують на увагу, оскільки даний факт не ставить під сумнів законність експорту та дійсність документів, що його підтверджують.
У додаткових запереченнях від 19.09.2006 року відповідач-1 вказує на те, що позивачем у 2004 році проводились операції, які носили для позивача збитковий характер, оскільки придбавши товар на загальну суму 4 324 049,85 грн. (в т.ч. ПДВ –720 674,97 грн.), останнім, протягом місяця придбаний товар переданий для реалізації комісіонеру за ціною 3 619 814,80 грн. (в т.ч. ПДВ –603 302,47 грн.). Сума збитків від здійсненої операції становить 704 235,00 грн. (в т.ч. ПДВ 117 372,51 грн.). В обґрунтування своїх заперечень відповідач-1 посилається на Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” відповідно до норм якого, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних, як компенсація вартості товарів(робіт, послуг), які придбавають (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності формі, разом з тим зазначає, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
На думку відповідача-1, позивач свідомо здійснив збиткову операцію з метою формування вхідного податкового кредиту при одночасному оподаткуванні здійснених експортних операції за ставкою „0” і як наслідок декларування від’ємного значення по ПДВ та його відшкодування з бюджету.
Дані заперечення судом до уваги не приймаються виходячи з наступного: відповідно до Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
Таким чином, вказувати на те, позивач свідомо здійснив збиткову операцію з метою формування вхідного податкового кредиту при одночасному оподаткуванні здійснених експортних операції за ставкою „0” і як наслідок декларування від’ємного значення по ПДВ та його відшкодування з бюджету у відповідача-1 немає жодних підстав.
Заперечення Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції подані 21.09.2006 року та підтримані її представником в судовому засіданні, згідно з якими анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позбавляє його права на отримання бюджетного відшкодування, судом до уваги не приймаються, тому що позивач звернувся до суду з заявою про відшкодування 1 350 351,00 грн. з бюджету за проведені експортні операції в січні-травні 2004 року.
У 2004 році позивач подавав податкові декларації по ПДВ до податкових органів, здійснював експортні операції, а Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією анульовано реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість лише 15.05.2006 року, в зв’язку з тим, що ТОВ подавало податкові декларації по ПДВ, які свідчать про відсутність оподаткування поставок протягом дванадцяти послідовних місяців.
Таким чином, посилання відповідача на ст.9 Закону України „Про податок на додану вартість”, щодо позбавлення позивача права на нарахування податкового кредиту на отримання бюджетного відшкодування є такими, що не заслуговують на увагу.
Враховуючи вищевикладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Тернополі від 11.08.2005 року № 0000392306/0 про зменшення позивачу сум бюджетного відшкодування, прийняте з порушенням приписів податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, (ст. ст. 1-3,6,17,20 ГК України, п.4 його Прикінцевих положень, ст.ст. 1,17 КАС України та п.6 його Прикінцевих положень).
Відповідно до ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами.
За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації. Відмітки про подібне зарахування в деклараціях позивача відсутні.
Як випливає із змісту декларації, поданих разом із розрахунками експортного відшкодування, бюджетному відшкодуванню шляхом перерахування коштів, підлягає сума 1 350 351,00 грн.
Несвоєчасно повернуті платнику бюджетні відшкодування, згідно з п.7.7.3 Закону України № 168/97- ВР вважаються бюджетною заборгованістю.
Відповідно до Положення про Державне казначейство, затвердженого постановою КМУ від 31.07.1995р. №590 та Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України від 02.07.1997р. №209/72, з наступними змінами, суми бюджетної заборгованості по ПДВ перераховуються органами Державного казначейства за висновками податкових органів або за рішенням суду.
Проте заявлені до стягнення суми, термін сплати яких на момент вирішення спору вже настав, позивачу безпідставно не повернуті. Висновки про це відповідачем №1 ВДК у м. Тернополі не надавались.
За таких обставин, відповідно до ст. 124 Конституції України, Закону України “Про податок на додану вартість” спірна сума підлягає відшкодуванню в судовому порядку.
Оскільки, спір виник з вини відповідача №1, судові витрати по справі, згідно з ст.ст. 94,98 КАС України, покладаються на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.49,51,55,70,71,94,98,138,163 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задоволити.
2. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Тернополі від 11 08.2005 року № 0000392306/0.
3. Стягнути з бюджету 1 350 351 грн.00 коп. бюджетної заборгованості по податку на додану вартість з р/р 31110134800002 відкритого в УДК у Тернопільській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДАГРОЗООНАФТОСЕРВІС”, м.Київ, індивідуальний податковий номер 318771519180.
4. Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
5. Стягнути з Державної податкової інспекції у м. Тернополі (вул. Білецька,1, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 21131189 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЗАХІДАГРОЗООНАФТОСЕРВІС”, м.Київ, індивідуальний податковий номер 318771519180 - 3,40 грн. сплаченого державного мита.
6. Наказ видати після вступу рішення в законну силу.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі “03” жовтня 2006 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.
Суддя Ю.Я. Левандовський